фото: Depositphotos
Синдром вцілілого — це сильне почуття провини, сорому і жалю, коли людині вдається зберегти собі життя.
Також такі почуття можуть виникати, коли життя людини триває легше і простіше, ніж у близьких людей, розповіла журналістці Фіртки психологиня Наталія Мирошніченко.
Так, за словами психологині, почуття провини та сорому можуть застати й того, хто вирішив залишити країну, й того, хто залишився жити у спокійному регіоні, де не точаться запеклі бої.
«Спочатку термін "синдром вцілілого" використовували до тих, хто пережив Голокост, а пізніше його поширили на вцілілих після автокатастроф, стихійних лих, епідемій інфекційних хвороб і військових конфліктів.
Відповідно до посібника медичних діагнозів DSM-5 синдром вцілілого вважається одним із симптомів посттравматичного стресового розладу», — продовжує експертка.
Довідково: у дослідженні, яке опублікували у 2018 році у Journal of Loss and Trauma, науковці опитали пацієнтів клініки травматичного стресу у Великій Британії та виявили, що 90% опитаних, які вижили під час випадку, коли інші померли, відчувають глибоке відчуття провини.
Науковці з Німеччини припускають, що учасники тяжких обставин, можуть хибно оцінювати власну роль у події. Це і є причиною розвитку почуття провини.
Зокрема, люди можуть невірно оцінювати власну здатність передбачати події, або запобігати наслідкам. Це загострює симптоми посттравматичного стресового розладу.
Іншими словами, додає психологиня, людина відчуває синдром вцілілого наступним чином:
• вижив — винний;
• не зміг допомогти — соромно;
• мене недостатньо і моєї допомоги завжди мало. Адже це не зупиняє війну в одну мить. Відчуття, що інші роблять більше, а я просто марний;
• виїхав із країни — відчувається як «я поганий», «зрадник»;
• я тут у безпеці, отже, соромно перед тими, хто ховається в бомбосховищі й чує весь жах;
• вина, якщо не відчуваєш біль при втраті. А також якщо немає сліз або їх «недостатньо»;
• вина і сором, якщо намагаєшся жити як колись, якщо хочеться посміхатися і реагувати на жарти;
• стає соромно, якщо не пішов особисто битися з ворогом, як це роблять інші.
«Тяжкість симптомів залежить від загального психічного стану людини та ситуації, яку доводиться переживати.
У тяжкій формі синдром вцілілого складно відрізнити від посттравматичного стресового розладу», — каже психологиня.
Як собі допомогти, якщо поглинуло почуття провини?
Фахівчиня радить спробувати дати відповідь на питання, хіба саме ви є причиною катастрофи. І якщо відповідь буде негативною, то спробувати зрозуміти, чому ви самі на себе звалюєте таку відповідальність?
«Ви теж постраждалий, незалежно від ступеня тяжкості. Не знецінюйте своє становище та не оцінюйте чуже. Подякуйте собі за будь-які зусилля та рішучість, які допомогли вам зберегти життя та безпеку.
Говоріть про свої почуття. Обговорюйте з близькою людиною бажання, плани».
Окрім цього, спеціалістка підкреслює, намагайтеся включатися у фізичну діяльність, це найкраще допомагає концентруватися в моменті «тут і зараз», а також розвантажує емоційне тло від тривоги та занепокоєнь.
«Варто робити щось позитивне для себе або для інших. Наприклад, можна стати волонтером, допомогти сусідам, людям поважного віку. Часом допомога ближньому у виконанні простих речей може допомогти зменшити відчуття провини.
Також, важливо дозволити собі пережити негативні емоції: слід дати собі час, щоб оплакати загиблих та прийняти ситуацію.
А переведення уваги від себе на зовнішні чинники дозволить припинити самонакручування та зменшити почуття провини».
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
