У справі жорстокого побиття коломийський журналіст написав другу апеляцію на рішення суду

 

/data/blog/37290/8a059158b96eb307b040eb0b5cbbd789.jpg

 

3 роки й 3 місяці минуло з того часу, як  23 березня 2010 року в місті Коломиї здійснено замах на  життя відомого прикарпатського журналіста Василя Дем’яніва.

 

Наслідком несподіваного нападу біля багатоквартирного будинку, де він мешкає,  стали травма черепа та перелом ноги, інші ушкодження, що призвело до інвалідності. Лише  за  збігом обставин коломийський редактор  залишився живим.

 

Тепер другий розгляд справи у Коломийському міськрайонному суді знову додав постраждалому журналістові ще більше сумнівів стосовно того, чи на лаві підсудних опинилися його справжні кривдники.

 

Після ухвали колегії Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року повторний вирок коломийського суду  від 7 червня 2013 року в справі щодо бандитської розправи над головним редактором газети "Коломийський вісник" Василем Дем’янівим пом’якшив вироки засудженим за цей злочин. 39-річного Валерія    Калюжного  і 27- річного  Віталія Карватюка визнано винними за ст. 296 ч.4 й ст.121 ч.2 КК України.  Першому замість покарання у вигляді позбавлення волі на термін  7,5 року остаточно призначено 3 роки 2 місяці, другому  термін із 4 років зменшено до   3 роки 16 днів, його тримання під вартою змінено на підписку про невиїзд до набуття вироку законної сили й звільнено з-під варти із зали суду.

 

З таким підсумком В. Дем'янів не погоджуєтьсяся і вважає, що вердикт правосуддя винесено без урахування дійсних обставин справи, яку суд розглянув поверхово, дав неправильну оцінку доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, проігнорував, узявши за  основу  припущення. Він уважає,  що вирок не відповідає закону і підлягає скасуванню відповідно до  ст. 367 КПК України з  підстав    однобічності та неповного дізнання, досудового та судового слідства;  невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи;  істотних порушень кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону;  невідповідності призначеного покарання  тяжкості злочину  та особі засудженого.

 

«Ілюзії зникли. Уже чітко можу стверджувати, що  судове  слідство, –  і перший раз, і другий – повністю йде  у фарватері міліцейського  – поверхово та необ’єктивно, на догоду прокурорського державного обвинувачення, – заявляє постраждалий журналіст. – Правоохоронна, чи правильніше правопохоронна, система за всіляку ціну прагне завершити справу в потрібному їй напрямі. Жорстокий напад об’єднали в одне провадження ще з двома розбійницькими випадками, обґрунтовуючи «білими нитками» суто хуліганський мотив з метою заволодіння мобільним телефоном. Мене не залучали  до таких слідчих процедур,  як  відтворення на місці події, очна ставка, а "впізнання"  сфальсифіковано.

 

Як було на досудовому слідстві, так і в суді до і після апеляції жодними   доказами не доведена вина засуджених у вчиненні злочину. Вони неодноразово стверджували, що через тиск брали вину на себе, навіть прозвучали прізвища двох слідчих МВС  і працівника прокуратури, які часто приходили в камеру ІТТ, щоб «вибивати» покази. Це чомусь проходить повз увагу й під час теперішнього повторного розгляду справи. Обидва засуджені підтримували  відвід представника державного обвинувачення, змінювали адвокатів, удавалися до акту непокори заявами про категоричну відмову брати участь у судових засіданнях та залишитися у в’язниці, вимагаючи справедливого розгляду поза межами Коломиї… Натомість   В. Калюжного –  того, хто не визнавав вину – три місяці протримали на психоневрологічній експертизі у спеціалізованому закладі Івано-Франківська,  а свідки з Києва згодом підтвердили, що у день нападу він  безвиїзно працював у столиці.

 

Докази свідків розбили міліцейсько-прокурорську логіку процесу, чому вже не зміг би підігрувати  суд. Однак  В. Карватюк усе нівелює 28 лютого ц.р., коли знову, втретє, визнав свою вину. І, за порухом чиєїсь диригентської палички,  категорично не дав жодних показань, ховаючись за відповідну норму ст. 63 Конституції України. Відтак 5 квітня В. Калюжний, який 3 роки увесь час стійко стояв на тому, що не винен, і що фактично доведено підтвердженням свідків, в очікуванні перегляду запису відтворення на місці злочину теж визнав себе повністю винним  та завчено залишив за собою «солідарне» право мовчати… І  суд визнав такий хід обидвох за «зізнання та щире каяття у вчиненні злочину», а тому за згодою державного обвинувачення вважає це  обставиною, що пом’якшує покарання.  

 

«Стало зрозуміло, чому слідчі свого часу не побажали після зняття гіпсу провести судмедекспертизу виразного округлого знаку, залишеного на моєму тілі від удару якимось предметом, що аналогічно прорізав ще й шкіряну куртку та светр і, можливо, проламував череп, – переконаний В. Дем'янів. – 29 квітня ц. р.  клопотання про огляд  одягу не було задоволено. Суддя  Б.  Беркещук зіслалася на відповідь із УМВС, що мої речі «у результаті тривалого зберігання в закритому приміщенні та замоканні»… зіпсовано, тобто шкіряна куртка, напівсинтетичні сумка й кепка, штани й светр,  де наочно можна було не тільки побачити прорізи від знаряддя злочину, але й вимагати експертизи ймовірно залишених злочинцями особистих мікроелементів. Це, тепер зрозуміло чому, не зробило досудове слідство, однак суд повинен усе зробити для об’єктивного й усестороннього розгляду. Адже мало признатися у вчиненні злочину, треба довести вину тих, хто бере її на себе, чого не зроблено. А ось речовий доказ по іншому епізоду справи – «форменний бушлат чорного кольору з погонами старшого лейтенанта міліції» – повернуто потерпілому, тобто він під час «тривалого» зберігання не «зіпсувався» і не «замок». Після цього зайве наголошувати, чому не став речовим доказом мій мобільний телефон, з якого, буцімто, хотів подзвонити один із нападників. Чому суд не побажав витребувати у ПАТ «Київстар»   інформацію про  дзвінки та есемески  (номери, час, прізвища контрактників, тривалість) здійснені в період замаху, в березні 2010 р. на моєму телефоні, внаслідок  чого,  при офіційному підтвердженні й відтворенні,  були  б підстави на  перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Наявність таких порушень  тягне визнання доказів недопустимим,  свідчить про однобічність і неповноту судового дізнання».

 

Справедливості ради, треба відзначити, що повторний суд, перекваліфіковуючи статтю обвинувачення із ч.2 на ч.4 ст. 296 КК України, вперше зазначив, - підсудні нанесли журналістові удари не тільки руками й ногами, але й «тупими предметами, заздалегідь заготовленими для спричинення тілесних ушкоджень, по тілу потерпілого», що « множинність тілесних ушкоджень, їх розташування на різних поверхнях тіла свідчать, що зазначені тілесні ушкодження також могли утворитись від ударів тупими предметами і не могли утворитись при падінні з висоти власного росту і удару до асфальтного покриття», що «вказані черепно-мозгова травма та травма лівої нижньої кінцівки не могли утворитися при нанесенні  ударів кулаками, а могли утворитися при нанесенні ударів ногами чи сторонніми предметами (біти, металічні труби, дерев’яні палки та інші), а решта тілесні ушкодження, наявні на тілі Дем’яніва В.А., могли утворитися при нанесенні ударів зазначеними тупими предметами…». Але зброя або інші предмети, спеціально пристосовані чи заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, є ознаками особливо злісного хуліганства?!?. Однак знаряддя вчинення злочину далі  чомусь не досліджено,  тому й умислу нема, бо ніхто, міліція та суд, не з’ясовували,  чому заздалегідь злочинці підготували  тупі тверді предмети.

 

«Так легше: вони визнали вину, їм вірять на слово, а не мені, потерпілому, що дотепер не знає, який це «тупий» предмет проламав череп та  ногу.  І не треба шукати ймовірного замовника? – зазначає коломийський редактор. – За таких умов я в жодному разі не можу погодитися з обвинувальним висновком і визнати засуджених винними в моєму побитті, цього дотепер суд не довів. Я  переконався, що правоохоронна система за всіляку ціну прагне завершити справу в потрібному їй напрямку. Тому  й далі залишається вже не підозра, а глибоке переконання, що в справі замаху на моє життя  підсовують безправних «цапів-відбувайлів», щоб усе списати на  «хуліганку». А  жорстокий злочин було вчинено через професійну діяльність, принципову позицію газети у відстоюванні прав та інтересів людей і громади міста Коломиї, що кваліфікує стаття 171 КК України «Перешкоджання професійній діяльності журналіста». В мене ні телефону, ні грошей, ні  сумки, ні речей ніхто й не думав забирати, хоча часу для цього, поки двічі втрачав свідомість, було більше, ніж досить. І це свідчить не про хуліганські дії, а спрямоване та заплановане замовлення саме проти журналіста. Тепер я знаю, чому нападники не грабували й не втікали. В цьому я заново переконався, коли в судовому засіданні переглядали відеозапис відтворення та під час свідчень свідка В. Шумина, який урятував мені життя. Стверджую – злочинці  або чекали на летальний кінець (якби хоча б одна капля крові потрапила в мозок), або на автомобіль, щоб вивезти мене за межі міста. І при чім тут "побутовий"  мотив розбійницького нападу?».

 

Читайте також:

Завтра суд оголосить вирок у справі побиття прикарпатського журналіста


27.06.2013 633 1
Коментарі (1)

Louis Vuitton outlet 2014.03.06, 09:43
thank you for share! Louis Vuitton outlet http://louisvuitton-outleti.com
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

6076
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

6187
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

3359
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

2472
14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

5358
10.04.2026
Михайло Бойчук

Як насправді виглядає ситуація з нелегальним гральним бізнесом в Івано-Франківській області? Фіртка отримала офіційну статистику від правоохоронних органів та регулятора азартних ігор ПлейСіті. Але перед цим — про проблему загалом, щоб на контрасті зрозуміти ситуацію в регіоні. 

4288 1

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

245

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

9447 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1068

В Івано-Франківську про літературний Станіславський феномен говорили його патріархи Володимир Єшкілєв та Тарас Прохасько.  Володимир Єшкілєв, який власне придумав бренд літературного «Станіславського феномену», уявляв собі його як «мікрорайон в місті».

4146
04.05.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

3362
30.04.2026

Овочі родини капустяних належать до найкорисніших для здоров’я. Дієтологи пояснили, яку користь мають броколі та брюссельська капуста, чим вони відрізняються і яку з них краще додати до свого раціону.

4352
24.04.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

4960
03.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

8859
29.04.2026

У Пійлі відбудеться традиційна спільна молитва за повернення зниклих безвісти захисників України.  

1877
24.04.2026

У суботу, 2 травня, у відпустовому Марійському центрі «Цариці вервиці» в селі Погоня відбудеться особлива молитовна зустріч біля чудотворної ікони Богородиці.

2590
20.04.2026

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

7233
01.05.2026

За словами Тараса Прохаська, уявлення про те, що письменник обов’язково «має щось сказати» і закласти чітке послання, — лише один із можливих підходів до літератури.

2928
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

553
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

937
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

2122
15.04.2026

Минулої неділі в Угорщині відбулися вибори парламенту. Цікаво, що всі три партії, які пройшли до парламенту є правими, — жодної лівої чи ліберальної партії в угорській політичній реальності «немає».

1987