Потойбічне існування душі

 

Людина – це цілісність душі і тіла. Як душа без тіла так і тіло без душі не є людиною. Коли ми молимось в церкві за покійних ми говоримо: помяни, Господи, душу спочилого раба твого! Ми не молимось «помяни раба», а «душу раба», бо раб мертвий. Коли Господь сказав Адаму, що вкусивши заборонений плід «смертю помреш», то Він не перебільшував і не жартував. Так і трапилось.

 

Але є одне «але». Раніше ми говорили про те, що душа субстанція нематеріальна, а тому не підпадає під закони тління, чи розпаду. Це означає, що душа існує вічно, хоч тіло і помирає. Різниця від язичницьких уявлень про подальшу долю душі полягає в тому, що християнство каже про те, що душа ця хоч і існує та не живе, бо не має тіла. Уявлення про те, що є життя після смерті є вигадкою, яка повинна втішати людину протягом життя, давати їй смисл для існування. Коли ми читаємо Тору та Танах, то бачимо, що у євреїв нема хоч мало-мальськи прописаного потойбічного існування душі. Його просто нема. Ми зустрічаємо місця в якому згадується про те, що «душа зійде до шеолу», а також у Соломона, що однакова участь чекає як праведника так і грішника – смерть.

 

Поняття «шеолу» до кінця не зрозуміле, загалом – це місце існування душ після того, як їх тіла померли. При цьому праведники там знаходяться на «лоні Авраама», а грішники мучаться немов у «геєнні вогняній». Але як для тих так і для інших подібний стан не є станом життя, бо життям може назватись тільки той стан в якому душа зєднана з тілом. Тому в часи пророків ми бачимо те, що основним упованням людей стає надія на воскресіння. Воскресіння є єдиною можливістю почати жити знову. Душа повертається і з’єднується з тілом і людина починає жити. Іншого варіанту просто нема.

 

Але воскреснути сама по собі людина не може. Тут дві причини, перша банальна і проста – мертвий не може сам себе воскресити. Друга – Бог може, але і не може, бо людина сама у обличчі Адама вибрала смерть вічну. Він знав, що наслідком вжиття забороненого плоду буде смерть, але все одно його вжив і смертність через сімя передав своїм нащадкам. Всіх дітей Адама чекала вічна смерть!  І навіть гірше, адже, існування душі без тіла це все одно існування. Всі ті пристрасті, які були в душі залишаються, всі її звички, устремління і т.д. Але вони вже ніколи не будуть ні реалізовані, ні задоволені. І так вічно! Це і є шеол, або пекло.

 

Стан праведників легший, напевно, тому, що їх менше, або зовсім не мучили гріховні пристрасті, це і названо «лоно Авраамове», але всі інші знаходились в більш страшному стані. Тіло при його немічності стає якби буфером для пристрастей душі. Його можливості обмежені, воно не може випити, зїсти, чи зробити щось інше над природу. Більше того тіло як би гальмує пристрасті душі, але коли воно зникає, то всі гріховні звички стократ зростають, жага стає нестерпною і вона реально спалює душу, яка не може ніколи згоріти. Саме через описи цих станів в православ’ї стали душе популярним вчення про митарства, про застави і т.д. Це вчення набуло останнім часом широкого розголосу і підтримки, але богословськи не має ніякого підґрунтя ні в Писанні, ні в церковній догматиці.

 

Загалом це вчення можна  порівняти із вченням про чистилище у католиків, хоча, звісно, є відмінності. Але і перше і друге не мають ніяких, навіть, натяків у Святому Письмі і є спекуляціями розуму на тему потойбічного існування душі. Якщо людина не мертва після смерті, то чи не обманув тоді Бог Адама? Якщо душа живе після смерті, то навіщо приходив Господь Ісус Христос і навіщо всезагальне воскресіння мертвих? Навпаки, ми бачимо, що християнство тому так швидко завойовувало маси людей, що принесло «благу звістку», про воскресіння мертвих і життя вічне. Не буде аїду з його тінями, не буде незрозумілих потойбічних світів які й уявити важко, не буде вічних перероджень з втратою самого себе – буду жити саме «Я» і це буде вічно!

 

Залишилось з’ясувати наступне. Бог не міг терпіти вічного страждання своїх дітей і тому відразу сказав Адаму, що Він хоче спасти його і весь рід людський. У вічність не може увійти ніхто не досконалий і ніхто смертний. Навіть, якби хтось з людей в духовному і моральному стані, чисто гіпотетично,  був би достойний раю і зміг би у нього увійти він все одно помер би через те, що отримав смертну природу. Але те що не можливо людям можливо Богу. Ми не можемо в даній статті говорити детально про місію Ісуса Христа, про те чому саме через хресні муки знадобилось нас спасати і таке інше. Ми можемо констатувати факт:  для того, щоб жити вічно ми повинні воскреснути, як воскрес Христос.

 

Виникає в звязку з даними роздумами наступне запитання: якщо після смерті душа існує, але не живе, то як же ми можемо молитись до святих? Як вони можуть являтись, зцілювати і т. ін.? Для того щоб дати відповідь на це запитання потрібно зрозуміти різницю між тим, що ми християни чітко розрізнили 2000 років тому. Це епоха до народження Христа і після народження Христа. Це старий і Новий завіти. До приходу Христа не було різниці між праведником і грішником – обох чекала вічна смерть хай би якою вона не була. Коли Христос помер, то першим чином як ми читаємо у Святому Письмі зійшов у пекло і проповідував. Він вивів звідти праведників, багато хто, навіть, воскрес і явивсь багатьом. Смерть – це найбільша і найстрашніша біда людства. І саме від неї прийшов нас позбавити Христос.

 

Читаючи Новий завіт ми чітко бачимо наступне у словах Христа: «істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірить в Того Хто послав Мене той має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті у життя» (Іоан. 5:24). Коротко коментуючи цей момент ми можемо стверджувати, що ті християни які за життя прийняли Христа, які стяжали благодать Святого Духа і обожнились смерті не побачать. Вони як зерно падають у землю і проростають в Царстві Небесному, у Небесному Єрусалимі. Ми читаємо в Одкровенні, що святі непрестанно возносять молитви за світ перед престолом агнця. Але ця Небесна Церква хоч вже і торжествуюча, хоч в ній вже явлене Царство Боже та не до кінця.  Повнота благодаті, повнота блаженства може наступити лише після всезагального воскресіння і суду над всіма народами, які в цей час чекали у гробах.

 

Отже, висновки. Нас передовсім цікавив посмертний стан людей до Суду. Ми побачили, що до воскресіння Христа всі люди помирали на вічно. Смерть – це розлучення душі з тілом. Останнє стліває, а без нього душа існує, але не живе, бо людина – це єдність душі і тіла. Цей стан і є шеол, або ветхозавітне пекло. Цей би стан тривав вічно, якби не Господь. Життя знову можливе лише при одній умові – воскресіння. Після приходу Христа всі християни отримують можливість взагалі не помирати, не чекати суду і всезагального воскресіння, а жити з Богом. Всі  інші  люди вмерши залишаються такими до всезагального воскресіння, а стан їх (цей стан можна назвати митарствами) залежить від того наскільки душі їх обтяжені гріхами.

 

Що буде після воскресіння точно не знає ніхто і в богослівї ми знаходимо лише загальні риси вчення. Що ми знаємо напевне? Це те, що людина обожниться, тіло її одухотвориться, вона стане богом по благодаті. Але які це буде мати наслідки і  як буде реалізовано невідомо. Основна причина того, що ми не можемо наблизитись до розгадки цих моментів – це неспроможність їх зрозуміти.

 

Мельниченко Роман


Коментарі (0)

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

165
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2031 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3110
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5344

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

463

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

625

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10919
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

690
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

555
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5435
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1072
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635