Пороблено (made in UA). Прокляте місце. Бідони свяченої води, піст і пост про «Дострокові президентські вибори». Одними парламентськими кризу всю не вирішити, більше того, її можна поглибити. Багатьом хочеться волати аж.
Є псевдонаука, себто, на разі академічними спільнотами науковців не визнана, «квантова психологія» називається. Її рупори і пропагандисти твердять, що свідомість людини не-діалектично роздвоєна, тобто, «А» і «В» семантично і онтологічно не протистоять одне одному – ніяк, бо і «А» і «В» це все «Х», а «Х» це «А», «В» і щось більше, а що воно таке точно, до кінця без спекуляцій наразі не з’ясовано.
Власне, кажуть ті психофізики, свідомість взагалі – не роздвоєна, роздвоєність це лише ілюзія – на квантових рівнях психіки все цілісно, все єдине, мінімум що: поліфонія звучить в електричних хвилях.
Тому, тонко кажучи, ти не лише «Вельмишановний Василю Івановичу», ти й також антидіалектично «Поц-Вася-Пішов-Нах», без розгонистого на пів паперу підпису і масної печатки. Хтось із вас, пардон.
Більше того, ти можеш любити одне і ти можеш свідомо убивати те саме, бо єдність, велике ніщо, зрівнює у правах світле і темне в твоїй душі дуже легко, - кажуть просунуті псих-йологи. Таке воно божественноє псіхічіскоє.
І тому, аби не було різних неврозів і психозів, треба «уміти добазарюватися». Зі своїми «суб-я», «еґо-двійниками», уміти задовольнити свідомо полярні бажання і діаметральні цінності, давши такій архаїчній структурі як «совість» копняка під тугий зад у глибочезному напрямку вниз з іменем «Підсвідоме». А якщо ще й прийняту на віру ту тезу квантових вимірювачів, що між одною людиною і іншою принципової різниці нема, бо все знаходиться, плаває в одному полі, то «Василь Іванович» - ідентичний до «Іван Васильович», від чого обоє мають духовно злитися в екстазі ще задовго до квантування їх сутностей у цьому вимірі.
Практикуючі футурологи кажуть, що не за горами ті часи, коли людство у своїй великій масі остаточно перейде на «вимір цілого», не парячись обтяжливими заквасками дихотомії «добре/погано». Воно за великим рахунком існує, діє в системі сплетених цінностей вже дуже-дуже давно, лише ще допоки не підігнало під себе цілісну релігійно-ідеологічну закваску «ми спасемо світ від вас самих і нас самих таких самих».
«Стара класична школа» психіатрії класифікує такий стан як «шизофренія». Все бурхливо змінюється… Не можемо виключати того, що раніше чи пізніше над нами запанують шизіки зі священною місією, або зробити з нас таких як вони, або сприйняти їхній світ як правильний і дійсний – і без альтернативи правильний-дійсний. Касти нікуди не дінуться навіть в «квантовому полі єдності» )) А там , де вже існує один Ляшко, десь є їх дофіга без трошки, з гіпертрофованими потенціями до проривання на поверхню і репродукування себе.
А вже зараз наша нинішня-держава, топчучи дно всіх економічних, правових і інших прогресивних рейтингів, барометрів, має всі шанси очолити список “як країна, що найбільше має у владі «квантових президентів і прем’єрів» ” . І в опозиції теж не мало їх. Чим вам не досягнення міленіуму !
Так, не забуваймо, є путіни, є кремляді, для яких поняття «світлого» і «темного» мають лише фактор суб’єктивного вимірювання своїх диких пристрастей та обмеженого досвіду. Ну а у нас зате відразу після Рашки, де наші не всі, та їх багато, есбеушнки ратоборяться з ворогами і в той же час рясно зливають ворогам своїх, де наші бізнесмени і чиновні військові - великі патріоти - постійні торговці з тими, з ким воюють, де в нас канал «Інтер» інформаційно воює з Кремлем, але інфу-пазітіф вкидає спритно про, наприклад, московського патріарха Кіріла, і таких речей у нашій державі дофігащо.
Політичний психоз, можливо, ще не досягнув піку, проте він днями проявися у виді симптому «олігархічний консенсус», який коректніше називати, все ж, «компромісом». Ахметов, Коломойський, Львочкін, Кононенко, - це не повний уайт-ліст Порошенка, який, як майже остаточно стало зрозуміло, може стати блек-лістом тільки в сухій теорії відставних політологів, або ж коли Порошенко одного ранку проснеться і зрозуміє, що він, трясця, такий хитрий, що розвів самого себе, свого «хуеґо-двійника»… а пізно вже буде.
З другого боку, можна посперечатися, мовляв, нічого патологічного немає в президентських діях: абсолютної більшості в парламенті нема, щоб обрати свого прем’єра, свій уряд, захід рекомендує з Яценюком не поривати, невідомо хто прийде і в якому складі в нову Верховну Раду у випадку позачергових виборів, і, нарешті, як це так, щоб олігарх не домовився з олігархами… Ніби раціо, логіка на місці і не кульгають.
Та якщо би Порошенко вдатно володів квантовим мірилом «настрій народу», він би бєню і ахмєтку - туди і ПШонкіна – власноручно задушив. Він і досі, либонь, розраховує на те, що Яценюк буде і надалі збирати весь свій і його негатив переважно на себе, дурня-йолупа, тим самим він, Порошенко, на його фоні, Яценюка, буде виділятися як необхідна сіра пляма на суцільно чорному: буде емоційно критикувати Арсенія Петровича і міністрів, закликати до рішучих реформ і відставки, наступного-такого-самого чи того-самого генпрокурора звільняти – і так до виборів президентських, де його народ зобов’язаний переобрати як рятівника нації.
А Сєня буде одною рукою будувати «модернізовану країну», а іншою «модернізованою» «модернізовану» продавати мордам Ахметова, Коломойського через Іванчука і інших бариг, поки його шантажне вілічіство не умовлять тихими губами Вікторії Нуланд податися на службу в НБУ і звільнити місце для гіпотетичного екс-спікера Гройсіка – у рожево-барвистих снах Петра Олексійовича картини Рєпіна не називаються «Нєжданчіками».
Та біда всієї нашої владної еліти і тієї, що ніби в опозиції, що вони хоч і сталі «шизофреники», але в розумінні класичної науки і дедалі більше, а не менше, відтак і прикликають на себе стару біду папірєдніків. Їх на атоми, кванти не розчепиш, лише на органи розірвеш.
І хай наші славні прикарпатські парламентарі на атомарному рівні пояснюють, чого і де вони вешталися, коли в країні і парламенті відбувалися такі процеси, безпосередньо зв’язані з їхньою компетенцією і мораллю, і як-за-шо голосували...
Стало, хто ще досі не розумів.., зрозуміло одне: топ-олігархи своїми руками, мимоволі, ясна річ, закрили щойно свої великі проекти. Такий масив негативу, який ллється на них і буде литися дужче, навіть незважаючи на могутню протизброю у вигляді найрейтинговіших ЗМІ, вони не зможуть стримати питомо своїми політичними рухами, партіями, фракціями і групами – лише ними. Тому вони спробують якнайпотужніше диверсифікуватися - вливати десантників і піхоту в ряди «Самопомочі», «Батьківщини», «Свободи» і «Антикорупційного форуму», якщо ця сила зареєструється як партія.
І з останніми буде їм найтяжче ботать па фєні, як і не факт, що з першими все проканає гладко й чіпко. Вони остаточно не лише демонтували свої рідні проекти (той же «П’здоблок» з трудом зможе позитивно пояснити свою позицію «за кієвскую власть» чи «протів кієвской власті» навіть своїм двовимірним виборцям), вони остаточно оголосили війну Саакашвілі. Напозір переможну.
І тому громадськість повинна під мікроскопом жучити, шоб часом і випадково не затесалась сволоч бактеріозна..
Ми повинні розуміти стало, що Порошенко це не єдиний варіант вимірювання нашого світу, що він просто знаходиться в стані «суперпозиції» і не лише він визначає, де йому знаходитися і що йому робити, а й ми, свідки Его ви, робимо вимірювання, створюючи колапс хвильвої функції.
Та велике уміння, мистецтво зробити так колапс, щоб не стався великий і деструктивний колапс усіх функцій і ми разом з ним не опинилися в такому бутті, виходу з якого не існує в класичний стабільний і ситий світ.
Олігарх обрав і виміряв свій світ і хоче в цьому світі жити класично, не помічаючи світів інших, не помічаючи, що солдат в донбаських окопах, що життя на кін поклав, і власник якогось генделика, що задихається в податках, враз спроможні актуалізувати «квант свого світу» - в класичний і теж на правах єдино-правильного. А це небезпечно і небажано тим, що надто класично… Солдат і власник генделика заслуговують на кращий, справедливіший світ – вчасно.
Виходом і випуском пари і не лише просто каналізуванням, а іншим кроком до побудови кращого суспільства і держави в цілому, можуть і повинні стати, якщо верховна влада не одумається кардинально, в руках якої мірила і інструменти з боротьби – СБУ і Прокуратура, Армія – дострокові як парламентські, так і президентські вибори.
І якщо резонно спитати: а за кого голосувати ?? Ось віддавали, як дівка цноту, весною 2014 голоси Порошенку (а тепер «шезофренно» «він злий і поганий», а ми «добрі і прекрасні» ), а кому тепер ? Юлі ? Садовому ? Ну точно, що в якогось там Лещенка чи Шабуніна в цій країні ще «вуса не підросли» , за світоглядними стандартами більшої частини суспільства. А Міхо – емігрант. То хто тоді ?
Як варіант - заклики і запрошення на посаду президента психіатра, радянського політв’язня героя України Семена Глузмана, щоб Вальцман, Гройсман, Коломойський, Кернес, Корбан отримали гуманніший вердикт, ніж «решітка», чи «вічний бан», якщо до влади прийде якийсь дуже критичний і етнократичний пан.
А якщо дуже серйозно, то всі ми свідомі того, що попереду серйозні події. Майдан чи збройний переворот, якщо влада піде на більш ніж ситуативний союз з колишніми регіоналами зараз чи після парламентських виборів – не варіант для країни, в якої війна, і яка очікує як Москву от-от буде судомити і лихоманити важкими кризовими явищами.
Малоімовірні дострокові президентські вибори чи якісь напівлегальні трюки з імпічменту внаслідок доведення політичної кризи до кипіння – такий самий не варіант, хоча з хіттю про це важко не думати.
Небагато надій на те, що Яценюка і Порошенка нарешті напоумить ум і совість взятися серйозно за себе і внутрішніх ворогів, відмовитися від косметології на користь реальної роботи з реформами. Надія лише на їхній інстинкт самозбереження, прадавній і токсичний для акумуляції і генерування «темних двійників у свідомості», що будують і те, що набудували, тут же ламають. Громадян і Всевишнього.
P.S. Також надія жевріє, що а-ля Ляшко екс-коаліціянти не домовляться – за великі-великі блага в обмін – скакати під дудку Банкової. Однак і не будуть зі шкіри лізти за технологією «чим гірше - тим краще». Вкрай бажано, щоб ці люди представили народові – свій «план порятунку», ще бажаніше – реалістичний. Народ все побачить і врахує, чистими чуттями чи чистим глуздом, час істини близько.
