Роман Кідратів про сезон, психологію, експерименти та плани на майбутнє

Гвардійці "Урагану" продовжують ділитися своїми враженнями від пройдешнього сезону. Про чемпіонат та кубок України, клубній прес-службі розповів багаторічний капітан, "старожил" і справжня легенда івано-франківського клубу - Роман Кіндратів.

- Коли сезон 2017/2018 для "Урагану" вже став історією, яку оцінку ти поставиш команді?
Я б поділив цей сезон на кілька частин. Перша - хороша підготовка, тренувальний збір і два переможні передсезонні турніри. Далі - старт чемпіонату, який нам десь не вдався. І третя частина - подоланий важкий шлях до фіналу Кубку України. На жаль, ми не виграли трофей, але показали досить змістовну гру, обіграли серйозних суперників. Пізніше в чемпіонаті таки потрапили до плей-офф, на рівних боролися з "ХІТом". Знову нам чогось не вистачило, щоб пройти в наступну стадію, але, загалом, була максимальна віра у свої сили, і я надіявся, що ми таки пройдемо до півфіналу.

- "Ураган" переслідувала затяжна серія поразок? Чим вона була обмовлена?
Думаю, причин багато, і виокремити якийсь один вирішальний фактор важко. В першу чергу - брак майстерності. Ми нікому не програвали "в чисту", просто в якісь вирішальні моменти нам завжди чогось бракувало. Програли одну гру, другу, третю, це забирало впевненість... І ніби в кожній грі ми були близькі до перемоги, але в підсумку - результату не добивалися. Була якась нервозність, але згодом - зібралися, підсилилися і почали показувати більш-менш ту саме гру, яку від нас очікували.

- Психологічний фактор: зрозуміло, що не було особистої сатисфакції, невдоволення вболівальників, як доводилося знаходити в собі баланс і сили?
Зрозуміло, якщо нема результату - ти незадоволений, в якійсь мірі нервуєш і переживаєш з цього приводу. До того, з усіх боків критика, що, зрозуміло, ні задоволення, ні впевненості ніяк не додає. Але треба було просто "закотити рукави", почати більше працювати, виграти кілька матчів, і тоді цей психологічний фактор врегульовується. Просто це треба було переламати кожному в собі.

- Що стало переломним моментом для всієї команди? І чи пов'язаний з приходом Євгена Іваняка?
В команді підібрані досить кваліфіковані гравці, тому весь час ми не могли програвати. Весь ігровий період десь щось не вистачало, але ми йшли до того, що рано чи пізно ця серія поразок мала припинитися. Євген Іваняк - досвідчений кваліфікований воротар, який вніс у нашу команду щось своє, в тому числі і впевненість, і все це разом дало позитивні зміни. Всі ми разом, гравці і тренери, доклали до цього максимум зусиль.

- "Ураган" практично "застрибнув" в останній вагон плей-офф? Які були емоції?
Починаючи з передсезонних зборів, "Ураган" наполегливо працював, у нас серйозний тренувальний процес, і я бачив, як хлопці стараються, віддаються, адже був зроблений колосальний об’єм роботи. Тому даремно воно пройти не могло, і все-таки повинно було дати свої плоди. Звичайно, всі хотіли, щоб це сталося якомога швидше, але тим не менше, якщо ми потрапили у плей-офф - значить ми заслужили, і фортуна обернулася до нас не просто так. Ми своєю роботою вибороли місце у плей-офф. Шкода, що не пройшли далі чвертьфіналу і не втрутилися у боротьбу за медалі.

- "Урагану" вдалося акумулюватися у серії плей-офф і таки показати достойну гру, жодного разу не поступившись "ХІТу" в основний час…
Усі чотири матчі плей-офф були дуже цікаві, і хоча "ХІТ" у регулярному чемпіонаті зайняв перше місце, а ми - восьме, вважаю, що ми не були для них зручним суперником. Всі команди знали, що у нас великий потенціал, і турнірна таблиця няіким чином не відображала реальний стан речей. Ми налаштовувалися виключно на перемогу, хотіли їх пройти, бо не було жодного страху, вірили у свої сили. І так буває у спорті, що не програвши жодного матчу в основний час, ми "вилетіли" у чвертьфіналі. Ці матчі я б заніс в актив - "Ураган" виглядав достойно, нас підтримували трибуни, і навіть не пройшовши у наступну стадію плей-офф, вболівальники нас проводили оплесками до самих роздягалок. А це багато чого варте!

- Післяматчеві пенальті - завжди лотерея, яку довший час ти оминав. У серії плей-офф ти, як капітан, захотів взяти всю відповідальність на себе, чи це - таки рішення головного тренера?
Пенальті ми завжди тренуємо, і довший час на тренуваннях ми відпрацьовуємо удари, все виходить. Тренер довірив мені пробивати: в Києві - вийшло, а в Івано-Франківську у вирішальний момент, на жаль, не забив... Я такі речі нелегко переживаю, але життя продовжується, тому ця сторінка вже перегорнута.

- Впродовж сезону було багато експериментів з ігровими "четвірками", у взаємодії Сімка-Шотурма-Зварич почуваєш себе найкраще?
Тут ситуація теж двояка. На передсезонних турнірах я грав в іншій "четвірці", і в нас все виходило. Потім наш квартет виглядав десь не так, як хотілося. Тож, зрозуміло, тренер шукав якісь оптимальні варіанти. З часом вони виправдали себе. З Сімкою, Шотурмою і Зваричем ми граємо вже не один рік, тож добре розуміємо один одного на майданчику. Але футболіст професійного рівня повинен грати у будь-якій "четвірці", на будь-якій позиції і не шукати собі виправдання.

- Чемпіонат України і Кубок України - це дві різні історії?
З однієї сторони, Кубок завжди відрізнявся від чемпіонату. Матчі вдома - на виїзді, вилетів або пройшов далі… Чемпіонат - це довгий шлях. Але ми стільки часу не вигравали, що кожна гра для нас була, як фінал, ми вже не оглядалися назад, і будь-який матч налаштовувалися лише на перемогу. Дуже шкода, що не виграли Кубок…

- Історичний фінал Кубку України - це все-таки досягнення для "Урагану"?
Щоб б не говорили, я вважаю, що це досягнення для нашої команди! Особливо, зважаючи на те, як ми розпочали цей сезон, і, як дійшли до фіналу, то це - великий плюс. Можливо, не так яскраво і видовищно, як би цього хотілося, зіграли фінал, але за весь той кубковий відрізок до вирішального матчу я б хотів подякувати команді.

- Що стало головним "козирем" львівської "Енергії"?
Тут теж було багато чинників. Можна говорити і про везіння, і про те, що нам при стандартах не вистачило концентрації... Завжди кажуть, що запам'ятовується тільки результат, а ми фінал програли, тому шукати якісь виправдання не хочеться. Значить, саме в той момент "Енергія" була сильнішою, або ж більше заслуговувала на перемогу.

- Коли звучить прізвище "Кіндратів", то це відразу - "ураганівський" гвардієць, старожил клубу і багаторічний капітан команди. Як ти себе почуваєш в омолодженому "Урагані"?
Почуваю себе молодим. Принаймні, на свої роки - точно ні (посміхається). Стараюся не відставати від молоді, бути з ними на одній хвилі, але в той же час бути для них старшим товаришем.

- Є багато прикладів діючих "старожилів" у футзалі. Яка твоя формула спортивного довголіття?
Найперше, футзал треба любити, і в деякій мірі навіть фанатично до нього ставитися. По-друге, тримати себе завжди у формі, бо ти маєш відповідати якомусь рівню. І, якщо ти виходиш на спортивний майданчик Екстра-ліги, незалежно скільки тобі років, ти маєш бути у відповідних фізичних та спортивних кондиціях. Гадаю, кожен спортсмен повинен це розуміти.

- На даний момент ти відчуваєш в собі сили, бажання продовжувати ігрову кар’єру?
Відчуваю, що сил багато, бажання також. Вважаю, що свій потенціал до кінця я ще не використав, і футзалу ще можу стати в нагоді.

- "Ураган" у минулому році відсвяткував ювілей, і для тебе в клубі все справді минуло під знаком "15 років разом". Що пригадаєш за цей весь час?
Згадуються перші роки, як "Ураган" тільки створився, як все починалося. Навіть такі не ігрові події, як клубний автобус, зал, покриття майданчика, екіпірування. Як команда змінювалася на очах, як формувалася структура самого клубу... Якщо це все порівняти, то розумієш, що "Ураган" зробив великий крок вперед, навіть не один, а декілька кроків.

Звичайно, згадую найяскравіші моменти в історії команди - це наше чемпіонство, завойований Суперкубок, медальні сезони зі "срібними" і "бронзовими" нагородами, виступ у Кубку УЄФА... Пам’ятаю, скільки людей приходило на трибуни Коледжу фізвиховання, які то були незабутні емоції! Але водночас розумію, скільки вітчизняних клубів взагалі зникли, а "Ураган" тримається. Періоди є різні, так, зараз у нас немає легіонерів, але є перспективна молодь, яка з кожним роком росте. Останні матчі плей-офф показали, що вболівальники повернулися на трибуни, і такий шлях клубу теж має право на життя.

- Завершення сезону завжди віщує зміни, особливо це стосується кадрової ротації…
Керівництво і тренерський штаб роблять підсумки сезону, і на основі цього приймуть якісь рішення щодо подальшої співпраці з кожним гравцем. Для спортсменів тут нічого нового немає, треба бути готовим до цих викликів, і головне пам’ятати, що ти - професійний футзаліст, який завжди повинен працювати і максимально викладатися.

- В Екстра-лізі визначилися фіналісти цього сезону, кому віддаєш перевагу у боротьбі за чемпіонство?
Мене приємно здивувала "Енергія" - виграла Кубок, дійшла до фіналу, львівська команда максимально мотивована на перемогу. У той же час у складі "Продексіму" є легіонери, добре підібраний склад. Тому вийде цікаве протистояння між володарями Кубку і минулорічними чемпіонами. Я нікому б не віддавав певної переваги, і буду вболівати за змістовний футзал. Хочеться, щоб у фінальній серії було видовищно, і людям було цікаво спостерігати за грою.

- І насамкінець, традиційні побажання від Романа Кіндратіва всім вболівальникам, які пройшли цей сезон разом з "Ураганом"…
З початком сезону всі переживали, постійно питали, цікавилися… Видно, що в Івано-Франківську "Ураган" не байдужий людям, що не може не тішити. Але в той же час нам було соромно за такі результати, бо завжди хочеться дарувати вболівальникам хороший футбол і результат. Але пізніше ми виграли кілька ігор, і це відразу відобразилося на трибунах, ми відчули підтримку у вирішальних поєдинках. І все-таки дякую тим, хто вірив у нас, бо було багато скептиків, розчарованих в команді. А останні матчі взагалі відчувалася ця атмосфера, підтримка. Всім нашим прихильникам бажаю завжди вірити у команду, підтримувати, а ми зі свого боку робитимемо все можливе, щоб тішити вас новими перемогами!

Христина ЧУЛОВСЬКА, Олег ЛАНЯК, прес-служба НФК "Ураган"


03.05.2018 2740
Коментарі ()

19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

304 1
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1675
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1188
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6659
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1807
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2173

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

254

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

813

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

909

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1483
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

565
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1647
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1535
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

459
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3536
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3673
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7251
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

474
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

237
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

969
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

383
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

591