У коконі з’явилася маленька щілинка, і чоловік, що випадково йшов побіля, довго спостерігав, як через неї намагається вибратися метелик.
Йому видалося, що метелик зробив усе, що міг, і вже немає сил. Тоді, бажаючи допомгти метелику, чоловік витяг складного ножика і розрізав кокон. Метелик віліз відразу. Але його тіло було слабке й немічне, а крила прозорі і ледве рухалися.
Чоловік далі спостерігав за ним, думаючи, що крила метелика розпрямляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося! Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тіло і невипрямлені крила. Він так і не полетів. А лиш тому, що чоловік, бажаючи допогти йому, не розумів, що зусилля, які докладає метелик, вибираючись крізь вузьку щілину кокона, потрібні йому, щоб рідина з тіла перелилася в крила.
Інколи саме такі зусилля потрібні нам у житті. Якби ми могли жити, не стикаючись із труднощами, то були б покривджені. Ми не могли б бути такими сильними, як тепер. Ми ніколи не змогли б літати.
