В Івано-Франківську презентовано ще одну книжку із серії «Українська поетична антологія» видавництва, котре робить книжки для читачів «від двох до 102-х».
Після розкішної «Ліни» — на 300 віршів — «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» видала поетичні книжки «Князь роси» Тараса Мельничука, «На срібнім березі» Миколи Вінграновського, «Літаюча голова» Віктора Неборака, пише Галичина.
"Суть кожного «вибраного» в тому, що ж ти відсієш, — сказав на власній презентації Юрій Андрухович. — Треба вміти бути в цій справі в міру вимогливим і в міру поблажливим". Після Києва і Львова побачити і почути про «Листи в Україну» можна було і в Івано-Франківську. Модератором вечора-презентації стала поетеса і перекладачка Галина Петросаняк.
«Десь із самого початку, як тільки виник цей задум, іван Малкович одразу почав обдзвонювати всіх з приводу того, чи не матимуть вони нічого проти такого канонічного вибраного. Я погодився одразу, бо подумав про те, що це найщасливіший випадок для цих поезій — коли їх перевидасть такий чуйний, уважний і самовідданий редактор і видавець, як іван Малкович. Хто абсолютно посвячений в те, чим є культура книжки, як вона має виглядати, аби виникало бажання взяти її до рук, читати, гортати, нюхати. Я дотепер нюхаю цей папір і цю тканину, котру замовляють в Голландії. Та з моменту телефонної розмови минуло насправді півтора-два роки, поки я взявся укладати «Вибране». Вірші — це така для мене взагалі сентиментальна трохи історія, тому що тут зібрано, можна сказати, мою молодість. Бо «Листи в Україну» я писав у Москві, навчаючись на вищих літературних курсах», — розповів Андрухович.
І хоча Андрухович віршів не пише вже добрі десять років, багато хто вважає їх кращими за прозу письменника. А на думку автора післямови до «Листівѕ» під назвою «До запитання» Сергія Жадана, вони продовжують бути взірцем для молодих поетів. У найповнішому на сьогодні поетичному «Вибраному» зібрано ті вірші, котрі пройшли спочатку, як висловився Андрухович, «капітальний ремонт», а відтак і вимогливе, але в міру, сито. Починається книжка з «Неба і площі», котру 1985-го блискавично розмели з книгарень, «Алхімії», «Середмістя», де увічнено старий Станиславів, котрого ми вже не бачимо, а завершується «Екзотичними птахами і рослинами» та «Листами в Україну». «Листи в Україну» написані москвичем-українцем до свого товариша.
«Я вигадав друга в Україні — ідеального, найближчого товариша, якому хочеться розповісти про все: не те щоб висповідатися, а просто вилити душу», — каже автор.
Цикл «Листи в Україну» Юрій Андрухович почав писати восени 1990 року під час свого перебування в Москві. Він зізнається, що перші особисті переживання у формі віршованих листів з’явилися під впливом поезії Йосипа Бродського та «Книги спостережень» Євгена Маланюка. Згодом цикл оформився у 20 листів додому, які виглядають як своєрідний звіт про московське життя перед вигаданим відданим другом.
На презентації звучало багато віршів. Спершу Галина Петросаняк читала культову «Елегію сусідських облич», згодом Андрухович читав із «Середмістя» — чи не єдиної збірки, котру всуціль присвятив рідному містові, — вірш «Країна дітей». Завдяки «Мертвому півню», «Карбідо», а передовсім — внутрішній прихованій мелодійності текстів Андруховича у верлібрах цих вельми багато музики. і кожен може слухати або ж просто читати їх — кому що ближче. Бо вголос найкраще виходить таки в Андруховича.
