Чи постимося ми? Наскільки піст для нас став регулярною практикою? А можливо це духовне заняття було актуальним лише для наших предків?
А можливо піст – це як традиція, відповідно до церковного календаря? Напевно, що в цей надзвичайно суєтний та розвинутий світ, тяжко уявити собі людину, яка може регулярно поститися, постійно шукаючи благовоління Божого.
Цікаво, але саме в пості знаходимо Боже благовоління: І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку (Ездри 8:21) Щоб поститися – потрібно впокоритись!
Чи не в цьому основна наша проблема? Впокорити свій сон, свій час, розпорядок дня, комфорт, ситість, зайнятість… все постає проти повноцінного посту. Пам’ятаючи, що піст не є дієтою! Піст – найперше, час, коли ми виділяємо його для того, щоб шукати Лиця Божого! Наприклад, вставати в 4 ранку, щоб молитися, шукаючи Божого благовоління для себе, своїх дітей, на конкретну справу. Підтримати цю ранкову молитву обмеженням їжі. А в кінці дня, замінюючи звичайні справи на молитву та читання Слова Божого!
Це непросто – але необхідно для ефективного регулярного, щотижневого посту. І ще - піст потрібно ціленаправленого проголошувати для самого себе, для своєї сім`ї. Мало хто це буде робити за нас. Маємо бути відповідальні, якщо хочемо, щоб щастило нам від Бога! Так, саме через піст ми можемо просити в Бога щастя, щасливої дороги для всього, що робимо – і, нема жодного сумніву, що Бог обов’язково пошанує наше впокорення та подарує свої небесні благословіння. Тож, залишилося мале – почати регулярно поститись!
