Параска і Незалежність

 

/data/blog/84924/398e113dc621e56d2f43f866594cf46e.jpg

 

На Івано-Франківщині в селі Чернятин живе і творить дивовижна українська художниця. ЇЇ твори за рівнем майстерності та образної унікальності порівнюють із шедеврами Катерини Білокур, Марії Приймаченко.

 

82-річна Параска Хома —самобутній майстер. Це жінка, доля якої переплелася з найскладнішими історичними випробуваннями, але ніщо не зламало в її душі незалежності внутрішньої, жаги до творчої свободи, до буяння казкової фантазії. Така фантазія щедро розлита в картинах, на яких палають різнокольоровими барвами її квіти. 

Журналіста столичного видання Параска Петрівна зустрічає на порозі своєї сільської хати — щиро, привітно. Відразу розмова заходить про творчість. Втім, Параска тяжко зітхає, тепер її пенсії, що становить 1200 грн, не вистачає навіть на ліки, то що вже казати про матеріали для живопису, на які також шалено підскочили ціни.

Але не малювати художниця не може. Каже, що погано почувається без улюбленої справи. Тож останні свої малюнки робить… на обгортці від піци!

Проблеми з нестачею матеріалів у майстрині виникали часто. Не знаходить слів вдячності для незнайомого чоловіка, який приїхав до Параски Хоми купити декілька малюнків, а пізніше повернувся з подарунком —
300-ми картонними листами, з яких виготовляли коробки для взуття. (Було це ще у далеких 1980-тих; картин на тому картоні намалювала чимало).

Отже, творить свій казковий незалежний дивосвіт видатна художниця в рідному домі, у своїй маленькій кімнаті. На імпровізованому "столі". На ліжко ставить коробку, накриває її деревоволокнистою плитою. На цьому "столі", якщо дозволяє здоров'я, щоденно о 6-й ранку гуашшю або аквареллю починає виводити лівою рукою майбутні шедеври…

Таким чином упродовж понад 40 років майстриня намалювала на папері гуашшю й аквареллю понад 5 тис. творів! Що унікально: на всіх показала красу рідної землі, її історію, долю українців образами-символами — декоративними квітами та птахами. 

Вона взяла за основу улюблені жоржини, півонії, маки, хризантеми... і намалювала їх в авторській інтерпретації. Всі варіанти різні, що свідчить про неабиякий дар декоративного переосмислення природи. Тим паче що ніде не студіювала малювання. "Я вчилася у природи, в себе", — каже Параска Хома.

У фантастичних квітах, птахах, їх стильовому компонуванні — незвичайність і свіжість.

Художниця Параска Хома малює життєствердними, яскравими, світлими фарбами. Лише на декількох картинах є елемент чорного. Хоча сюжети малюнків доволі часто трагічні. Зокрема, присвятила картини братам, які загинули на війні. На них — "строгі" жоржини з покрученими листками.

Є в майстрині малюнок, на якому передала сюжет поезії Дмитра Луценка "А мати ходить на курган". "Не видно могили — тільки червоні гвоздики. Над ними похилені жовті троянди як символ розлуки любих синів зі змореною старенькою матір'ю", — каже Параска Хома.

Втілює майстриня декоративного розпису у малюнки й тексти пісень. Є в неї рисунки до однойменних "Червоної рути" Володимира Івасюка, "Снігу на зеленому листі", "Ясенів" Олександра Білаша, "Знову цвітуть каштани" Георгія Майбороди, "Чорнобривців" Володимира Верменича...

Ніколи у її творах не поєднуються квіти, які милують око в різні пори року.

***

Україна вперше відкрила для себе талант унікальної майстрині декоративного розпису у
1968 р. Син Параски Ярослав навчався в Косівському художньому училищі прикладного мистецтва. Саме в нього художник Юліан Савко побачив роботи мисткині й попросив познайомити з матір'ю. 

"Юліан Савко приїхав у с. Чернятин. Тоді був час жнив, я мусила йти працювати. Однак він сказав малювати. Разом із сином пішов виконувати замість мене роботу в полі", — пригадує Параска Хома.

Тоді вона намалювала понад 60 картин. Їх художник Юліан Савко показав директору Львівської галереї мистецтв, уже покійному Борису Возницькому, та українському мистецтвознавцю Володимиру Овсійчуку. Вони, вражені унікальністю робіт, організували першу персональну виставку картин Параски Хоми у Львові. Через стан здоров'я сама авторка на відкритті бути не змогла. 

Зі Львова картини повезли виставляти в Музей Тараса Шевченка в Києві. Ще тоді митці казали художниці, що вона достойна Шевченківської премії, якої не отримала й досі.

Згодом її роботи побачили Канів, Івано-Франківськ, Коломия, Запоріжжя, Хмельницький, Москва, Ленінград. 

Загалом, протягом понад
40 років відбулося близько 30 її персональних виставок. Багато їх через недуги Параска Хома не змогла побачити.

У 1973 р. художниці присвоїли звання "Заслужений майстер народної творчості".

Згодом вона стала лауреатом Всеукраїнської премії ім. Катерини Білокур, отримала нагороду ім. Ярослава Лукавецького. Уже в часи незалежної України нагороджена орденами княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів.

Однак, попри численні відзнаки, унікальна майстриня не нажила статків. Параска Хома пригадує, що за радянської влади її виставки одразу викуповували. За три експозиції платили по 5 тис. рублів. Держава оцінювала один малюнок сумою від
35 до 50 рублів.

Різні мистецтвознавці інтерпретують творчість Параски Хоми, виражену в яскравих, світлих, оптимістичних квітах і птахах, як внутрішній протест проти ударів долі, як звільнення від напруги, як самоусвідомлення внутрішньої незалежності, творчої гідності, абсолютної художньої свободи.

***

Життя її загартувало добряче.

У сім'ї виростало семеро дітей. Параска Хома була п'ятою за віком. Працював лише батько. Мати тяжко хворіла. Поля не мали — тільки 25 соток городу. Бідували страшенно.

Із різних спогадів Параски Хоми, якими вона ділиться з DT.UA, яскраво вирізняється життєрадісний момент. Шестирічною дитиною вона грала роль у виставі. За якісну працю отримала подарунок — олівці. Це був фантастичний подарунок для неї!

Пізніше ровесники пішли до школи, а Параска не мала в що вдягнутися. Батьки вирішили: не вчитиметься! Влада за таке рішення покарала. Тож довелося обмотати дитині взимку ноги скатертиною, взути в капці, дати два зошити, олівець і відправити на навчання. 

"Я не мала жодного підручника! Все запам'ятовувала. Як привели мене до класу, то учень писав слово "хата", тобто вже завершували вивчати абетку", — пригадує Параска.

Щоб придбати собі книжки для другого класу, працювала в сусідів — робила снопи з ячменю. Так закінчила чотири класи. Пізніше захворіла на менінгіт. Згодом вимушена була залишити навчання.

У 1946 р. пережила жахливий голод. Щодня разом із сестрою долала 12 км, щоб принести збанок жентиці — сироватки з овечого молока. Вдома нею заливали бур'ян чи кропиву, й так вижили.

Уже з 14-річного віку працювала у колгоспі в ланці. Ще через два роки влаштувалася аналізатором якості молока — проходила п'ять сіл пішки.

У 1950 р. померла мати, а батько одразу одружився з іншою жінкою. Мачуха порозганяла пасинків.

Вийшла заміж. Однак чоловікова родина не прийняла "вбогу Параску" до хати. Тож новостворена сім'я перебивалася по сусідських помешканнях. Там і підросли три сини, народжені рік за роком.

Згодом побудували хатину. В ній у центрі села Чернятин і вимальовує свої особливі квіти та птахи Параска. Вже немає поруч чоловіка, з яким виростила трьох синів. Та серце тішать 9 онуків. Має й правнуків.

…Вона доволі жвава, незважаючи на щоденні відвідини лікарні. Від неї дедалі частіше можна почути: "Я знаю, що залишу після себе тільки те, що зробила, а не те, про що мріяла чи боліла".

Тож на запитання про мрії відповідає, що хоче встигнути намалювати ще декілька рисунків, бо має на чому: днями представники місцевої влади з участю фотокореспондента доволі несподівано, після тривалого забуття, саме в день нашого інтерв'ю привезли художниці десяток аркушів паперу.

Вже після свого 80-річчя, незадовго до початку Революції Гідності, ввижаються і малюються Парасці Хомі на диво сумні квіти. Але вона вірить у щасливе майбутнє України. "Олігархи розвалюють державу зсередини. Путін — ззовні. Однак Росія — це також люди, які пручаються загарбницькій політиці. А зараз мені дуже страшно, бо молоді щирі українці щоденно гинуть, а інші ведуть розгульне життя, пиячать, ледарюють. Немає правди на світі…" — зітхає майстриня.

Втім, її правда, її оптимізм, її віра у світле майбутнє рідної землі — у її ж картинах, які народжуються на обгортці від піци, інколи — на спеціальних аркушах. Світ Параски, її внутрішня незалежність проростає в кожній квіточці, яка розкриває свої пелюстки і дарує — надію.

 

Оксана ЗАГАКАЙЛО


Коментарі (0)

19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

419 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1734
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1200
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6751
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1830
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2217

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

55

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

259

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

823

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

921
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

583
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1658
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1550
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

475
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3550
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3689
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7265
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

486
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

268
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

990
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

397
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

607