Про важливість політичних партнерів України

 

От уже 21 рік Україна бореться сама з собою і майже на самоті. Отримавши незалежність, вона тим самим опинилася сам-на сам з собою. По-різному можна оцінювати результати цього борюкання України з самою собою. Були різні періоди її незалежної історії. І економічна катастрофа 90-х, і повільне відродження не дивлячись ні на що.

Щоправда нам інколи буває прикро, коли ми зазираємо за паркан, і бачимо, що деякі наші сусіди, як от поляки, угорці чи словака за ці десятиліття встигли зробити більше. Хоча, якщо зазирнути за інший паркан, то бачиш, що Україна ще дуже навіть нічого.

Однак, звичайно ж, краще орієнтуватися не на чужі невдачі, а на кращі проекти розвитку, як от польський чи чеський. Тому приклад, скажімо, Польщі такий для нас важливий. У нас немає іншого цивілізованого шляху, окрім як йти тим шляхом, який пройшла Польща.

Але постає запитання – а чи ми потрафимо з нашим дуже постсовковим народом та несформованою і розколотою політичною нацією виконати ті "домашні завдання", які потрібні не так функціонерам з ЄС, як власне українцям.

От вже десь з півроку ще не приспана і ще не притлумлена побутовими проблемами європоцентрична громадськість України з тремою спостерігає, як розвиваються стосунки України та ЄС.

З одного боку надзвичайно важливо, щоб процес зближення чи хоча б діалогу не припинявся. А з іншого багато-хто бачить якусь нервозність цих стосунків. Вони розвиваються доволі конвульсивно – шарпаються від надії до розчарування.

І причин цього доволі. Як наших внутрішніх – а це перш за все відсутність підтвердженої спільною дією всього нашого політичного класу дрейфування у напрямку ЄС. Внутрішня політична боротьба робить процес інтеграції з ЄС – а на разі, звісно, йдеться про асоціацію з ЄС і підписання відповідної угоди – заложником і виборів київського міського голови, і президентських перегонів, які вже фактично розпочалися.

Влада при цьому перебуває у складній ситуації між тиском Москви з її Митним Союзом і рваним діалогом з Брюсселем. А з іншого – у протистоянні з опозицією. Це свого роду "трикутник смерті" – жодна з сторін не її союзником. І при цьому вона якось пробує підтримати діалог з тією ж Москвою та Брюсселем. А тому шукає союзників та інструментів комунікації. Тому візити поляка Александра Кваснєвського, чеха Штефана Фюле чи поляка Павела Коваля є надзвичайно важливі. Саме у діалозі з ними, як на мене, можливий цей тяжкий діалог України з ЄС. З іншими – не вдається – занадто далекі вони від наших проблем.

Опозиція з одного боку розуміє, що тільки в асоційованому статусі з ЄС Україна може зберегти свої скромні демократичні напрацювання – що "напрацювали" за 21 рік, те й маємо. А тому гальмування процесу зближення з ЄС просто безглузде.

Однак з іншого вона ніяк не може погодитися, що "всі лаври", у разі підписання угоди про асоціацію, пожнуть їх опоненти. А тому шарпаються – з одного боку всі розуміють, що тра, а з іншого – ніяк ніззя. Залишається невизначеність та емоції. Тому позиція опозиції об'єктивно зводиться до класичного "Нельзя казнить миловать".

І ЄСівці ніяк не можуть второпати, де ж тут кому ставити. От і ставлять де кому вигідно.

Частина не сприймає політичного шарахання України остатніх десятиріч і з чистою совістю відмовляє Україні у всьому, у чому можна. А тому й блокує, причому десятиліттями, а не останніми роками, всі спроби України пристати до їхнього поважного товариства.

Однак є інша частина Європи, яка сама нахлебталася щасливого життя при соціалізмі так само, як і ми – вони добре розуміють, що таке посттоталітарний синдром, посткомуністична травма. Вони не вдають з себе святіших за самого Папу.

І разом з тим всі вони є нашими сусідами. Хочеш не хочеш, а ми повинні будемо і далі жити разом. Не дай Бог який Чорнобиль чи розруха, то візовий кордон не допоможе. Наші геополітичні інтереси майже збіжні.

Саме тому і польські, і литовські, і словацькі політики – чи то національного рівня, чи то європейського рівня у найбільш прикрих чи кризових ситуаціях, як от 2004 року чи тепер, напередодні вирішення долі угоди про асоціацію України з ЄС роблять все можливе, щоб все таки утримати український човен при європейському березі.

Годі недооцінити їх зусилля. І діалог чи ниточку діалогу підтримають як на президентському рівні, так і на рівні депутатському. Але так само і на громадському. Напевно зв'язки польського громадянського сектора та українського є найпотужнішими. Причому у найрізноманітніших сферах – від політичної, до кулінарної.

Інколи здається, що саме завдяки цим надзусиллям наших польських, литовських та словацьких партнерів Україна все ще перебуває у діалозі з ЄС. У діалозі, що стосується не так долі самого ЄС, як долі власне України та її сусідів.

І тим більше важливо зберегти ці зв'язки й надалі. А торпедувати їх є кому. Тим більше, що складних проблем між нами доволі. Вже не так реальних, як віртуальних.

На щастя у 2005 році завершилася епопея з польськими військовими похованнями на Личаківському цвинтарі у Львові. А десятиліттями ця проблема була інструментом маніпуляцій – як тільки потрібно було вбити клина між Україною та Польщею, одразу випливала ця проблема. І "патріоти" з обох боків кидалися підливати бензину у вогонь.

Ще однією напівзакритою проблемою є проблема українсько-польського протистояння на Волині 1943 року. Попри ті зусилля, які 2003 року, приклали для її врегулювання президенти Кваснєвський та, вибачте браття – але правда є правдою, Кучма, ще не все сказано. Не сказано раз і назавжди, щоб ця проблема не поставала. А тому на ній цього року, у 70-ті печальні роковини, будуть спекулювати по повній.

Тому треба бути готовим. І пильнувати, щоб та ниточка, яка тчеться через наших партерів, як от Польщу, у напрямку ЄС не була розірвана. Бо занадто важлива вона для нашого майбутнього. Це чи не найголовніший політичний інструмент, яким ми всі – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції – маємо. Якщо не брати до уваги внутрішньої трансформації, яку від нас вимагають, звісно. Внутрішня трансформація – це головне.

А тому весь наш політикум – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції сьогодні мають якось визначитися – якого рівня вони гравці. І чи вони здатні хоч на мить припинити локальні бої, які все більше набирають водевільних форм, і зробити, зціпивши зуби хоч один притомний крок у напрямку європейського майбутнього України. Розумію, що з обох боків "зціпивши зуби", розумію, що "притлумивши емоції" – однак іншого шляху тепер немає. Маємо те, що маємо, як каже наш мудрий "перший президент".

 


21.03.2013 Тарас Возняк 1704 4
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

177
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

698
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2035 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3113
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2587 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5350

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

466

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

629

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1103
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8448
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10922
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5307
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

695
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

557
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22619
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

916
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5440
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1075
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1075
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1347
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1637