ПРО КУЛЬТУРНИХ ГЕРОЇВ-ПАРАЗИТІВ І ТРАНЗИТ ЗАПОЗИЧЕНИХ СМИСЛІВ

 

Більшість українських інтелектуалів (в лапках і без) зайнята споживанням, впровадженням і переробкою іноземного продукту. Все місцеве та самобутнє ставиться під сумнів, як щось пусте й роблене на кухні. Невблаганно зростає вага перекладачів, цитатознавців, стилістів та вроджених мавпувальників. Знання іноземної мови тепер вже не елемент освіти, а самодостатня перевага над оточуючим життям. Творча сфера перетворюється на транзит запозичених форм і сенсів. Спочатку цей транзит виглядає як свіжий вітер змін (так було у 90-их), але з часом нагадуватиме вічний протяг і набридатиме. Простуджена культурка гундосить і сякається чимось глобалістичним. Її майже не шкода. Її цінність визначається здатністю вродити чергове «чудо в пір’ях» для виступу у фіналі Євробачення.

 

Із запозиченнями також не все добре. У нас стало політкоректним не помічати, що світовий ринок свіжих ідей та концепцій фатально спорожнів. Просто суцільна дупа. Наші «претенденти в ідеологи» (не пророки й мудреці, а наразі все ті ж перекладачі з европейських говірок та коментатори общєпонятного) впевнені, що це аж ніяк не проблема. Адже виробленого  Європою, Америкою і Росією у ХХ столітті «мисленневого продукту» перекладачам, коментаторам, стилістам та іншим мавпам країни У. стане ще на три десятиліття успішного паразитування.

 

Зрештою, вторинність не заважає складеному з цитат українському Культурному героєві бути кумиром офісних працівників, викладачок-гуманітарок і журналістської братії. Там, де пролетарій минулого будував барикаду, а повстанець гострив багнета, гурт секретарок і референтів тепер споруджує пам’ятник черговим володарям українських думок, що вдало (або ж невдало, яка різниця) переклали з польскої або російської тамтешню версію французького мудролюбія першої половини вісімдесятих років минулого століття. Пам’ятник новітньому Культурному героєві, щоправда, споруджується з пластилину, тому досвідчених партизанів жаба не душить.

 

Звикання до імпорту ідей набуло сталого виміру і твердої, як дубові корені, векторності. Посиленої різноманітним інструментарієм для суперечок з невдоволеними й незалученими. Будь яка критика запозиченого інтелектуального продукту наштовхується на неминучу демонстрацію опонентами «регулярних овочів української духовності», вирощених колгоспними «мічуринцями слова» на жовтуватих сторінках  письменницької газети. Або на «культурній сторінці» якої-небудь львівської рептильки. Мовляв, оце ви хочете протиставити західним концепціям? Ми ховаємо очі й мимримо: «Ну зрозуміло, але ж...»

 

Нас не слухають (нащо слухати лузерів) й редагують чергову хрестоматію «від Вебера до Рорті». Для нового покоління аспірантів, що вже якось мусять на одній сторінці свого дисертабельного опусу розмістити дві цитати «з Франка» й одну «з Фуко» так, щоби не посварилися -- не дай Боже! -- Іван Якович з Поль-Мішелем Жановичем. Й так вправно мусять вони це зробити, аби квітнула й множилась довірлива єдність европейського мислення, розпростореного від берегів Біскайських до Лопані й Сіверського Донця.

 

На зміну вже дещо підтоптаної «генерації офісних працівників» неминуче приходить новітня генерація проектних поколінь, що тишком-нишком виросла у болотяних низинах епохи Віктора Першого. В цих вже менше захоплення від перекладацьких вправ (як, зрештою, менше захоплення будь чим) й прагматичний погляд на проблему крізь моніторчик смартфона. Вони не поважають – й, скажемо відверто, небезпідставно -- вітчизняних гуманітарієв. Вони чекають порад у бізнесі й пропозицій від туроператорів. Вони готові до найекзотичніших синтезів «свого» з «чужим» – по пріколу. Одночасно, вони – законослухняні. І, якщо їм накажуть вважати усе перекладене «своїм», вони будуть це робити «па умалчанію». Дітям хворої на тотальний імпорт економіки запозичені доктрини життя переважно здаватимуться органікою (й навіть без ГМО). Якщо, зрозуміло, перекладачі вчасно перекодують ці доктрини мовою коміксів та інструктивних листів, зрозумілих для місцевих жертв йододефіциту. Щодо коміксів, щоправда, маємо певні сумніви. Адже для створення коміксу треба принаймні вміти малювати...

 

 


11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

170
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2032 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3111
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5345

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

464

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

626

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10919
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

691
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

555
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5436
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1072
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635