Школяр з Івано-Франківська зламав сайт ДНР

 

/data/blog/73639/b40dee506d566c3124e74db8cc7df88c.jpg

 

Те, чим мало б займатися СБУ, робить звичайний франківський хлопець. Хоча ні – не звичайний. Він дуже добре розбирається в комп’ютерах, інтернеті, паролях і за допомогою свого вміння юний хакер шукає полонених і зниклих безвісти українських військових. Більше того, відслідковує переписку бойовиків. Так йому вдалося отримати списки полонених українців. Тепер його мама Оксана за тими списками шукає бійців.

 

Як він це зробив, вона досі не розуміє, пише "Репортер".

 

«Мамо, хочеш гроші?»

Андрію – 13. Його обличчя ви не побачити заради безпеки хлопця. Зате почуєте його історію. Цей школяр знає все, про що пишуть бойовики, – їхні секретні дані, цифри, навіть плани.

Оксана тримає папку, а в ній – списки українських полонених, каже, їх там три тисячі, хлопці з усієї України. Ці папери жінка нікому не показує. Щоправда, возила їх у Київ, кому – не каже. Чи шукають там, не знає, а сама завдяки цим спискам за пару місяців відшукала приблизно 1500 полонених.

«Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, – каже мама юного хакера, – це все одно, що залізти до Захарченка в сейф».

Комп’ютерні здібності в Андрія проявилися ще в ранньому дитинстві. З чотирьох років він від комп’ютера майже не відходив. «Я грав у різні ігри, ходив на різні сайти, а там у кутках є спеціальні такі віконця, тож я штрих-коди підбирав і вже міг грати в платні ігри безкоштовно», – каже Андрій.

«А раз банк зламав, – додає Оксана. – Зайшов кудись і каже: «Мамо, хочеш я тобі гроші перекину?». Я так налякалася і потім до комп’ютера його не підпускала!».

Нині школяр зламує сайти сепаратистів, їхню пошту та вичитує все, про що там пишуть. Якщо не виходить зламати, то скачує потрібні програми, а якщо вже й так не йде – створює програми сам і все одно ламає.

Якось Оксана попросила сина допомогти їй знайти хоча б когось із полонених. Над поштою бойовиків Андрій просидів декілька годин.

«Пароль був дуже закручений, – каже він, – і поки я перерахував усі коди…».

Але те, що їй розшукав син, Оксана побачити не очікувала.

«Я була на кухні, він мене закликав, то я, як побачила те все, страшенно перелякалася, кажу, ти що здурів, сину, нас вб’ють! – розповідає жінка. – Та добре, що я бігом підключила принтер, усе надрукувала, а потім усе вимкнула». Каже, була там і карта бойових дій, однак її роздрукувати Оксана побоялася.

Комп’ютер включили лише через тиждень. «Контакт» хлопця був зламаний. Телефон Оксани,підключений до соцмережі, прослуховувався.

«Там був шум, свист, чути, що хтось на іншій лінії розмовляє, – говорить жінка. – Потім приходили повідомлення, мені дзвонили, питали, чи знаю я такого-то, називали ім’я зі списків полонених. А я ті списки вже на той час напам’ять знала, тому відразу зрозуміла, що щось тут не те».

Усе все одно не розкаже

Зараз за комп’ютером Андрій уже не сидить, бо після того випадку комп несправний. Двічі носили в ремонт, то там не те, що віруси були – майстер узагалі не міг пояснити, що з комп’ютером.

«Віруси чіпляють, бо намагаються мене вирахувати, – пояснює хлопець. – Але знай­ти мене їм буде важко, там багато захисних програм».

Та й у себе в соцмережах школяр нічого не пише, лише читає переписку бойовиків. Каже, вони часто пишуть про те, де ховають українських військових – іноді живих, та частіше мертвих.

«Він десь знайшов, що наших хлопців розстрілювали і кидали у воду, в глибокі озера, аби їх уже не знайшли», – говорить мама Андрія. А сам він стверджує, що то були росіяни, бо ДНРівцям, каже, не доз­воляють сидіти в соцмережах. «Десь те вичитав», – стискає плечима Оксана.

Більшість друзів Андрія у соцмережі – росіяни. І це не від великої дружби, а так треба для справи.

«Я кидаю їм наживку, ніби щось знаю про українських військових, вони починають між собою переписуватися, тоді я зламую їхні сторінки і вичитую секретну інформацію», – розповідає школяр. Раз навіть дістався до телефонів сепаратистів, читав їхні повідомлення. Так Андрій дізнався, що з полону ДНР втекли 15 українців, а бойовики по гарячих слідах їх наздоганяли. «Але я думаю, що їх уже вбили», – каже школяр.

Андрій зізнається, що розказує мамі не все, бо інакше вона йому навіть підходити до комп’ютера не дозволить.

Хакера квапити не треба

Нині люди вже самі дзвонять до Оксани, просять знайти рідних, знайомих. І на власному рахунку в неї семеро знайдених людей, це бійці з різних куточків України, один із Франківська. Вона сама веде переговори з сепаратистами, домовляється. А забирати хлопців з полону їй допомагають волонтери, франківські та луганські «афганці».

Шукати зниклих безвісти Оксана почала ще під час Майдану.

«Якось прийшла до нас старенька жіночка, вона була з якогось села, і каже: «Допоможіть, я бачила по телевізору, як мого сина на ношах несуть, мертвого». В мене всередині все перевернулося», – пригадує Оксана. Тоді взялася за пошуки. І знайшла. Хлопець був у Михайлівському соборі, побитий, але живий! Потім знайшла другого, третього і так 40 людей повернула додому.

Весь цей час їй допомагав син.

«Коли був Майдан, то він знаходив «тітушок». Так ми виявили такого Сергія з Харкова, він раніше був судимий, то він розстрілював наших хлопців у Маріїнському парку, – говорить Оксана. – Ще Андрій знаходив фото мертвих майданівців і ми знаходили родичів цих людей. А зараз він шукає тих, хто знущається над нашими військовими, потім я ці дані відправляю, не можу сказати кому, і їх потім відловлюють».

«Головне – хакера не треба квапити, інакше в нього нічого не вийде, – каже Андрій. – Аби знайти одну людину, мені треба десь півдня».

Андрій розуміє, те, що він робить, – незаконно, але каже, це все для України. Хоча самого його раніше називали москалем. Бо говорив російською. Справа в тому, що мама Андрія родом із Криму, до Франківська переїхала понад 10 років тому. Тут і народився Андрій. Але Оксана з дитинства розмовляла російською і сина навчила. Лише коли влаштувалася нароботу, то почала вчити українську. Зараз і Андрій уже навчився.

Хлопець мріє стати ігронавтом, хоче створювати ігри. А ще розводить рибок, показує – найбільша рибка вже чекає поповнення.

Тільки мама каже «дякую»

Андрій пробує включити комп’ютер, на екрані одразу з’являється якась таблиця, каже вірус, видаляє, потім перезавантажує. На моніторі – ні українська, ні російська, навіть не англійська мова. «Це я зараз італійську вчу, в мене тут усе по-італійськи», – сміється Андрій. Нормального перезавантаження комп’ютера ми так і не дочекалися…

Вміння сина Оксану і тішать, і лякають, переживає, каже, це дуже небезпечно. А сам Андрій трохи ображається на те, що інші не вірять, ніби він може таке робити та й дякують за це лише мамі.

«Я знаходжу людей, але вся увага і слава – мамі. Букети, цукерки, грамоти – все мамі, а мені нічого, – каже хлопець. – І тільки мама каже мені «дякую», а я хочу грамоту, ну і хоча б якусь винагороду, гривень 200».

Оксана береться пояснювати, чому син заговорив про гроші.

«У Андрія був день народження і йому подарували гроші. Він мріяв купити диск на гру, а диски ті недешеві – гривень 500, – розповідає мама хлопця. – Але потім він усі ті гроші віддав пораненому бійцю, Сухарєву».

Оксана розповідає, що син скоро, нарешті, отримає свою першу подяку від держави за допомогу в пошуку полонених і зниклих безвісти. Родина вже чекає гостей із Києва…

«Мені треба сильніший комп’ютер, тоді я міг би зробити значно більше», – впевнено говорить Андрій.


03.04.2015 627 0
Коментарі (0)

09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1168
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

931
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1046
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7070
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1705
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2476

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

239

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

548

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1579

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

835
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1052
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

549
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

910
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1224
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

786
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1348 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

931
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37273 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1017
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1273
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

769
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2949 13