Руслан Терешко: "Змінювати обличчя у владі треба, але головне – змінити систему"

Руслан Терешко, кандидат у народні депутати по 83-му виборчому округу, партія "Батьківщина".

Руслан Терешко, кандидат у народні депутати по 83-му виборчому округу, партія "Батьківщина".

 

"Батьківщина", переслідувана і майже витіснена з політичного поля режимом Януковича, знову стрімко набирає вагу. Юлія Тимошенко повертається у велику українську політику. Разом з нею у команді чимало людей нових, які з честю пройшли випробування репресіями і Майдан. Один з таких – Руслан Терешко. Голова Івано-Франківської міської організації партії, депутат міської ради, підприємець, Руслан Терешко балотується по 83-му виборчому округу.

 

– Руслане Володимировичу, завжди дивувало, що Ви в політиці достатньо давно  голова міської організації "Батьківщини", депутат міської ради,  але "світитися" уникаєте, на сесіях виступаєте рідко. Чому?

Якщо відверто, справа, певно, в характері. Я звик до роботи, піаритися і займатися саморекламою ніколи не був схильний.

Я все життя займався бізнесом, це щоденна праця, а не трибуна. Хоча я розумію, що публічність для політика – це не лише самореклама, це певний інструмент, який допомагає збільшити вагу і вплив. Ми – наша політична сила – завжди були присутні в публічному просторі: на важливих акціях, зустрічах з громадою, обговореннях, віче тощо. Але на сцену не дерлися.

 

 Зараз не шкода, коли пішли на вибори і маєте змагатися з "розкрученішими" кандидатами?

Та не шкода. Буду говорити про себе, який я є. Чесно кажучи, я раніше й не бачив себе політиком. Але в 2004 році в країні відбулася революція, було відчуття, що міняється історія, міняється суспільство, що треба міняти і себе. І я зробив крок в політичну діяльність. Хотілося брати участь в цих процесах, можливо, це високі слова, але хотілося бути причетним.

 

 А чому Ви вступили саме в "Батьківщину"? Тоді чимало людей з бізнесу пішли в цю партію, яка фактично була партією влади.

Згадайте, яка тут у 2004-му році була потужна підтримка Майдану. Я тоді мав можливість і як підприємець брати участь фінансовою підтримкою. Не буду розповідати: всі допомагали, як могли. І я переконаний, що без Юлії Тимошенко Майдан би не вистояв тоді, він би задихнувся, звівся би до якихось компромісів. І ми отримали би Януковича ще тоді. Вона була каталізатором, Ющенко без неї не дотиснув би Кучму. Тому для мене вона стала тим лідером, на якого я міг рівнятися в своїй політичній діяльності. Я впевнений, що вона заслужила набагато більше, ніж досягнула. Але так склалися обставини. І до речі, я вступив у партію, вже коли "любі друзі" і Ющенко зняли її з посади прем’єра. Тому навряд чи можна казати, що вступив у партію влади.

 

 Ви вважаєте, що це нормально, коли бізнес іде в політику?

Давайте абстрагуємося від Франківська, візьмемо Верховну Раду. Туди часто йде великий бізнес чи своїх представників делегує, щоб лобіювати власні інтереси на законодавчому рівні. Так народжується олігархія. Бо в нашій країні така склалася думка, що коли ти не при владі, то не зможеш заробити великі гроші.

Якщо повернутися до місцевого рівня, до тієї ж нашої міськради, то бізнесу в міській раді нема що захищати. Скажу лише про себе: для мене депутатство – це більше витрат, а вигода хіба іміджева – ось ти представник громади… Ні землі, ні майна завдяки депутатству не набув.

Я маю досвід у бізнесі, але твердо переконаний, що не можна працювати лише на власні інтереси. Тим більше в міській раді. До речі, згадайте, що фракція "Батьківщина" – перша і єдина поки що за історію міської ради, яка відкрито провела внутрішню люстрацію. У 2006-му році у нас було 17 депутатів, і 6 з них ми виключили. Тому що вони спробували шукати якихось особистих вигод. Ми тоді скористалися законом про імперативний мандат і позбавили їх депутатства, єдині в Україні, до речі. І фракція пішла в опозицію до міського голови. Тому ні тоді, ні під час нинішньої каденції в міськраді ні я, ні однопартійці наші ніякого громадського добра в кишеню не поклали. Навпаки, помагали людям, чим могли. Бо якщо маєш можливість, то повинен ділитися.

 

 У нинішній міській раді фракція «Батьківщина» – 5 осіб, і можливість впливати на рішення мала. Чи вдається налагодити співпрацю і діалог з фракцією більшості – "Свободою"? Як взагалі оцінюєте ефективність теперішньої міської ради?

Коли певна сила має фактично монопольне становище, вона виставляє свої пріоритети і не домовляється, а "викручує руки". Діалогу фактично немає. Якщо в попередній міській раді напередодні сесії збиралися голови фракцій, були погоджувальні ради, думали, як прийняти найкраще рішення, то тепер рішення приймає одна фракція, яка має більшість.

 

– А міський голова? Він є у міста чи ні? Яка його роль в такій ситуації?

Скажу, що думаю. Міського голову, як на мене, фактично усунули від управління міським господарством. Це зробила партія більшості. Так, Віктор Анушкевичус має характер і відстоює свою думку, пропонує якісь свої бачення для вирішення проблем. Але, як кажуть, проти танка не попреш.

От ви кажете, його ніде не видно. А він каже: почали робити ремонт доріг, слава Богу. Але тільки-но щось добре в місті починається, у нас одразу монопольна політична партія оголошує це своєю заслугою. А насправді ж, це заслуга франківської громади, яка наповнює міський бюджет. Але є бюджетна комісія, яку очолює представник "Свободи", і вона цим бюджетом розпоряджається. І відповідно, все подає на свою користь.

 

 У багатьох підприємців, зокрема і у Франківську, після перемоги Янковича в 2010-му році почалися проблеми. В першу чергу в тих, які підтримували опозиційні до режиму партії. Говорили, що Ваш бізнес фактично зруйнували. Розкажіть, як це було. 

Я бізнесом займався все своє свідоме життя, очолював декілька підприємств, створював їх. Вважаю, що вдавалося це робити успішно. У 2008 році я викупив Калуський пивзавод, який був на стадії банкрутства, у заставі в банку, і доживав свої останні дні. Залучивши кредитні кошти, провів реконструкцію, модернізацію, запустив виробництво, люди отримали роботу. Ми вийшли на рівень продукту, за який не соромно ні в Україні, ні за її межами. Пиво варили, як сто років тому. Якщо крупні виробники готують пиво 3-4 дні, і виходить такий собі пивний напій, то ми варили і сьогодні варимо справжнє – протягом 30 днів. Була ще одна торгова марка, була мережа магазинів, будівельна організація. Загалом, на підприємствах працювали понад 300 людей.

У 2011 році, коли вже повністю сформувалася "вертикаль Януковича", я очолив міську організацію "Батьківщини". Тоді й почалися проблеми. Обшуки, арештовані рахунки, замовні кримінальні справи, заблоковані підприємства. Били системно – по всіх структурах, до яких я мав навіть віддалене відношення. В результаті, частину бізнесу довелося продати. Зараз залишилося тільки виробництво в Калуші. А десь півроку тому, навесні, випало познайомитися з одним зі Служби безпеки, і він каже: "Нарешті я побачив того Терешка, на якого нам приходили рознарядки…"

 

– А не спадало на думку вирішити проблему, як це тоді зробив не один підприємець? Скажімо, стати під "дах" правлячої партії?  

Знаєте, коли зараз пригадую той час, коли йшлося лише про виживання, то з часової дистанції лише переконуюся: ти правильні кроки зробив, нехай багато втратив, але не перебігав і не перебігаєш… Не люблю високі слова, я не герой, бо герої – це ті, хто на Сході воюють, але вважаю, що мені не соромно людям в очі дивитися. У мене навіть думки не було – вийти з партії.

 

 В той час Тимошенко вже ув’язнили, "Батьківщину" практично розгромили, все виглядало досить безпросвітно для партії. Звідки брався оптимізм?

Знаєте, було тверде відчуття, що так довго не може бути в країні, яка показала в 2004-му році, на що здатен її народ. У той період "застою" Януковича всі ніби терпіли, але безкінечно таке тривати не могло. Так і сталося.

 

 Про Вас досі теплим словом згадують активісти франківського Євромайдану, якому Ви минулої зими допомагали. Хоч, знову ж таки, на сцені Вас не бачили. А чим для Вас особисто стала Революція гідності?

Майдан – то був останній шанс на зміни в країні. Цього разу ми усі боролися не за лідера, а за саме право на гідне життя кожного. Ми з перших же днів Майдану поставили собі в обов’язок – не перед партією, а перед самими собою – бути там, допомагати. Часто їздили з колегами до Києва. У той день, коли вбили Нігояна, у дні, коли снайпери розстрілювали людей, ми там були. Ці події назавжди тепер у пам’яті. Ти розумієш, що брав участь у подіях навіть не державної, а світової ваги, – і це зобов’язує.

Коли у Франківську створили громадську організацію "Майдан", я вступив у неї як представник нашої політичної сили. Йшлося про те, що "або пан, або пропав". Всі ж розуміли, що Янукович сильний, і всіх візьмуть на олівець, особливо якщо держслужбовець чи бізнесмен. Ти ніколи не зможеш сказати, що це якась помилка чи випадковість. Тому я свідомо на це пішов. А щодо сцени… Ну, я не вважаю себе великим оратором, щоб виступати з балкона, переконувати народ. Є люди, які роблять це краще, а я своє робив. Просто відчував відповідальність, що в цій країні треба щось поміняти, тому туди пішов.

 

 І що скажете сьогодні? Минуло півроку, маємо війну, маємо новий уряд і президента – а держава змінилася? І чи Ви досі залишаєтеся такої ж думки про Тимошенко, як і в 2005 році?

Мене навіть жінка колись до Тимошенко ревнувала (сміється), казала, що я партії віддаю більше часу, ніж родині. Так, я й досі вважаю, що її недооцінили. Зокрема, і виборці на травневих виборах президента. Вона могла б зробити для країни набагато більше.

 То виходить, що Порошенка переоцінили, на Вашу думку?

Так. На президентських виборах був наче масовий гіпноз – зупинимо війну, врятуємо Україну, тільки проголосуйте в один тур… Як бачимо, довіра не була виправдана.

От ми зараз ставимо агітаційні намети. А на президентських виборах до наших наметів приходили люди, сперечалися: Юля не права, треба підтримати Порошенка, він зупинить конфлікт... Тепер я бачу, що настрої в людей змінилися. Вони відчувають себе в якійсь мірі зрадженими: вони чекали на зміни, а зміни не відбуваються. Ми рухаємося не в тому напрямку.

 

 Вважаєте, що треба міняти керівництво держави, уряд?

Я не хочу сказати, що наша політична сила зараз в опозиції до президента. Думаю, ми в головних речах союзники. Але чесна критика помилок потрібна.

Бо, наприклад, не можна зупинити війну, підписуючи зрадницькі Мінські домовленості, які передбачають здачу території і амністію терористів. Але який вихід з ситуації? Ми втратили час, втратили динаміку, ініціативу. Треба було педалювати Асоціацію з ЄС, яка підписана, але вступ її в дію відкладений більше, ніж на півтора року. Треба було проводити референдум зі вступу в НАТО, скасувати позаблоковий статус. Це б дало нам серйозні аргументи в протистоянні з Росією, козирі в переговорах.

Але на сьогодні час втрачений, і я боюся, що навіть оці Мінські домовленості і закон, який передбачає здачу територій Луганської і Донецької областей, не зупинять війну на Сході і що не будуть гинути наші хлопці.

 

 Який вихід?

До завершення Майдану, насправді, ще далеко. Постреволюційні зміни затягуються. Є певні надії на люстраційний закон, який наші депутати підтримали в Раді. Але тут теж треба бути обережним і не плекати ілюзій. Ще не факт, що закон справді дасть можливість позбутися людей Януковича і корупціонерів у владі. Та в нас навіть президент працював свого часу в команді Януковича. Тому міняти обличчя, звичайно, треба, але головне – міняти систему.

На жаль, люстрацію не можна застосувати до кандидатів у депутати. А зараз понад сотня колишніх регіоналів рвуться у владу – у списках рейтингових патріотичних партій, по округах. І мають шанс пройти. Вони фактично купують індульгенцію від люстрації.

 

 Якщо відверто, навіщо Вам особисто депутатство? Чи це наказ партії – балотуватися?

Це і моє рішення, і рішення партії.

Ми на минулих виборах підтримали по місту узгодженого кандидата зі "Свободою", і він переміг. Цього разу "Батьківщина" вирішила висувати власного кандидата. І я маю честь представляти партію у місті.

 

 Ваша оцінка передвиборчої ситуації на окрузі у Франківську. Є наче багато достойних людей, і всі патріоти. Як же робити вибір?

Справді, коли ти чітко знаєш, хто ворог, а хто патріот, вибір робити легше. А сьогодні і програми у всіх подібні. Тому треба аналізувати особистості, вчинки кандидатів, біографії…

Деякі кандидати у Франківську мають майже необмежені фінансові можливості – як представники великого бізнесу. Відповідно, решті, щоб заявити про себе, якось вирізнитися, треба акцентувати на чомусь іншому. Деякі намагаються виділитися тим, що були на війні.

 

 

Я не воював на фронті, лише чим міг, тим помагав нашим хлопцям. І таких фінансових можливостей, щоб засипати увесь округ благами, не маю. Тому виходжу до людей зі своїми справами і програмою. Дуже сподіваюся, що виборець не купиться на всякі обіцянки і сумнівні блага, як кияни в часи Черновецького.

Є на окрузі самовисуванці і кандидати від партій. Хоча за кожним, як бачу, стоїть певна політична сила. Самовисуванці кажуть, що не хочуть служити партійним лідерам і тому подібне, але, насправді, якщо ти попадаєш в Раду, то одинаком багато не зробиш. Вже був у нас в області один самовисуванець, що переміг, показав себе, зокрема, і голосуванням за бюджет Януковича…

 

 Маєте на увазі Донія?

Так. Голосував за той бюджет, який важко і назвати бюджетом.

 

 Але в нас є й інші приклади. Маємо самовисуванця Юрія Дерев’янка, який став автором багатьох важливих законів. І був висуванець від Об’єднаної опозиції, Володимир Купчак, який став тушкою.

Згідний. Але я би не асоціював Купчака з "Батьківщиною". Він прийшов з "Фронту змін", коли відбувався об’єднавчий процес, і так ніколи нашим і не став. Йому тоді під прапором опозиції вдалося легко стати нардепом, і так само легко він довіру людей і продав.

А позафракційний Дерев’янко – це приклад того, що людина на своєму місці, але це швидше виняток з правила. Якщо би такі всі були мажоритарники, як він, думаю, тоді би Верховна Рада повністю виконувала свою законотворчу функцію.

 

 На завершення. Ваша програма має, окрім загальнодержавних напрямків, які відповідають програмі "Батьківщини", окремий блок, присвячений округу. Ви кажете, що добре знаєте проблеми Франківська і будете їх вирішувати в парламенті. Які міські проблеми і в який спосіб може вирішувати парламентар, на відміну від того ж депутата міської ради?

Можливості міської ради обмежені, наприклад, бюджетом. Який має – той і розподіляє. Створити умови для зростання бюджету на локальному рівні сьогодні практично неможливо. Потрібно міняти законодавче поле, створювати сприятливий інвестиційний клімат, забезпечити механізми залучення коштів і з держбюджету, і приватних інвесторів у місто. Потрібна бюджетна децентралізація. Це можна вирішувати тільки на рівні Верховної Ради.

Крім того, Івано-Франківську потрібен ефективний лобіст у центральній владі. Міська влада і депутат повинні працювати в тандемі, щоб місто отримувало кошти з програм розвитку. Так, нам давно потрібен додатковий міст через Бистрицю, скільки вже про це говорять. У міста грошей на такі проекти нема, отже, має допомогти уряд. Але для цього треба не лінуватися, треба відстоювати інтереси своєї громади. Цього фактично не робилося досі.

 

 На ремонт Набережної гроші таки залучили.

На жаль, проблему Набережної з інфраструктурної перетворили на політичну. Відбувся тендер, є переможець, потім результат переглядають, замість того щоб давно почати робити дорогу. Бачу, що це підганяється під вибори, щоб хтось отримав можливість красиво виглядати в телекамері. А зремонтувати її може кожна фірма, яка займається дорожнім господарством. І не варто було робити з цього політику. Такі речі – це наслідки тієї самої старої системи, яку треба міняти.

Отже, для початку – посилити місцеве самоврядування, зменшити вплив центральної влади на розподіл бюджету в ручному режимі, обмежити можливість втручатися в економіку, дати "зелене світло" бізнесу, а не душити його. Бо війна закінчиться, криза мине, і треба вже створювати людям умови для спокійної нормальної праці і гідного життя.

 

 Припустимо, Вас оберуть. Поїдете до Києва. Як показує досвід франківців, депутати схильні швидко забувати про округ, в кращому разі згадують під час наступних виборів.

Думав над цим, дивлячись на попередніх наших депутатів. Бачите, тут нема ніяких гарантій. Важливе тільки одне – чи бачить людина місто як свою маленьку батьківщину, чи вона звідси, чи вона відчуває це місце як своє, чи лише як щось тимчасове, яке можна змінити зі зміною статусу. Якщо тимчасове – то й міняє собі на краще. Якщо усвідомлюєш, що це батьківщина, відчуваєш з нею зв’язок, то будеш повертатися. А Франківськ – це моя батьківщина. 

 

На правах політичної реклами


13.10.2014 1497 2
Коментарі (2)

Євгеній Ротерман 2014.10.14, 16:40
Руслан Терешко когорти молодих, грамотних і, незважаючи на вік, досвідчений бізнесмен і політик! Не випирається, добре робить свою справу, має тверду,несхитну позицію. Таких треба у Верховній Раді...Якщо люди добре роздивляться, хто на чужі гроші робить з себе патріота,шумить, мов високий дуб на Буковелі, то зроблять вибір на користь Терешка...
Victor Shutka 2014.10.16, 10:22
Руслан - гідний кандидат і хороша чесна людина!
21.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

2514
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

1633
16.02.2026
Вікторія Матіїв

Павло Василів поліг 9 червня 2022 року під час боїв з російськими окупантами поблизу населеного пункту Спірне на Донеччині. Захисник потрапив під артилерійський обстріл і загинув на місці.    

1413
10.02.2026
Вікторія Матіїв

Президентка обласної федерації шахів Наталія Палагіцька поділилася з Фірткою баченням розвитку шахів в умовах обмеженого фінансування, шляхами залучення дітей та роллю шахів у формуванні особистості.  

3833
06.02.2026
Павло Мінка

188 фактичних перевірок, 12, мільйонів штрафів, але фізичного закриття заправок не відбулося — проблема чекає на системне вирішення. 

2677
03.02.2026
Лука Головенський

Німецьке місто Ульм на березі Дунаю відоме своїм Собором, який довгий час вважався найвищим у світі. Поряд із Собором Ульма є велика площа, на яку сходяться міські вулички з багатьма кафе і ресторанами. Не виключено, що в одному з них бували в повоєнні роки український письменник і поет Іван Багряний, генерал армії УНР Андрій Вовк та багато інших українців, які мешкали в окрузі та про яких наша сьогоднішня розповідь.

3205

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

214

Цьогоріч зима в Карпатах зі снігами і морозами. Як дітям йти в школу, а дорослим на роботу? Не кажучи вже про те – як за таких умов хоронити померлих.

949

Період великого посту — це особливий період в житі практикуючого християнина, адже це час,  самозаглиблення, аскетики, духовних вправ за християнським вченням, які ведуть до духовної досконалості.  

704

У XXI столітті соціальні мережі стали не лише простором спілкування, розваг і самореалізації, але й новим середовищем для релігійного досвіду.

1412
24.02.2026

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 30-50% усіх випадків раку можна запобігти завдяки здоровому способу життя, зокрема правильному харчуванню.  

7094
18.02.2026

Наскільки ефективно працює система захисту прав споживачів у реальному житті, особливо в умовах воєнного стану, коли перевірки обмежені, Фіртка звернулася у Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області.  

1054 1
12.02.2026

Сніданок – це основа вашого дня. Саме від першого прийому їжі залежить рівень енергії, концентрація та настрій. Але не кожен сніданок справді працює на вас.  

7305
23.02.2026

Великий піст у 2026 році розпочинається у понеділок, 23 лютого.  

1535
18.02.2026

На недійсність впливає не те, що сталося після вінчання, а те, що було до складання шлюбу.    

9377
15.02.2026

Під час зустрічі Святіший Отець особисто привітав Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина та українську делегацію, яка перебуває у Римі з робочим візитом.

1371
10.02.2026

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 лютого.

1509
20.02.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

984 3
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

719
15.02.2026

Зеленський розповів про меседж партнерів зі США, який прозвучав під час багатогодинних зустрічей. За словами президента, російська сторона висуває Україні вимогу самостійно вивести війська з Донбасу, обіцяючи «швидкий мир».

1591
10.02.2026

Словацька партія "Демократи" зібрала необхідні 350 тисяч підписів для оголошення референдуму щодо дострокових виборів у Словаччині.  

1547
31.01.2026

Мін’юст США опублікував на своєму сайті мільйони нових файлів у справі покійного фінансиста Джеффрі Епштейна, якого звинувачували в торгівлі людьми.

2763