Роман Гонтюк: Я звик ламати стереотипи

 

Без цього спортсмена сьогодні складно собі уявити українське дзюдо. І не тільки тому, що він привозив медалі з двох Олімпіад - срібло з Афін і бронзу з Пекіна.

 

Він з тих, про яких кажуть: душа команди. З Романом Гонтюком мені пощастило познайомитися, побувавши в його рідному залі в Надвірній, ще після перших в його житті Ігор-2004.

 

Потрібно визнати, що ні травми, ні друга олімпійська медаль, його ні крапельки не змінили. Такий же життєрадісний і веселий - вчора на тренуванні він примудрявся посміхатися, навіть падаючи з гуркотом на килим після потужних прийомів свого спаринг-партнера чемпіона світу серед юніорів Кеджау Ньябалі.

 

- Ви не найстарший за віком, але найдосвідченіший в плані олімпійських баталій дзюдоїст в чоловічій збірній Україні і власне єдиний, хто має за плечима дві Олімпіади. Роман Володимирович, може до вас так варто звертатися ...

 

 - У жодному разі! Хоча я дійсно самий титулований в команді і неофіційно ношу капітанську пов'язку. Мені в першу чергу хотілося б надихнути інших хлопців своїм прикладом. Щоб вони зрозуміли, що олімпійський п'єдестал - це не фантастика. Завоювати медаль цілком реально. Я дуже сподіваюся, що покаже високий результат в Лондоні Георгій Зантарая. Головне - правильно себе налаштувати. Олімпіада - це величезне свято і я пишаюся тим, що втретє на такому масштабному старті буду представляти Україну. А ще для мене велика честь нести прапор на церемонії відкриття Ігор. Кажуть, мовляв це не до добра. Сергій Бубка, Денис Силантьєв були прапороносцями і потім не завойовували медалей. А я знаю інші приклади. Іліас Іліадіс ніс прапор Греції і став олімпійським чемпіоном в Афінах. Це все забобони, нашим людям тільки дай привід попліткувати. Кажуть, недобре себе хвалити. Я - Роман Гонтюк не дуже себе люблю, але дуже собі подобаюсь. (Сміється). Так от, знаєте, яка про мене думка склалася: чим важче, тим краще. Я звик ламати стереотипи і докладу максимум зусиль, щоб в Лондоні прозвучало «Ще не вмерла Україна»!

 

- Як виглядають ваші тренування на килимі, ми сьогодні побачили, а як готуєтеся до почесного обов'язку нести прапор збірної України на церемонії відкриття Ігор у Лондоні?


 - Замість зарядки тягаємо крісла в їдальні, щоб в руках сила була. Але це все жарти, звичайно. А якщо серйозно, думаю, нічого складного в тому, щоб нести прапор, немає. Головне, зробити це з гордістю, передати привіт близьким і вселити оптимізм у всіх людей, які будуть вболівати за нас в Україні.

 

- Може, відкриєте секрет, що потрібно, щоб привозити медалі з двох Олімпіад? Бути супервезучим, суперталановитим або ж суперпрацелюбним ...


 - Все разом плюс ще потрібно вірити в Бога. Головне робити все, що від тебе залежить, починаючи з зарядки. А не забитися будинку в куточок і нарікати: як нам не щастить. Повезти може тільки тим, хто працює. А далі вже на все воля Божа.

 

- Маркіян Івашко український лучник, у якого, правда в послужному списку немає олімпійських нагород, стверджує, що краще вже виграти бронзу, ніж програти золото. Ви на собі випробували і одне, і інше - і що краще, по-вашому?


- Звичайно, краще закінчувати змагання на переможній ноті. Бронзу потрібно вистраждати - ти або завойовуєш медаль, або залишаєшся ні з чим. У фіналі ж на килим виходиш вже з думкою про те, що ти в будь-якому випадку поїдеш додому з медаллю. Я пам'ятаю, як боровся з поляком в півфіналі на Олімпіаді в Афінах. Програючи всю зустріч, я за п'ять секунд до кінця здобув перемогу. Це було схоже чуду! У великому спорті таке трапляється вкрай рідко. Господь Бог, мабуть, любить мене. Але я не до цього веду, а до того, що я так радів перемозі в півфіналі, що навіть забув про те, що мені належить боротися за золото. На фінал вийшов, як на прогулянку, за що і поплатився.

 

- Шлях на яку Олімпіаду був найскладніший - в Афіни, Пекін або ж Лондон?


- Зараз вже все і не згадаєш. Зате свіжі спогади про те, як важко було потрапити на ці Ігри. Переслідували травми. Багато в мене вже не вірили. Але у нас вдома є такий девіз: тільки наполегливі і терплячі побачать щасливий кінець початої справи. Ще рік тому я не знав, потраплю на Олімпіаду чи ні, чи буду нести прапор на відкритті Ігор. Я просто працював - багато працював! Хотів, у що б то не стало довести справу до кінця. Хіба можна було після стількох зусиль зупинятися на півдорозі. Хоча якщо чесно, було пару моментів, коли я вже подумував все кинути. Спасибі тренерському колективу, який мене підтримав, і зокрема Віталію Дуброві. Насправді це було б дуже неприємно зізнатися одного разу самому собі: міг, але не зробив!

 

- Але хоч те, що в новій категорії, в яку ви перейшли в цьому олімпійському циклі, не потрібно було зганяти вагу, трохи полегшило тренувальний процес?

 

- Це так, я навіть невеликий животик дозволив собі отримати, як бачите. У мене зайвої ваги зараз кілограма три, а це не вісім-дев'ять, які доводилося зганяти раніше.

 

- Отже, за вечерею ні в чому собі не відмовляєте?


- Не можу сказати, що так вже й нема в чому. Пиво, наприклад, не можу зараз випити, та й келих вина не дозволяю. Намагаюся менше смаженого вживати, по більше корисної їжі.

 

- А сало - це корисно?


- А звідки ж силі взятися без сала. Я сам з маленького містечка Надвірна на Івано-Франківщині. Мій батько - корінний гуцул. У нас вдома без шматочка сала з часничком і чорним хлібом жоден обід не обходиться!

 

- А яке б блюдо хотіли побачити в центрі святкового столу, зібраного в вашу честь в Українському домі в Лондоні?


- Не треба так офіційно в честь Романа Гонтюка. (Сміється). Досить буде такого ж свята, як нам олімпійцям влаштовували в Афінах і Пекіні. Там був борщ, варенички і сало, звичайно ж. Роман Гонтюк кайфував! 

 

 

за матеріалами Спорт-Экспресс в Украине


19.07.2012 1460 0
Коментарі (0)

14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

774
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1296
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1109
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1145
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7203
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1836

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

419

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

654

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1690

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

923
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1161
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

627
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

998
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1311
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

883
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1433 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

1020
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37369 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1105
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1370
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

868
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3251 15