Жителі села Хорів Локачинського району на Волині досі пам’ятають смерч, який налетів на село 1960 року. Небачений стовп вихору, подібний до торнадо, позривав дахи будинків, повалив бетонні опори електроліній. 30-річну Христину Дацюк круговерть смерчу засмоктала всередину і понесла повітрям.
— То було на Івана Купала, ми тоді картоплю копали на колгоспному полі, — пригадує жінка. Їй тепер 79 років. — Парило. Раптом насунула чорна хмара, ніби стовп від землі до неба. Її закрутило, як вихор. Почалася злива — краплі такі, що одна наповнювала долоню.
Люди на полі злякалися і побігли від торнадо в бік села. Стовп смерчу наздоганяв. Христина вирішила зрізати дорогу — вбрід пішла через меліоративний канал. Раптом за спиною почула свист і потужний гул. Воду з-під ніг почало висмоктувати до самого дна і вихором піднімати догори. Смерч наздогнав жінку і підхопив у повітря.
— Зі страху заплющила очі — почала молитися. Коли розплющила, побачила перед собою електродроти. Телеграфні стовпи упали, як підкошені. Навколо літали гілки, дрібна риба і водорості, — пригадує очевидиця.
Смерч відніс жінку за 50 м уздовж каналу і жбурнув на землю. Христина впала в рів із мулом. Відчула, як почала прибувати вода. Ледь не захлинулася. Піднялася і дісталася крайньої хати. Сусідка розповіла, що її вже шукають. Христини не було півгодини. Хоча вона пам’ятає лише секунди свого польоту у вихорі.
У селі смерч зруйнував півсотні хат, зірвав баню церкви, вирвав із корінням дерева. На пасовищі засмоктав кількох корів і відніс за кілька кілометрів. Їх трупи потім звозили до села.
1933 року навесні подібне торнадо, що нагадувало водяний стовп, висмоктало воду з місцевого озера поблизу села Римачі Любомльського району на Волині. У сільській реєстраційній книзі зостався запис, що тоді над селом випав ”рибний дощ”. Із неба із зливою падала риба та раки. Пастухи залишили худобу, бігали по пасовищу і збирали улов. Старожили стверджують, що подібні дощі є передвісниками лиха. Того року і справді через посуху не вродили хліба.
20 років тому в Серафинцях Городенківського району на Івано-Франківщині град почав падати в обід і потрощив шифер на дахах, позбивав помідори і понищив урожай.
Місцевий кіномеханік Богдан Тришкалюк, 64 роки, зняв тоді все на кінокамеру. Фільм назвав ”Стихія”. Його озвучили й показували на обласних профспілкових фестивалях.
— Якраз почалися жнива. Я приїхав додому на обід. У мить потемніло. Із південного боку почала насуватися темінь. Хотів заслонити вікна покривалами. Не встиг. Лиш почув, як шибки задзвеніли, — згадує.
Подвір’я вкрилося градом, величиною з куряче яйце. Град вдарявся об шнурок, на якому висіла білизна, і вщерть розбивав прищіпки. Корови і пастухи, яких негода застала в полі, на щастя, обійшлися лише синцями.
Начальник відділу обласного центру з гідрометеорології Тетяна Атаманюк, 45 років, каже, це градобиття тривало 30 хв. — найдовше за історію Прикарпаття. А град максимального діаметру — 100 мм — спостерігали на Івано-Франківщині 25 травня 1970 року.
28 жовтня 1951-го року жителі райцентру Яворів на Львівщині побачили полярне сяйво. Протягом усього вечора яскраві червоно-помаранчеві промені світили з північного боку.
— Почалося все о 18.34, а закінчилося 20 хвилин по півночі. Промені йшли ніби із землі в небо, — каже керівник гідрометцентру в Яворові Сергій Полусін, 33 роки.
Полярне сяйво — різнокольорове світіння окремих ділянок нічного неба, спричинене спалахом на Сонці. Спостерігають його в полярних широтах. Зрідка й у нас.
30 жовтня 2003-го спостерігач із місцевої метеостанції у Кременці на Тернопільщині теж бачив полярне сяйво.
— Випадки в Яворові та Кременці й справді могли б бути полярним сяйвом, — стверджує директор Астрономічної обсерваторії при університеті Франка 52-річний Богдан Новосядлий зі Львова. — 2003 року його можна було бачити неозброєним оком і у Львові. Я тоді побачив його вперше. У нас сяйво видно, якщо безхмарне нічне небо й сильний спалах на Сонці. Таке буває не часто. Ці спалахи спричиняють магнітні бурі й негативно впливають на самопочуття людей. До нас лікарі навіть телефонують перед важливими, важкими операціями і перепитують, чи будуть у той день магнітні бурі чи ні.
2006-го тернополян налякали кульові блискавки. 5 серпня таку блискавку бачили в Бережанах, а 20 серпня — у селі Смиківці Тернопільського району.
— Кульова блискавка — то страшно. Вона з’явилася в Бережанах усього на кілька секунд. Тоді якраз пройшла сильна гроза. Я ішла дорогою додому, коли побачила в небі дивну кулю. Вона була завбільшки 10 сантиметрів, летіла із величезною швидкістю. Така біла із червоним відтінком, світилася, — пригадує бережанка Алла Наконечна, 44 роки. — Спочатку я не зрозуміла, що то може бути. А потім завмерла від жаху. Я колись чула, що коли бачиш таке явище, то не можна рухатися, бо та блискавка реагує і летить на рух. Але блискавка пролетіла і зникла із тріском. Після неї залишився в повітрі дим із сильним запахом.
Зиму 2006 та 2007 років синоптики називають найтеплішою за останні 120 років. У грудні на Львівщині стовпчик термометра тримався на рівні +1...7С°. На Різдвяні свята температура повітря сягала +8С°. Узимку почали квітнути кущі та дерева.
Наприкінці січня в центрі Львова на подвір’ї дитячого еколого-натуралістичного центру розквітла балканська пахуча калина. Кущ посадили 1995-го. За 12 років калина так рано розквітла вперше.
— Раніше березня, а інколи й квітня, не розпускалася, — каже директор екоцентру Ігор Антахович, 46 років. — Тієї зими вона не одна така була, ліщина випустила сережки, фазани почали токувати на два місяці раніше.
У райцентрі Сколе на Львівщині цвіла мати-й-мачуха. На квітниках у місті з’явилося листя на трояндах, з-під землі почали пробиватися крокуси. Коли похолодало, припинили цвісти.
