Жителька села Бубнище відзначила 100-річчя.
Про це повідомляє Болехівська міська рада, пише Фіртка.
Цьогорічний травень ознаменував 100-річним ювілеєм життєвий шлях жительки Бубнища Анастасії Кондрат, яка народилася 16 травня далекого 1925 року.
З цією славною датою від імені міського голови Івана Яцинина привітали ювілярку керівництво міської ради Ігор Герецький, Ілона Калитин та Іван Івашків і побажали їй в другому сторіччі життя міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою, миру, поваги і турботи від рідних.
Непроста доля цієї жінки, як і той історичний період, що вона прожила. Багато довелося побачити і хорошого, і лихого. Та воля до життя, любов до праці, природжений оптимізм були їй вірними супутниками.
Народилася жінка у простій сільській родині у Бубнищі. Тут і провела все своє життя: навчалася у сільській школі, одружилася, народила та виховала разом з чоловіком дітей та онуків.
Воєнне лихоліття залишило глибокий слід у душі. Довелося зазнати переслідувань за те, що під час німецької окупації носила штафети — письмові зашифровані повідомлення. А коли війна нарешті закінчилася, життя набрало обертів. Незабаром вона познайомилася та одружилася з молодим військовим — Федором Кондратом, який також був родом із Бубнища.
Проте, зустрілося подружжя у рідному селі лише через чотири роки після завершення війни, адже під час окупації молодого Федора вивезли до Німеччини, а після війни він ще чотири роки служив в армії на Уралі.
Понад сорок років подружжя прожило в любові та злагоді. Бог благословив їх чотирма дітьми, допоміг виростити їх, дочекатися онуків і правнуків.
Батько працював у Поляницькому лісництві різноробочим, відтак — на будівництві у Моршині. А жінка була домогосподаркою, займалася вихованням дітей. Та у 1992 році Анастасія Кондрат овдовіла. Це була тяжка втрата для неї, однак діти не дали мамі «пасти духом» — постійно підтримували її й були поруч.
Нині Анастасія Кондрат проживає разом із сином Василем та невісткою Анною.
Вони розповідають, що жінка досі енергійна та жвава, вправно дає лад господарству, ще і їм підказує, як краще впоратися з тим чи іншим завданням.
Попри сотню прожитих літ за плечима жінка життєрадісна та привітна, добре почувається, має гарну пам’ять. А ще – неоціненний скарб — дев'ять онуків та троє правнуків.
