Як прожити втрату близької людини та не замкнутися в болі — про це розповідає священник Тарас Коковський, пояснюючи стадії горя й роль віри, молитви та підтримки близьких.
«Втрата близьких завжди болісна, адже людині властиво співпереживати й уболівати. Переживання — це частина нашого життя. Водночас відчуття багато в чому залежать від обставин смерті.
Коли близька людина тривалий час хворіє, біль родини може дещо притуплюватися очікуванням неминучого. У таких випадках молитва інколи стає молитвою про припинення страждань.
Натомість раптова, несподівана смерть — зовсім інша реальність, і реакція на неї значно гостріша», — пояснює душпастир о. Тарас Коковський.
За його словами, усвідомлення смертності кожної людини, віра в Бога та Його обітниці щодо безсмертя душі, молитва, відвідування церкви й навіть щоденна праця можуть додати сил пережити втрату та рухатися далі.
Водночас отець Тарас застерігає від ізоляції та переконання, що власний біль є найбільшим.
«Поруч із нами багато людей, які щодня переживають втрати — інколи навіть важчі. Не варто замикатися в собі чи ставити хрест на власному житті. У вдови чи вдівця можуть бути діти або онуки, які потребують турботи.
Я також застерігаю від спроб “заглушити” біль алкоголем чи наркотиками — це лише завдає непоправної шкоди», — наголошує священник.
На його переконання, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати словом, молитвою, присутністю або, за потреби, матеріальною допомогою.
«Якщо людина після втрати самотня, варто пропонувати їй товариство, молитися разом, читати або слухати Слово Боже. Вона має знати, що поруч є хтось, хто готовий допомогти. Інколи підтримкою можуть стати й спільні відвідини місця поховання», — додає о. Тарас.
Існує теорія п’яти стадій проживання горя, класифікацію яких розробила психологиня Елізабет Кюблер-Росс.
Згідно з її дослідженням, перша стадія — заперечення. Людина дізнається про смерть близького й переживає шок, не вірячи в те, що сталося. Наступна реакція психіки — гнів: усвідомлення неможливості щось змінити викликає злість і обурення. Гнів може бути спрямований на інших людей, на Бога або навіть на того, хто помер.
Третя стадія — компроміс. Людина намагається «домовитися» зі світом або з вищими силами, шукаючи спосіб змінити невідворотність смерті. Четверта — депресія, коли приходить глибоке усвідомлення втрати й відчуття спустошення. П’ята стадія — прийняття, що передбачає поступове відновлення та пошук шляхів, як жити далі.
Водночас сучасні психологи наголошують на індивідуальності переживання втрати. Стадії можуть відбуватися не в тій послідовності, яку описала авторка теорії, а тривалість кожної з них різниться. Іноді людина може повертатися до стадії, яку вже, здавалося б, прожила.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також: