Топтемою минулого тижня в Івано-Франківську стали результати аукціону з приватизації 63 котельно-зварювального заводу.
Підприємство продали з молотка за рекордні 2,6 мільярда гривень. Але в місті майже одразу ж почались розмови про помилку та зайву цифру у виграшній пропозиції, змову задля анулювання результатів торгів і розчищення землі в центрі Франківська під нову грандіозну забудову. Хоча в мерії гучно заявили, що боротимуться, аби зберегти завод і відкрито виступили проти його забудови.
Фіртка розбиралась, чи мають ці розмови реальне підґрунтя та хто насправді боровся на аукціоні за Івано-Франківський котельно-зварювальний завод.
Історія заводу: від післявоєнного підприємства до приватизації
Івано-Франківський котельно-зварювальний завод, який виставили на приватизацію, за свою 80-річну історію пройшов через низку трансформацій та змін підпорядкування.
Котельно-зварювальний завод в Івано-Франківську розпочав свою діяльність у 1945 році, одразу після завершення Другої світової війни, коли на базі фронтової авторемонтної майстерні було створено підприємство для оновлення автомобільної техніки.
Активний розвиток заводу припав на 1961-1981 роки, коли він розбудовувався в центрі міста в межах сучасних вулиць Нова, Микитинецька та Хриплинська в мікрорайоні Майзлі.
Підприємство неодноразово змінювало своє підпорядкування. Спочатку воно перебувало у віданні військового відомства, пізніше стало Державним підприємством Міністерства оборони України «63-й котельно-зварювальний завод». У 1998 році завод отримав статус стратегічного підприємства для економіки та безпеки України, а у 1999 році був звільнений від сплати земельного податку як частина військово-промислового комплексу.
На той час розмір заводської території становив 20,18 гектарів, хоча вже за кілька років ця цифра зменшиться до 14,5 гектарів.
У 2005 році частину невикористовуваних виробничих потужностей заводу здали в оренду Івано-Франківському цементно-шиферному комбінату. В 2007-2008 роках основною продукцією підприємства були газотрубні котли, а також нестандартне обладнання для цементних заводів.
29 грудня 2010 року завод перейшов до складу державного концерну «Укроборонпром». Однак фінансово-економічне становище підприємства поступово погіршувалося. Якщо в 2009 році вартість реалізованої продукції становила 6,8 млн гривень, то в 2013 році — лише 1,4 млн гривень.
У 2012 році завод опинився в центрі скандалу через зловживання службовими повноваженнями його директора, що призвело до збитків у розмірі 90 870 гривень та заборгованості із заробітної плати понад 1,3 млн гривень.
На початку 2015 року «Укроборонпром» ухвалив рішення про розпродаж частини майна заводу.
У вересні того ж року з'явилася інформація про можливе створення спільного підприємства з польською компанією "Lubawa S.A." для випуску продукції військового призначення, зокрема засобів маскування та індивідуального захисту. На створення підприємства планували виділити 1 мільйон євро. Але щось пішло не так…
1 жовтня 2018 року було оголошено про намір передати завод, який в розпал російсько-української війни на Донбасі чомусь «втратив значення для обороноздатності країни», у відання Фонду державного майна України для подальшої приватизації.
Поки завод готували до приватизації, його працівники почали «розпродувати» обладнання. Зокрема, у 2022 році на хабарі спіймали посадовців заводу, які за 120 тисяч гривень допомагали зловмисникам вивезти обладнання.
Завод на аукціоні: за що боролись учасники
В червні 2019 року Фонд державного майна України (ФДМУ) включив до переліку малої приватизації 9 підприємств «Укроборонпрому», серед яких і це підприємство в Івано-Франківську. На той час ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» перебувало в банкрутстві, податковий борг підприємства становив 8,8 млн. грн. Але справа про банкрутство була припинена 28 березня 2019 року.
За 5 років, поки підприємство готували до приватизації, прострочена кредиторська заборгованість зросла до 36 446 238 гривень, зокрема (згідно даних ФДМУ):
- по заробітній платі — 7 079 127 грн;
- перед бюджетом — 25 963 240 грн;
- інша кредиторська заборгованість — 3 403 871 грн.
У червні 2024 року начальник регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях Володимир Солонина офіційно заявив, що аукціон з продажу заводу відбудеться восени.
«Державні підприємства, які перебувають у скрутному становищі, отримають друге дихання, знайдуть нових власників, які інвестують у ці підприємства, зроблять їх конкурентоспроможними, створять нові робочі місця та сплачуватимуть податки.
Відповідно від цього виграє і держава, яка позбудеться тягаря, будуть сплачені заборгованості по заробітній платі і до бюджету», — зазначив Володимир Солонина.
Торги призначили на 26 вересня 2024 року. Стартова ціна за єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» була встановлена на рівні 20 407 443 гривень.
На продаж єдиним лотом виставили дві земельні ділянки практично в центрі міста загальною площею майже 14,5 гектарів, 24 будівлі площею 53 тисячі квадратних метрів та 22 транспортні засоби, здебільшого дуже старі і не завжди справні.
«Підприємство є привабливим для покупця та має шанс на успішний аукціон через вдале розташування, майже в центрі міста, територію площею 14 га та значним переліком майна, яке включено до приватизації», — відмітив за кілька днів до аукціону Володимир Солонина під час зустрічі з керівником підприємства Юрієм Паращієм.
За умовами аукціону, покупець котельно-зварювального заводу зобов’язаний протягом шести місяців від дати переходу права власності погасити заборгованість із заробітної плати та перед бюджетом, а також протягом пів року не звільняти працівників приватизованого підприємства.
Приватизація котельно-зварювального заводу в Івано-Франківську викликала значний інтерес серед інвесторів. У торгах взяли участь 13 учасників. П’ятеро з них запропонували дев’ятизначні суми — від 100 мільйонів гривень. Хто насправді ці щедрі інвестори?
Хто став переможцем аукціону
При початковій вартості 20,4 млн грн найвищу ціну запропонувало приватне підприємство «Вестхім» — 2 597 407 443 гривень.
За даними аналітичної системи YouControl, ПП «Вестхім» зареєстроване в Івано-Франківську в 1993 році. Засновником підприємства є Богдан Пукіш, а керує ним його дружина Наталія Пукіш. Подружжя також є акціонерами ВАТ «Пресмаш», яке наразі перебуває в стані банкрутства.
Богдан Пукіш – доволі неординарна постать в Івано-Франківську. За даними YouControl, окрім ПП «Вестхім» та ВАТ «Пресмаш», йому також належить ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт», ДП «АГРОСФЕРА» та ТОВ «ІВАПРОМ».
В 2002 році він балотувався до Івано-Франківської міської ради від політсили «Народно-демократична партія», яку на той час очолював експрем’єр Валерій Пустовойтенко.
В 2023 році Богдан Пукіш виступив проти будівництва соціального житла для внутрішньо переміщених за програмою НЕФКО у зоні Хриплинського промислового вузла - між заводом «Пресмаш» та будівлями Івано-Франківського комбінату хлібопродуктів.
Напередодні аукціону з продажу котельно-зварювального заводу в медіа (матеріал №1, матеріал №2) почали активно поширювати інформацію, що Богдан Пукіш нібито мав відношення до партії зрадника України Віктора Медведчука. Як доказ в медіа - скріншот архівної копії сайту Українського вибору.
.png)
Сам Пукіш ще у 2018 році, коли щодо «Пресмашу» почали процедуру банкрутства, повідомляв, що за «знищенням стратегічного підприємства задля власної вигоди» стоїть влада. За його словами, спочатку заводом зацікавився нардеп-регіонал, а згодом міністр оборони України часів Януковича Павло Лєбєдєв, представники якого, за словами Пукіша, досі мріють взяти під свій контроль завод.
«Намагаючись загарбати підприємство, він організував рейдерське захоплення, численні обшуки, відкриття семи кримінальних справ проти керівництва заводу, підроблення документів і навіть фіктивне банкрутство», — заявляв Пукіш.
Після Революції Гідності Лєбєдєв із компанією втекли до РФ. Але інтерес до заводу почали проявляти представники нової влади. Врешті в 2015 році щодо «Пресмашу» почали процедуру банкрутства.
До слова, саме ПП «Вестхім», яке було акціонером та кредитором ВАТ «Пресмаш», під час процедури банкрутства заявило про намір стати інвестором для «Пресмашу». Сьогодні ж ця компанія Пукіша виявила інтерес до котельно-зварювального заводу.
Одразу після оприлюднення результатів торгів щодо приватизації 63 котельно-зварювального заводу, де пропозиція ПП «Вестхім» у 125 разів перевищила стартову ціну, у місті заговорили, що у ставці помилково дописали зайву цифру. А можливо й не одну…
Перед початком аукціону компанія Пукіша задекларувала, що готова придбати завод за 25 770 000 гривень. А вже у першому раунді пропозиція зросла у понад 100 разів до 2 597 407 443 гривень.
За умовами аукціону переможець має 20 днів на оплату лота. У разі несплати він втрачає гарантійний внесок у розмірі 4,08 млн гривень.
Краматорські у Франківську
Якщо ПП «Вестхім» не сплатить за лот, перемогу отримає учасник з другою за розміром ставкою — ТОВ «Стройуком», яке запропонувало 320 205 000 грн.
За даними системи YouControl ТОВ «Стройуком» засноване у Краматорську в 2016 році. У червні 2022 року підприємство перереєструвалося у місті Перечин на Закарпатті. Засновниками підприємства є Максим Терещенко з Краматорська та Микола Кавєрзін з Києва.
Максим Терещенко раніше був директором будівельної компанії «Крамміськбуд», що через КУА АПФ «Укрмашінвест» належала до групи нардепа Максима Єфімова. Партнерами Єфімова по значній кількості компаній виступали члени родини екс-народного депутата та екс-міністра Мінрегіонбуду доби Януковича Анатолія Близнюка.
Свого часу «Стройуком» фігурував у гучному розслідуванні «Схеми: корупція в деталях» про змову на тендерах по відбудові Донбасу.
У 2018 році на відбудову інфраструктури Донецької області було виділено з держбюджету близько 2,5 млрд. грн. Найбільше коштів — приблизно по пів мільярда гривень — пішло на Маріуполь та Краматорськ.
Майже третину цих грошей отримала фірма «Крамміськбуд», яка увійшла до трійки переможців закупівель, оголошених департаментом капітального будівництва Донецької обладміністрації – із загальною сумою в близько 150 мільйонів гривень.
У травні 2018-го Департамент екології Донецької обладміністрації провів тендери на озеленення саду на загальну суму в понад 100 мільйонів гривень. На обидва тендери прийшли два учасники: «Авескрамстрой» та «Стройуком».
В обох випадках спочатку перемогла перша компанія через вигіднішу пропозицію, але водночас в обох випадках фірма… не встигла подати необхідні документи. Тому переможцем став «Стройуком».
Підозрілою виявилася інформація про місце реєстрації цих компаній — офіси розташовані в одній будівлі і належить вона компанії «Крамміськбуду», яка теж базується тут. Єдиним власником та директором фірми «Стройуком» на той час був Максим Терещенко, який раніше очолював «Крамміськбуд».
Також «Стройуком» називають головним підрядником реконструкції «Саду Бернацького» — найстарішого парку Краматорська. З 2016 року вартість укладених в через Prozorro підрядів, що їх отримало «Стройуком» по «Саду Бернацького», склала близько 238 млн грн.
За збігом, третю найвищу ставку на аукціоні з продажу Івано-Франківського котельно-зварювального заводу подала ще одна компанія з Краматорська ТОВ «УКРМЕГАБУД».
Компанія, зареєстрована в 2005 році, керівником і бенефіціаром є Алла Норенко. «УКРМЕГАБУД» очолює список забудовників Краматорська та входить в п’ятірку найбільших платників податків в місті. За завод у Франківську компанія готова була заплатити 265 204 074 гривень.
Схоже, краматорські забудовники вирішили прорватись на франківський ринок.
Зберегти завод
Єдиним учасником торгів, хто вголос заявив про намір зберегти завод, була Івано-Франківська міськрада. Міський голова Руслан Марцінків за кілька днів до аукціону в щоденному ефірі повідомив, що громада вступає в боротьбу, аби зберегти завод у власності міста.
«Фонд Держмайна України виставив на аукціон 63 завод. Місто прийняло рішення брати участь в аукціоні. Вважаємо, що цей обʼєкт має використовуватись для промисловості, без зміни цільового призначення. Для нас важливо зберегти 63 завод», — заявив міський голова.
Представником міської ради в аукціоні стало Акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», 99,5% акцій якого належать Івано-Франківській міській раді.
Свого часу, в серпні 2017 року, Фонд державного майна України на конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону успішно продав за 33,92 млн гривень пакет акцій ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод». Тоді у Фонді держмайна це назвали унікальним прикладом - покупцем підприємства стала місцева влада.
ЛРЗ запропонував за котельно-зварювальний 100 100 000 гривень. І хоча ця ставка була тільки четвертою серед 13, мерія таким чином задекларувала, що готова боротися за стратегічні об’єкти. Як варіант «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» міг в майбутньому стати потужним комунальним індустріальним парком.
Франківські забудовники також у грі
Не тільки краматорські забудовники проявили інтерес до котельно-зварювального заводу. Хоча найімовірніше реальний інтерес для цих інвесторів становили майже 15 гектарів землі у центрі міста.
Вступили у боротьбу і місцеві будівельні компанії. Зокрема 100 мільйонів гривень на аукціоні запропонувала ТзОВ «Будівельна компанія «Спілка забудівників», власником якої є Віталій Свєтловський. Це одна з понад двох десятків будівельних компаній, зареєстрованих на Свєтловського.
Свого часу відома в Івано-Франківську БК «Спілка забудівників» змінила власника — підприємець Микола Филюк продав компанію Олександру Пефтібаю, тож вона отримала нову реєстрацію в Маріуполі.
З 2019 року «Спілка забудівників» зареєструвала в Івано-Франківську кілька компаній зі схожими назвами. Нові компанії реєструвались на Віталія Свєтловського. Одна з них, ТзОВ «Будівельна компанія «Спілка забудівників», створена в січні 2024 року, і взяла участь в аукціоні з продажу котельно-зварювального заводу.
До слова, «Спілка забудівників» вже має досвід будівництва на території заводів — свого часу компанія на території колишнього спиртзаводу звела житловий комплекс «Княгинин» — один з найбільших на цей час в Івано-Франківську.
Цілісний майновий комплекс Івано-Франківського обласного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в 2020 році продали з аукціону за 29,76 млн. гривень. Покупцем майнового комплексу стало ПП «Житлотехсервіс».
Свого часу навколо банкрутства заводу, який мав понад 140-річну історію, декілька років точилася судова справа. У 2017 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив постанову, якою визнав спиртзавод «Княгинин» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Прокуратура Івано-Франківської області подавала апеляційну скаргу на цю постанову до Львівського апеляційного господарського суду.
Однак, суд відхилив апеляції і в 2018 році розпочалась процедура банкрутства підприємства. Трудовий колектив підприємства влаштовував неодноразові акції протесту проти закриття спиртзаводу стверджуючи, що «Княгинин» навмисно і свідомо було доведено до банкрутства зацікавленими особами.
До слова, майно спиртзаводу продавалось фондом Держмайна згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Початкова вартість майнового комплексу становила 58,35 млн. гривень. З другої спроби майно продали за 50% стартової вартості.
Схожий сценарій може очікувати й котельно-зварювальний завод. Якщо двоє учасників з найвищими ставками відмовляться від угоди, аукціон буде скасовано. У такому випадку на повторних торгах стартова ціна заводу становитиме 10,2 млн грн.
А поки забудівники змагаються за підприємство на аукціоні, територію навколо заводу вже активно забудовують. Одразу за парканом котельно-зварювального на вулиці Новій та Хриплинській йде активне будівництво двох житлових комплексів.
Приватизація котельно-зварювального заводу в Івано-Франківську викликала значний інтерес інвесторів, про що свідчить рекордна сума, запропонована переможцем аукціону.
Однак, зважаючи на фінансовий стан підприємства та умови продажу, остаточний результат приватизації залишається невизначеним. Подальший розвиток подій залежатиме від дій переможця аукціону та інших учасників торгів.
