Мова не йтиме про відомий експеримент позаминулого століття з мертвою жабкою, до лапки якої під'єднали електричну напругу, чим раз і назавжди довели, що нерви є електричними провідниками. Мова йтиме про нашого національного звіра, знамениту українську "жабу", про "українську заздрість". Про яку чомусь всі забули, адже вже й не пригадую, коли востаннє чув анекдот з її присутністю, чи щось читав на таку тему. А дарма, вона ще може стати в пригоді.
В одному місті є цікава вулиця. На цій вулиці жителі будинків з парними номерами вирішили доплачувати за спожиту електрику жителям будинків з непарними номерами.
В одному районі є двоє сусідніх сіл – одне газифіковане, а інше ні. Так ось, виявляється, що жителі села біднішого і не газифікованого вирішили доплачувати за спожитий газ жителям села багатшого і газифікованого. Уявляєте собі – селянин, ріжучи дрова чи розпалюючи в грубці, думає собі: який я альтруїст, який я благородний, завдяки моїм грошам в цей час жителі сусіднього села сидять на дивані і дивляться телевізор, опалюючи хату газом, за який я заплатив.
Скажете дурниці, не може такого бути. Буду детальнішим. Є у місті Івано-Франківську вулиця Довженка. Частина цієї вулиці знаходиться на території села Крихівці і тому жителі частини будинків з непарними номерами платять за електрику за сільським тарифом. В селі за одну кіловат-годину, здається, 24 копійки, а в місті 32. Не мало не багато - різниця в 50%. Що? Багато хто прозрів! Виявляється, що Крихівці дуже бідне село і через це платить за електрику менше ніж Франківськ!
Звичайно, жителі будинків з парними номерами будуть заперечувати, що такого рішення вони точно не приймали. І взагалі, доплачує за різницю в тарифах держава, а не вони. Вони б такого рішення ніколи в житті не прийняли, бо вони не дурні. І знаєте – вірю. Але ж факт. Якщо хтось платить менше, то це з неба не впало. Неважко довести, що платять, в тому числі і мешканці будинків навпроти. Абсолютна істина, аксіома, що за все в цій країні платимо тільки ми, або будуть платити наші діти. Неважко довести, що і рішення приймають в тому числі ці ж мешканці. Адже ми називаємось демократією і всі рішення приймаються, якщо не нами, то, вже точно, від нашого імені і обов’язково в "інтересах народу".
Але найгірше те, що така несправедливість шкодить не тільки мешканцям будинків з парними номерами по вулиці Довженка чи мешканцям негазифікованого села. Ця несправедливість шкодить всім. Почну з банального – як гадаєте, на якій стороні вулиці Довженка люди більше купують енергозберігаючих лампочок? Ну, хіба відповідь не очевидна. І кому це вигідно. Правильно! Нікому!
Ще одне риторичне питання. Якби в негазифікованому селі провели місцевий референдум, чи згодні вони за рахунок зниження своїх пенсій і зарплат доплачувати сусідам за газ? Яка була б відповідь? Та не треба гроші ще на такий безглуздий референдум витрачати – відповідь і так відома.
Так куди поділась наша знаменита "жаба"? Спить чи що? Та ні – вона просто не знає, що відбувається - її постійно обдурюють. Перш за все політики в своєму угарі бажання влади на протязі багатьох років брешуть, що це вони дають дешевий газ, дешеву електрику, нескінченні пільги і т.д. і т.п. Безсовісно брешуть – бо не кажуть головного, що вся ця безплатність чи дешевизна за наш з вами рахунок, бо інших рахунків в державі немає. Що це все за рахунок наших зарплат і пенсій. Що це ми платимо за їхній дешевий популізм.
Часто в побутових розмовах ми чуємо: так, там в цивілізованих країнах комунальні послуги дуже дорогі, але яка там зарплата. Правильно, але ж це знову таки стара історія – хто був перший, курка чи яйце? Що має бути першим - здорова, без ідіотських викрутасів, економіка, чи висока зарплата?
Взагалі то, в мене був намір продовжити більш мирну тему, тему доріг. Але ситуація в країні загострюється. Як на мене, зараз для країни більшою небезпекою є другий фронт, економічний. Нам реально загрожує дефолт. Це неодмінно відбудеться, якщо ми дуже швидко не проведемо необхідні реформи. Для будь якої людини, яка хоч трішки обізнана з азами економіки, є абсолютно зрозумілим, що без приведення цін на енергоносії у відповідність з реаліями, ми приречені. Не може ціла країна працювати на "Нафтогаз". Уряд боїться цього? Боїться соціального вибуху? Значна частина депутатів азів економіки не розуміють? Але найгіркіша правда краща від найсолодшої брехні.
Солодка брехня полягає в тому, що продаючи газ та електрику за ціною, що є в рази нижчою від собівартості, держава діє в інтересах більшості. Це брехня. Це вигідно тільки тим, що мають великі хати та квартири, їздять на величезних дорогих автомобілях та просто дармоїдів. А найбільше користають з цього злодії, як ті, хто споживає газ за ціною 20% від реальної, так і ті хто продає його за декількома різними цінами. Простіше кажучи, людина, яка працює офіційно чи має легальний бізнес доплачує за газ злодіям. Де наш національний звір?!
Дотування енергоносіїв, ще й настільки, перш за все газу, це найгірше, що міг вигадати наш уряд. Чесно кажучи, навіть сумніваюсь, що такі рішення приймались в Києві.
Зараз за одну тисячу кубометрів газу бізнес платить більше п’яти тисяч гривень, часом і сім тисяч. І що? А нічого. Хто може - той платить. Хто не може – шукає альтернативу. Багато підприємств малого бізнесу обігрівають свої приміщення сучасними кондиціонерами, а в сільській місцевості дровами. Проте мені не відомий ні один випадок, щоб хтось закрив свій бізнес із-за неможливості обігріти приміщення.
Те саме мусить відбутись і з рештою споживачів. Або ми платитимемо ринкову ціну, або не буде не тільки газу, але й країни.
Чую обурення – в людей нема грошей!
Відповідь:
- А в держави є?
- Для тих, хто дійсно немає грошей існують субсидії!
- Чому держава (ми) має доплачувати за газ та інші комунальні послуги для мільйонів громадян, які добре заробляють і дуже часто практично не платять жодних податків.
Що має відбутись щоб ми вижили і перемогли в цій війні? До кінця опалювального сезону мусимо якось прожити як є. А далі уряд має звернутись до народу, пояснити ситуацію і одноразово! привести всі ціни у відповідність з реаліями і в нас усіх ще буде час до наступного опалювального сезону щось зробити. І не дай боже робити це поетапно або потім. Бо "потім" може і не настати. Це і буде справжня реформа економіки, бо все решта вже простіше. А щоб все пройшло м’якше і треба розбудити нашого національного звіра.
(Далі буде)
