11 квітня в Івано-Франківську з нагоди Всесвітнього дня визволення в’язнів фашистських таборів відбулося покладання вінків до меморіального знаку “Пам’ять заради майбутнього” на стіні приміщення навчального корпусу Івано-Франківського національного університету нафти і газу, де під час минулої війни було гестапо.
У вшануванні пам’яті жертв фашизму взяли участь начальник інформаційно-аналітичного управління ОДА Сергій Каліфіцький, голова обласної спілки жертв фашизму Роман Кубіцький, голова обласної ради ветеранів України Микола Петрушенко, представники Івано-Франківського міськвиконкому, громадськості, колишні в’язні концтаборів.
Довідково. Полковник у відставці Роман Кубіцький - колишній професійний розвідник. Нагороджений трьома орденами Великої Вітчизняної війни. За завданням Головного розвідуправління Червоної армії в 1943–му він проник у сумновідомий концтабір Бухенвальд, став в’язнем №13151. На території табору функціонував виробничий комплекс, де під посиленою охороною есесівців виготовляли найпотужнішу гітлерівську «зброю помсти» — реактивні V–2. Як правило, про своє розвідницьке минуле полковник у відставці журналістам не розповідає. адже свого часу дав підписку про пожиттєве нерозголошення військових таємниць. Відомо, що у червні 1943–го був створений міжнародний підпільний центр, який розпочав підготовку до повстання. Роман Кубіцький був другою особою в керівництві центру, відповідав за зв’язок. До початку повстання на озброєнні у в'язнів було 93 карабіни, сотні гранат і кулемет з двома тисячами набоїв. Були сформовані дві бригади - «Кам’яна» та «Дерев’яна» - загальною чисельністю 1850 осіб. Повстання, як і планував центр, розпочалося в обідню пору 11 квітня 1945 року. На той час стало відомо про наказ Гіммлера знищити всіх в’язнів Бухенвальда — 21 тисячу осіб 32 національностей, зокрема 904 дітей, — до приходу союзних військ антигітлерівської коаліції. Табір охороняла Перша есесівська дивізія. Бойову операцію було проведено блискуче. Повстанці зачинили есесівців у підземному бункері й впродовж трьох днів давали лише воду. Коли до табору підійшли передові частини Третьої американської танкової армії генерала Паттона, їм передали всі документи. Згодом ООН оголосила 11 квітня Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.
У Бухенвальді, вхід до якого прикрашав зловісний афоризм Jedern das Seine, тобто «Кожному своє», за статистикою, загинуло близько 56 тисяч осіб, над ув’язненими проводили жахливі медичні експерименти: піддослідних навмисне заражали різними вірусами — туберкульозом, тифом та іншими небезпечними захворюваннями, аби перевірити дію вакцин. Дружина начальника табору Ільзе Кох, колишня бібліотекарка, прославилася моторошним хобі — виготовляла абажури для настільних ламп із людської шкіри. Для цього підлеглі її чоловіка відбирали в’язнів з оригінальним татуюванням і вмертвляли введенням отрути за допомогою шприців...
На час повстання 11 квітня 1945 року серед ув’язнених було 4380 громадян СРСР, 3800 поляків, 2900 французів, 2105 чехів, 1800 німців та понад дві тисячі представників інших національностей.
