Роман Кідратів про сезон, психологію, експерименти та плани на майбутнє

Гвардійці "Урагану" продовжують ділитися своїми враженнями від пройдешнього сезону. Про чемпіонат та кубок України, клубній прес-службі розповів багаторічний капітан, "старожил" і справжня легенда івано-франківського клубу - Роман Кіндратів.

- Коли сезон 2017/2018 для "Урагану" вже став історією, яку оцінку ти поставиш команді?
Я б поділив цей сезон на кілька частин. Перша - хороша підготовка, тренувальний збір і два переможні передсезонні турніри. Далі - старт чемпіонату, який нам десь не вдався. І третя частина - подоланий важкий шлях до фіналу Кубку України. На жаль, ми не виграли трофей, але показали досить змістовну гру, обіграли серйозних суперників. Пізніше в чемпіонаті таки потрапили до плей-офф, на рівних боролися з "ХІТом". Знову нам чогось не вистачило, щоб пройти в наступну стадію, але, загалом, була максимальна віра у свої сили, і я надіявся, що ми таки пройдемо до півфіналу.

- "Ураган" переслідувала затяжна серія поразок? Чим вона була обмовлена?
Думаю, причин багато, і виокремити якийсь один вирішальний фактор важко. В першу чергу - брак майстерності. Ми нікому не програвали "в чисту", просто в якісь вирішальні моменти нам завжди чогось бракувало. Програли одну гру, другу, третю, це забирало впевненість... І ніби в кожній грі ми були близькі до перемоги, але в підсумку - результату не добивалися. Була якась нервозність, але згодом - зібралися, підсилилися і почали показувати більш-менш ту саме гру, яку від нас очікували.

- Психологічний фактор: зрозуміло, що не було особистої сатисфакції, невдоволення вболівальників, як доводилося знаходити в собі баланс і сили?
Зрозуміло, якщо нема результату - ти незадоволений, в якійсь мірі нервуєш і переживаєш з цього приводу. До того, з усіх боків критика, що, зрозуміло, ні задоволення, ні впевненості ніяк не додає. Але треба було просто "закотити рукави", почати більше працювати, виграти кілька матчів, і тоді цей психологічний фактор врегульовується. Просто це треба було переламати кожному в собі.

- Що стало переломним моментом для всієї команди? І чи пов'язаний з приходом Євгена Іваняка?
В команді підібрані досить кваліфіковані гравці, тому весь час ми не могли програвати. Весь ігровий період десь щось не вистачало, але ми йшли до того, що рано чи пізно ця серія поразок мала припинитися. Євген Іваняк - досвідчений кваліфікований воротар, який вніс у нашу команду щось своє, в тому числі і впевненість, і все це разом дало позитивні зміни. Всі ми разом, гравці і тренери, доклали до цього максимум зусиль.

- "Ураган" практично "застрибнув" в останній вагон плей-офф? Які були емоції?
Починаючи з передсезонних зборів, "Ураган" наполегливо працював, у нас серйозний тренувальний процес, і я бачив, як хлопці стараються, віддаються, адже був зроблений колосальний об’єм роботи. Тому даремно воно пройти не могло, і все-таки повинно було дати свої плоди. Звичайно, всі хотіли, щоб це сталося якомога швидше, але тим не менше, якщо ми потрапили у плей-офф - значить ми заслужили, і фортуна обернулася до нас не просто так. Ми своєю роботою вибороли місце у плей-офф. Шкода, що не пройшли далі чвертьфіналу і не втрутилися у боротьбу за медалі.

- "Урагану" вдалося акумулюватися у серії плей-офф і таки показати достойну гру, жодного разу не поступившись "ХІТу" в основний час…
Усі чотири матчі плей-офф були дуже цікаві, і хоча "ХІТ" у регулярному чемпіонаті зайняв перше місце, а ми - восьме, вважаю, що ми не були для них зручним суперником. Всі команди знали, що у нас великий потенціал, і турнірна таблиця няіким чином не відображала реальний стан речей. Ми налаштовувалися виключно на перемогу, хотіли їх пройти, бо не було жодного страху, вірили у свої сили. І так буває у спорті, що не програвши жодного матчу в основний час, ми "вилетіли" у чвертьфіналі. Ці матчі я б заніс в актив - "Ураган" виглядав достойно, нас підтримували трибуни, і навіть не пройшовши у наступну стадію плей-офф, вболівальники нас проводили оплесками до самих роздягалок. А це багато чого варте!

- Післяматчеві пенальті - завжди лотерея, яку довший час ти оминав. У серії плей-офф ти, як капітан, захотів взяти всю відповідальність на себе, чи це - таки рішення головного тренера?
Пенальті ми завжди тренуємо, і довший час на тренуваннях ми відпрацьовуємо удари, все виходить. Тренер довірив мені пробивати: в Києві - вийшло, а в Івано-Франківську у вирішальний момент, на жаль, не забив... Я такі речі нелегко переживаю, але життя продовжується, тому ця сторінка вже перегорнута.

- Впродовж сезону було багато експериментів з ігровими "четвірками", у взаємодії Сімка-Шотурма-Зварич почуваєш себе найкраще?
Тут ситуація теж двояка. На передсезонних турнірах я грав в іншій "четвірці", і в нас все виходило. Потім наш квартет виглядав десь не так, як хотілося. Тож, зрозуміло, тренер шукав якісь оптимальні варіанти. З часом вони виправдали себе. З Сімкою, Шотурмою і Зваричем ми граємо вже не один рік, тож добре розуміємо один одного на майданчику. Але футболіст професійного рівня повинен грати у будь-якій "четвірці", на будь-якій позиції і не шукати собі виправдання.

- Чемпіонат України і Кубок України - це дві різні історії?
З однієї сторони, Кубок завжди відрізнявся від чемпіонату. Матчі вдома - на виїзді, вилетів або пройшов далі… Чемпіонат - це довгий шлях. Але ми стільки часу не вигравали, що кожна гра для нас була, як фінал, ми вже не оглядалися назад, і будь-який матч налаштовувалися лише на перемогу. Дуже шкода, що не виграли Кубок…

- Історичний фінал Кубку України - це все-таки досягнення для "Урагану"?
Щоб б не говорили, я вважаю, що це досягнення для нашої команди! Особливо, зважаючи на те, як ми розпочали цей сезон, і, як дійшли до фіналу, то це - великий плюс. Можливо, не так яскраво і видовищно, як би цього хотілося, зіграли фінал, але за весь той кубковий відрізок до вирішального матчу я б хотів подякувати команді.

- Що стало головним "козирем" львівської "Енергії"?
Тут теж було багато чинників. Можна говорити і про везіння, і про те, що нам при стандартах не вистачило концентрації... Завжди кажуть, що запам'ятовується тільки результат, а ми фінал програли, тому шукати якісь виправдання не хочеться. Значить, саме в той момент "Енергія" була сильнішою, або ж більше заслуговувала на перемогу.

- Коли звучить прізвище "Кіндратів", то це відразу - "ураганівський" гвардієць, старожил клубу і багаторічний капітан команди. Як ти себе почуваєш в омолодженому "Урагані"?
Почуваю себе молодим. Принаймні, на свої роки - точно ні (посміхається). Стараюся не відставати від молоді, бути з ними на одній хвилі, але в той же час бути для них старшим товаришем.

- Є багато прикладів діючих "старожилів" у футзалі. Яка твоя формула спортивного довголіття?
Найперше, футзал треба любити, і в деякій мірі навіть фанатично до нього ставитися. По-друге, тримати себе завжди у формі, бо ти маєш відповідати якомусь рівню. І, якщо ти виходиш на спортивний майданчик Екстра-ліги, незалежно скільки тобі років, ти маєш бути у відповідних фізичних та спортивних кондиціях. Гадаю, кожен спортсмен повинен це розуміти.

- На даний момент ти відчуваєш в собі сили, бажання продовжувати ігрову кар’єру?
Відчуваю, що сил багато, бажання також. Вважаю, що свій потенціал до кінця я ще не використав, і футзалу ще можу стати в нагоді.

- "Ураган" у минулому році відсвяткував ювілей, і для тебе в клубі все справді минуло під знаком "15 років разом". Що пригадаєш за цей весь час?
Згадуються перші роки, як "Ураган" тільки створився, як все починалося. Навіть такі не ігрові події, як клубний автобус, зал, покриття майданчика, екіпірування. Як команда змінювалася на очах, як формувалася структура самого клубу... Якщо це все порівняти, то розумієш, що "Ураган" зробив великий крок вперед, навіть не один, а декілька кроків.

Звичайно, згадую найяскравіші моменти в історії команди - це наше чемпіонство, завойований Суперкубок, медальні сезони зі "срібними" і "бронзовими" нагородами, виступ у Кубку УЄФА... Пам’ятаю, скільки людей приходило на трибуни Коледжу фізвиховання, які то були незабутні емоції! Але водночас розумію, скільки вітчизняних клубів взагалі зникли, а "Ураган" тримається. Періоди є різні, так, зараз у нас немає легіонерів, але є перспективна молодь, яка з кожним роком росте. Останні матчі плей-офф показали, що вболівальники повернулися на трибуни, і такий шлях клубу теж має право на життя.

- Завершення сезону завжди віщує зміни, особливо це стосується кадрової ротації…
Керівництво і тренерський штаб роблять підсумки сезону, і на основі цього приймуть якісь рішення щодо подальшої співпраці з кожним гравцем. Для спортсменів тут нічого нового немає, треба бути готовим до цих викликів, і головне пам’ятати, що ти - професійний футзаліст, який завжди повинен працювати і максимально викладатися.

- В Екстра-лізі визначилися фіналісти цього сезону, кому віддаєш перевагу у боротьбі за чемпіонство?
Мене приємно здивувала "Енергія" - виграла Кубок, дійшла до фіналу, львівська команда максимально мотивована на перемогу. У той же час у складі "Продексіму" є легіонери, добре підібраний склад. Тому вийде цікаве протистояння між володарями Кубку і минулорічними чемпіонами. Я нікому б не віддавав певної переваги, і буду вболівати за змістовний футзал. Хочеться, щоб у фінальній серії було видовищно, і людям було цікаво спостерігати за грою.

- І насамкінець, традиційні побажання від Романа Кіндратіва всім вболівальникам, які пройшли цей сезон разом з "Ураганом"…
З початком сезону всі переживали, постійно питали, цікавилися… Видно, що в Івано-Франківську "Ураган" не байдужий людям, що не може не тішити. Але в той же час нам було соромно за такі результати, бо завжди хочеться дарувати вболівальникам хороший футбол і результат. Але пізніше ми виграли кілька ігор, і це відразу відобразилося на трибунах, ми відчули підтримку у вирішальних поєдинках. І все-таки дякую тим, хто вірив у нас, бо було багато скептиків, розчарованих в команді. А останні матчі взагалі відчувалася ця атмосфера, підтримка. Всім нашим прихильникам бажаю завжди вірити у команду, підтримувати, а ми зі свого боку робитимемо все можливе, щоб тішити вас новими перемогами!

Христина ЧУЛОВСЬКА, Олег ЛАНЯК, прес-служба НФК "Ураган"


03.05.2018 3159
Коментарі ()

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

180
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

703
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2036 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3114
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2588 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5354

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

468

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

631

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1105
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8450
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10923
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5309
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

699
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

558
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22622
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

918
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5442
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1078
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1076
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1349
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1638