Навесні пробуджуються природа, люди, місто. Народжуються діти, які будуть піонерами у всьому, дерева обтинаються до живої бруньки, на вцілілих лавах з’являються написи: «Обережно, пофарбовано!» Перші неуважні будуть буркотіти і відтиратись від своєї необачності, а вже через 3-4 дні, не помічаючи слабкого духу фарб, на лавочках мріятимуть закохані. Ну що ж, все колись починається.
19 квітня, у Художньому музеї на пл. Шептицького, філософський клуб «28» презентував інформаційно-мистецький проект «Зірка Корассіні». Сам зміст проекту я подаю нижче і надіюсь, що кого він зацікавить знайде його художньо-графічне виконання в музеї. Що ж до самої презентації, то відвідувачів було мало, проте розмова видалась цікавою. Архітектор Ігор Панчишин висловив думку, що навіть самого Корассіні з Авенйону, можливо не існувало. Дійсно, ми знайшли буквально одне-два речення з біографії Корассіні, проте посилання на нього, як архітектора, часто зустрічаються в історичних розвідках Станіславова.
Якось Френсіс Фукуяма зазначив: «Там де історія закінчується, вона повертається до міфу». Отже маємо достатній обшир диспуту, як для істориків так і для міфотворців. Про «Франківське обличчя Станіславова», де дискутується ідея Міста-храму, можна знайти на сайті «Галицького кореспонденту», www.gk-press.if.ua
А в природі з’явились написи: «Обережно, проліски!» J
* * *
Затамуй подих.
Повільно опадають маски,
за штукатуркою франківських модерністів
фрески Аркадії Пуссена в Корассіні храмах,
сузір’ям сходять над Станіславовом.
Вітер
ЗІРКА КОРАССІНІ
1. Нікола Пуссен Філософський клуб «28»
Нікола Пуссен народився в 1594 році в Ле-Анделі, Нормандія, помер в 1665 році в Римі. Французький художник, який стояв у витоків живопису періоду класицизму. Довший час жив та працював у Римі. Практично всі його картини на історико-міфологічні сюжети. Майстер філігранної, ритмічної композиції. Одним з перших оцінив монументальність локального кольору.
Його батько, ветеран армії Генріха IV, дав сину хорошу освіту. Першим його викладачем був портретист Фердинанд Ван Еллє. Далі його вчили Кентен Варен і історичний живописець Жорж Лаллєман. Можна із впевненістю сказати, що Нікола Пуссен відбувся як художник завдяки ордену єзуїтів, бо у 1622 році вони довірили йому та ще декотрим художникам написати шість великих полотен на сюжети із життя святого Ігнатія Лойоли (засновника ордену єзуїтів) і святого Франциска Ксаверія.
Однією з найкращих картин Пуссена була «Пастухи Аркадії». Точну дату написання твору мистецтвознавцями не було встановлено, тільки окреслено період з 1648-1665 роки. На даний момент картина знаходиться в Луврі.
За однією з версій, картину для молодого короля Людовіка XIV Ніколаі Пуссену замовив кардинал Рішельє. Припускають, що саме по цій причині «король-сонце» приховував цю картину від чужих очей, що в свою чергу породило багато легенд.
Жіноча фігура на картині праворуч має певну схожість з одним відомим портретом Анни Австрійської. Молодий пастух, якому вона так по-материнськи поклала руку на плече, вдягнений у червону тогу, а це у всі часи був колір королів. Отже, можемо припустити, що в картині відображена королівська сюжетна лінія. На другому плані картини зображена ландшафтна місцевість в якій сучасні мистецтвознавці вбачають контури схилів Рене-Лє-Шато (Rennes-Le-Chateau), що на півдні Франції.
Надпис на надгробку «Et in Arcadia ego» означає «І в Аркадії я є» й містить в собі багато інших змістів. Як писав про себе Пуссен до свого покровителя: «Я прошу повірити, переконував він, що не належу до тих, хто завжди співає в одному тоні і вмію імпровізувати, коли захочу». Це говорить про багатогранність його і як математика, і як художника, і як філософа епохи класицизму, що пояснюється безпосереднім співвідношенням художньою системи бачення Пуссена з музикою.
- 2. Натальна карта Філософський клуб «28»
Rennes-Le-Chateau, 42’55”пд.д 38’06”пн.шн
У ХХ столітті мистецтвознавець з Франції Крістофер Корнфорт вивчав картину «Пастухи Аркадії» на предмет геометричних ліній у побудові і знайшов в структурі картини пентаграму, що дає можливість розглядати другу версію. Пентаграма, тригон і квадратура це фігури побудови натальної карти (гороскопу) людини. В картині Пуссена жінка і пастухи це зірки гороскопу зачаття, або народження, адже відомо історичний факт, що Рішельє запрошував астролога до моменту народження нащадка французького престолу. Отже, якщо припустити, що картина написана в цей період, то жіноча фігура на картині швидше за все Венера, читаючий чоловік Сатурн, він найстарший, і тінь-знак, яку він відкидає на камінь, схожа на відомий образ з косою. Юнак у червоному - Марс… Пуссен хоче ніби сказати, що особистість формується не в момент народження, а в момент зачаття. У часи, коли до натальних карт ставились відповідально це була важлива поправка.
Картина Пуссена наштовхує на певні асоціації відносно факту, де двічі вживається слово «Аркадія», в назві і в написі на картині. В грецькій міфології Аркадія – це країна щастя, названа на честь Аркада, сина Зевса. У кульмінації міфу і син і мати перетворені на зірки. Але саме слово «Аркадія» сенсовно дотичне до слів «аркада», «арка». Символічне значення слова арка – небесне склепіння і йоні (жіночий початок, лоно). В обрядах ініціації, проходження через арку означало нове народження після повної відмови від своєї старої природи. Отже країну Аркадію зображено, як місце безтурботного життя а саркофаг на полотні – теж вмістилище, символ лона. Тоді надпис «Et in Arcadio ego» означає, що в лоні вже є Его (особистість).
Слід зазначити, що Нікола Пуссен був одним з небагатьох художників того часу, який малював свої картини з реальних макетів і дотримувався при написанні картин математичного розрахунку. Така ж ґрунтовна і математична послідовність простежується у поняттях архітектоніки того часу. Найефективнішим інструментом гармонізації забудованих місць, чи то зводилась будівля, чи планувалось місто, став принцип «золотого січення», тобто оптимальної пропорції, яка є наслідком гармонії у природі або ж ритму у музиці. Це був час пошуку рівноваги. І геометричні , і антропометричні та архітектурні студії часто зливались у пошуку «Божественної пропорції» - бо ж не міг Господь сотворити світ, не заклавши у нього її як ключ.
- 3. Франція і Корассіні Філософський клуб «28»
Avinhon , 43’56”пд.д 58’28”пн.ш
Новий розвиток сюжетної лінії «Пастухи Аркадії» можна розглядати в контексті Ідеального міста, ідея якого була знайома Франсуа Корассіні. Корассіні і Пуссен були сучасниками тої епохи, та ідей актуальних на той час.
Перші здогади щодо неоднорідності простору у відмінності місць, принаймні в європейській культурі, належали грекам. Вони звернули увагу на ту просту обставину, що висота тону звуку залежить від ступеня натягнення струни, яка його видає. Античні філософи були переконані, що простір має різну степінь напруженості, різні рівні розрідженості, та густини. Глибинність осмислення зведення міста та ідеї ідеального міста співставлялись по відношенню до звучання тієї місцевості, її топографії.
Повертаючись до сюжету картини «Пастухи Аркадії» бачимо ландшафт, що відображає реальну місцевість Рене-Лє-Шато на півдні Франції. Кам’яний надгробок, ідентифікований по лінії горизонту картини (фото 70-х років ХХ століття), як одна із точок, і: гора Карду, гора Ласолан, замок в Бізу і Бланш-де-Фор утворюють геометричну фігуру, просторову пентаграму (п’ятикутник). В подальшому пентаграма відкриває ще п'ятнадцять храмів на ландшафті тієї ж місцевості що утворюють другу фігуру у вигляді гексаграми (шестикутник). Поєднання пентаграми і гексаграми з такою кількістю храмів, на думку європейських дослідників теорії архітектури, відтворюють Ідею Великого Храму давніх містиків.
Південна частина Франції була батьківщиною сучасника Нікола Пуссена - архітектора-фортифікатора Франсуа Корассіні. Корассіні був родом з Авінйону. Крім великої кількості церков, родинних склепів, Авінйон мав 20 чоловічих і 15 жіночих монастирів, внаслідок цього і передзвонів між ними дане місто прозвали «дзвінковим містом» (la ville sonnante). Сам Авінйон був оточений сакральними спорудами і мав відношення в своїй історії до Папи Бенедикта XII та поняття «Авінйонський Папа». Маленьке французьке містечко з великою релігійною історією. Тож не дивно, що батько Андрея Потоцького вибрав архітектора саме з цієї місцевості, де могли перетнутись шляхи художника Пуссена і архітектора Корассіні по лінії ордену єзуїтів.
4. Станіславів і Корассіні Філософський клуб «28»
Давній український рід Потоцьких, пізніше ополячений, шляхтича Якуба на Потоці, сина родоначальника роду Матвія, краківського хорунжого, зміг отримати землі Наддністрянщини від короля Речі Посполитої. У 1654 році Краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, на яких було засноване наше місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці. Перша письмова згадка про Станіславів належить до 21 березня 1662 року, а 7 травня того ж року син магната, Андрей на Потоку Потоцький, видав привілей про надання Магдебурзького права фортеці і цивільному поселенню, названого ним «Станіславів» на честь свого сина-первістка.
Під керівництвом французького інженера-фортифі-катора та архітектора Франсуа Корассіні з міста Авінйон було розпочато будівництво. Місто одразу будувалось як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев’яними, а потім мурованими стінами.
Образ міста Станіславів історично асоціювався з теорією В.Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) – гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі.
Місто-зірка будувалося в два етапи. В цій послідовності неможливо не підкреслити глибини задума Франсуа Корассіні без якого не відбувся би другий етап будівництва. Він, як майстер, зміг передбачити майбутню архітектоніку міста і відтворити в його формі Ідею Міста-храму. Дане просторове рішення Корассіні переніс з території півдня Франції (Ідею Великого Храму) на землі межиріччя двох Бистриць. Можливо, засновники міста, Потоцькі володіли достатньою глибиною містичних знань і дали втілитися їм у камені. Своїм же нащадкам вони бажали залишити територію сакральних цінностей, моральних канонів, які сповідувала тогочасна Європа. Ключову роль у прийнятті ідеї Міста-храму відіграв орден єзуїтів, що протягом десятки років на запрошення роду Потоцьких відбудовував навколо Станіславова церкви, монастирі, дзвіниці.
Зірка архітектора Корассіні зійшла в непростий історичний період, проте вона залишилась в контурах Бастіону. Поєднання ліній гексаграми і пентаграми, що відтворюють Ідею Великого Храму на півдні Франції, в Івано-Франківську зберегли для нащадків задум Ідеї Міста-храму.
P.S. Міфологічне полотно Нікола Пуссена «Пастухи Аркадії» послужило для нас ключем у розумінні ідей його сучасника Франсуа Корассіні.
