У 1492 році королеві Ізабелі Кастильський презентували перший примірник щойновиданої "Граматики кастильської мови".
Королева спитала навіщо потрібна кастильська граматика, якщо є латинська, на що її духовник, брат Ернандо де Талавера, відповів: "Народи, які ви підкорите мають прийняти тягар, який переможці накладають на переможених, зокрема й нашу мову".
Згодом автор "граматики" Антоніо де Небріха написав: "Мова завжди супутня імперії. - мова й імперія завжди починають, зростають й квітнуть разом".
Століттям пізніше Джиовані Батеро з П'ємонта зауважив: "Переможці добре зроблять, якщо впровадять свою мову у країнах, які завоюють. Так вчиняли римляни".
Путін всього цього не читав, але знає, що мова - це знаряддя закріплення панування над переможеними. У філологічних вимогах інтервентів та їхніх посіпак нема нічого гуманітарного, ні жодної справедливості - це лише зброя проти нас. Наша мовна індиферентність є небезпечнішою за нашу енергетичну залежність.
