22 березня голова Івано-Франківської обласної ради, очільник обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич зустрівся з молоддю в рамках презентації власної книги «Український націоналізм: традиція і модерн».
Цього разу дійство проходило в культурно-мистецькому центрі «Є», оскільки презентація орієнтувалася саме на молоде покоління. Бесіда мала доволі невимушений та жвавий характер.
Автор книги, голова Івано-Франківської обласної ради, очільник обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич окреслив основні критерії українського націоналізму в синхронічному та діахронічному зрізах, звертаючи увагу на його розвитку та формі на сучасному етапі: «Сьогодні я не хочу полірувати стіл, повторюючи загальновідомі постулати про націоналізм, бо так ми не знайдемо істини. Закономірним є те, що не всі ключові поняття та постаті, що асоціюються з націоналізмом у нас, на заході, однаково сприймаються на сході України. Якщо для нас ключовою постаттю, коли трактуємо націоналізм є Степан Бандера, то на сході, приміром, розповідь варто починати з самих витоків національної ідеї.
Бо первісне явище націоналізму на Україні зародилося саме на сході, і тільки в силу певних історичних обставин найбільше розвинулося на Галичині. Укладаючи збірку, я намагався знайти відповіді та вирішити три основні проблеми. Перше – це звільнити націоналізм від остракізму, якому його піддали комуністично-російський режим і ліберальна Європа. Цей остракізм живе до сьогоднішнього дня, і пропагують його в певних інтересах.
Два переможці після Другої світової війни: більшовицька Росія та її союзник – ліберальний Захід були поєднані спільною ідеєю – денаціоналізацією. Для комуністичної Росії зрозуміло: так було легше втримати різні держави, пропагуючи інтернаціоналізм. А щодо Західної Європи, то тут діє принцип «абеткового націоналізму», коли держава здобула свою самостійність завдяки національній ідеї, потім заперечує її задля усунення можливих конкурентів. На національній ідеї постали Англія, Франція, Німеччина, але зараз вони не визнають націоналізм тільки для того, щоб не постали інші держави, створивши конкуренцію. У світі держав, як у світі людей – кожен виборює місце під сонцем. Саме тому Україна зараз відчуває удар з двох боків: інтернаціоналізм з боку більшовицько-комуністичної Росії і лібералізм з боку Європи. Саме тому я намагаюся спростувати ідею глобалізації, бо вона несе у собі ідею зникнення будь-яких національних рис. Друга проблема. Хочу вивести український націоналізм зі стану законсервованості на рівні 20-30-х років.
Сьогодні продовжують міряти націоналізм тільки мірками ОУН, УПА, збройної боротьби. І ця законсервованість призводить до зменшення впливу, бо будь-яку ідею треба розвивати. Не можна копати український суспільний і політичний грунт у 21 столітті лопатою 20-30-х років 20-го століття. І третя відповідь – осучаснення форм і методів вираження української національної ідеї, виявлення її конструктивної ролі в розбудові української держави на сучасному етапі. Націоналізм перш за все ґрунтується на тому, що кожна нація на власній землі має право створити власну ідентичність. І якщо ця наша держава створена на власне українському грунті, то саме українці повинні бути ядром нації. Зараз націоналізм переживає ренесанс через протидію глобалізації. Націоналізм – це ще й боротьба інтелектуальна. Національний героїв зараз треба не копіювати, цитувати, а за їх допомогою шукати шляхи сьогодні».
Читайте також:
Олександр Сич побачив у творах Шевченка тероризм і ксенофобію
