Ресентимент

 

 

Ніцше у книзі «Генеалогія моралі» (1887 рік) увів термін французького походження ressentiment, яким позначив специфічне соціальне відчуття мстивості, яке низова спільнота  переживає по відношенню до верховної суб’єктності, зокрема до вищих суспільних класів. Класичними прикладами ресентименту вважаються настрої революційних мас під час Великої французької революції («На ліхтарі аристократів!») та російської революції 1917 року («Грабь награбленое!»). Різноманітні прояви ресентименту були розглянуті у знаменитій книзі Макса Шелера «Ресентимент у структурі моралей» (1912 рік).  

 

Ресентимент був канонізований радянською владою в якості свідомого класового прагнення справедливості (як конкретної, так і історичної). Комуністи культивували ре сентимент на всіх рівнях, включно з побутом. Жахливий одноманітний побут пересічних жителів СРСР (включно з бридким одягом, барачною архітектурою та меню робітничих їдалень) також був частиною радянського ресентименту. У ХХ столітті він став одним із іконних форматів наріжного народного міфу Справедливості. Того незнищенного міфу, що квітнув на нашій землі ще за часів митрополита Ларіона. Останній, як відомо, ще у середині ХІ століття поставив справедливість (сприйняту через благодать Божу) над Законом.

 

Повставати проти панів справедливо. Відомщення за соціальне приниження не входить у протиріччя з гуманістичною мораллю. Хто проти? Хто утримався? Всі «за».

 

Відповідно, ресентимент залишився у нас канонізованою частиною суспільної міфології. Саме на його відрогах в кінці ХХ століття пишно напнулися нарости пустопорожніх суперечок і дискусій, понабрякали пухирі постмодерну та інших способів антикварного мислення. Відповідно, розплодилися тлумачі, перекладачі, гуманісти, техношамани, оглядачі, колекціонери і коментатори -- звична ще від  ман’єристичної доби фауна темних завулків догматизованого гуманізму. Уся вона приготувалася переповзти у нове століття й далі паразитувати на тій суміші з Карла Маркса, Карла Попера і «карлайлу», яку споживають в Україні під брендом «світогляду реалізованої людини».  Але не сталося. Чи то китайці почали більше їсти, чи то фінансові корпорації занадто захопились робленням грошей із повітря, все пішло не так.

 

Декорації старої доброї гуманістичної Справедливості почали просідати під вагою вікової пилюки.

 

Захопливе видовище. Всі усталені символи і поняття тепер набувають іншого забарвлення. Іншого присмаку. Криза зжирає економічні доктрини вічного капіталістичного процвітання. Слово «кредит» втрачає милу пухнастість і відблискує чимось хижим і незатишним. Лідерів революцій пристрілюють у канавах. Учорашні партизанські ватажки та олдові хакери стають добропорядними бізнесменами, консультантами спецслужб і телекоментаторами, політв'язні – чиновниками, королі сцени – педофілами.

 

Правнуки переможного пролетаріату відкривши рота дивляться весілля британського принца і не бачать в ньому символ недобитого феодалізму. "Головний текст буття" зависає, не витримавши тотального перепризначення понять, ієрархій і сенсів. Одночасно з глибин пам'яті випливають позначки і сліди, давніші за істину. Позначки і сліди Порожнечі. Тієї самої, яка не дає прочитати жодний "головний текст" у формі присутності, а тільки у формі Музею. Звичайні читачі таблоїдів відчувають це як поглиблення прірви між висловлюваннями авторитетів і побутовою дійсністю. Звичайні читачі таблоїдів чіпляються за традицію.

 

Простіші люди починають шукати антихриста, всесвітню змову і таємних маґістрів. Більш розумніші відкорковують пляшку віскі (горілки, бренді, коньяку) і намагаються втопити маґістра внутрішнього, побудованого з шкільних правил: "не виходь з уроку до дзвінка", "не жуй ґумку", "не дрочи на сусідку зліва". А найрозумніші з простих розривають звичні текстові ланцюжки і шукають випадкових слідів звіра. Адже існує ще одне припущення: епохи, немов ящірки, залишають свої хвости на поталу коментаторам і тишком-нишком відповзають у таємні печери. Прихоплюючи туди найголовніші свої надбання. Несмачні і нестильні. Знайти їх там можна лише Неправильним Викликанням.

 

Себто особливою, відомою лише обраним містикам, розумовою технікою, яка спрямовує ерекцію не до сусідки зліва, а до заспиртованої жаби на вчительському столі.

 

 


11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

171
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

695
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2034 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3112
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2586 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5346

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

465

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

627

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1100
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8446
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10921
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5306
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

692
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

556
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22617
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

915
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5437
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1073
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1073
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1345
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1636