Святий Дмитрій – взірець усім чиновникам

 

/data/blog/119525/5a95bd8aa4c0eb1d514c52678f25274b.jpg

 

Читаючи його життєпис, бачимо приклад вірності до кінця Спасителеві нашому Ісусу Христу. Та він не лише взірець вірності, засвідченої мученицькою смертю за віру в Нього, яка (як момент смерті) тривала так не довго, а, що найважливіше – святістю всього життя за Його Заповідями.

 

Ось життя цього праведника, пам’ять якого сьогодні світло вшановуємо, про яке так скупо і коротко повідомляють історичні джерела.

 

Дмитрій народився і жив у час правління і жорстоких гонінь на християн римських імператорів-богоборців Диоклетіана (284-305) і Максиміліана (305-311). Його батьки довгий час не мали дітей. А коли народився в них син, вони таємно охрестили його і виховали у Христовій вірі. Батько, проконсул м. Фесалоніки, помер, коли син досягнув повноліття. Тому імператор Максиміліан Галерій поставив Дмитрія на місце батька. В його обов’язки входило: збирати і вчасно сплачувати податки, тримати в покорі всю провінцію, захищати її від зовнішніх ворогів, а також виявляти і карати смертю всіх християн, які відмовлялися зректися своєї віри і принести жертви язичницьким богам.

 

Не більше року тривало правління молодого проконсула, бо на нього донесли, що він відкрито сповідує свою віру в Христа. Тому, повертаючись з походу, імператор наказав ув’язнити його. А для розваги влаштував бої ув’язнених християн зі своїм любимцем воїном Лієм. Будучи дуже сильним, він всіх перемагав, кидаючи на списи воїнів, де вони в муках і помирали. До ув’язненого Дмитрія прийшов християнин юнак Нестор і попросив його дозволу і молитви на бій з Лієм. Дмитрій поблагословив юнака і він переміг Лія, кинувши його на списи. За це, за наказом розлюченого Максиміліана, Нестора тут же вбили, а на другий день у в’язниці вбили також і Дмитрія, а потім і його слугу Луппа, який окровавленою ризою і перстнем святого мученика зціляв хворих.

 

За правління імператора Констянтина Великого (324-337) над могилою св. Дмитрія звели храм, в якому творилися чудеса і зцілення. А через 100 років один іллірійський вельможа Леонтій в цьому храмі зцілився від невиліковної хвороби і тому вирішив звести на цьому місці новий храм. Розбираючи старий, знайшли мощі святого. З них потекло запашне миро і заповнило все місто пахощами… В 14 ст. Дмитрій Хризолог писав: «Миро за своєю властивістю не вода, але густіше за неї і не подібне ні на одну з відомих нам речей… Воно найдивніше за всі пахощі не лише штучні, але й за природою створені Богом». Через це великомученика Дмитрія і назвали Мироточивим.

 

Вражаюче життя повної сил і енергії молодої, але цілком зрілої, сформованої і утвердженої у світогляді і правильному виборі віри – християнина Дмитрія. Йому відкривалася широка дорога багатства і слави, про яку мріють і якої завжди прагнуть чи не всі молоді люди. Його чекало ще вище становище і успішна кар’єра, від яких мало хто б відмовився. Та це своє становище він використав для відкритого свідчення своєї віри і прослави Христа, добре знаючи, що його за це чекає перспектива страти. Тому ще перед стратою він розпорядився роздати все своє багатство бідним. І він не помилився, бо насправді переміг, осягнувши істинну мету земного життя – щасливу вічність.

 

А яка мета земного життя наших губернаторів (тобто проконсулів за часів Дмитрія) і високопосадовців? Чи не більшість з них використовують своє становище для безмежного збагачення, всіма способами одурюючи і оббираючи наш бідний і змордований народ. І при тому чи не всі називають себе християнами. Але яке ж це їхнє християнство? Фальшуваннями, махінаціями і різними фінансовими оборудками, про що не раз дізнаємося з наших ЗМІ, привласнюють десятки, а то й сотні мільйонів у. о. А тоді «щиро» пожертвують на Церкву нехай і мільйон у. о., зведуть біля свого палацу капличку і навіть храм, та ще й отримають за це найвищу церковну нагороду. (Але Бог ніякої жертви ні від кого не потребує, а тільки милості, чесності і справедливості. Не Йому, а нам потрібна жертва не Каїна (фальшива, лукава), а Авеля – чиста, праведна і свята). А змучений і зубожілий наш народ вже втрачає останню надію на виживання… Та якби ієрархи (патріархи, митрополити, архієпископи, єпископи) якнайчастіше йшли до наших олігархів, у Верховну Раду, до Уряду і всіх високопосадовців, наживо і через ЗМІ просили, вмовляли й закликали їх рятувати наш народ і державу, заради Божої справедливості і любові ділитися своїми статками, як правило, нечесно набутими, то цим самим врятували б народ і державу і мали б надію на спасіння своїх душ. Та чи легко і чи взагалі можливо для декого з олігархів і багатіїв різних станів і чинів (мирських і духовних) збагнути правдиве жахливе становище нашого бідного народу, який заледве виживає, якщо самі в той час живуть в розкішних статках, комфортах, маючи цілі автопарки дорогих автомобілів, прислугу та охорону. Адже ж бачать наш зневажений народ переважно через затемнені вікна дорогих іномарок та через призму світських і церковних святкувань та ювілеїв, коли й найбідніші одягнені пристойно, а поза тим не мають змоги ні знайти гідну працю, ні оплатити комунальні послуги, ні придбати навіть недорогі ліки, а тим більше – оплатити курортне чи стаціонарне лікування. Скільки в нас уже трагедій через це!

 

Та хіба не смішно і безглуздо нагадувати їм, що вони, як і всі ми – смертні і земне життя абсолютно нічого не вартує, якщо немає продовження після смерті!? Очевидно, що необхідно до тих пір їм про це нагадувати, поки збагнуть цю просту і зрозумілу правду і приймуть її до серця, і керуватимуться нею у своєму житті, бо рано чи пізно всі відповідатимемо перед Всевишнім за все своє життя: за всі діла, слова і навіть думки. Ми всі однаково важливі, особливі і великі, коли розуміємо, що ми (разом зі всім набутим нами) – власність Творця і повністю належимо Йому. А визнаючи це, мусимо жити за Законами, які Він нам дав, бо тільки це, а ніщо інше є найважливіше, найнеобхідніше і спасенне для всіх нас. Тому найбільше добро для себе – це робити добро іншим, яке й оправдає, помилує і спасе кожного доброчинця.

 

Михайло Мельник

Священик


06.11.2016 Михайло Мельник 3298 0
Коментарі (0)

19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

177
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1615
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1165
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6566
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1787
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2122

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

245

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

798

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

897

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1469
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

549
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1635
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1526
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

436
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3532
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3656
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7234
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

443
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

197
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

946
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

373
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

580