Економічний прогноз на 2012 р. одного з провідних економістів світу Нуріеля Рубіні (голова консалтингової служби Roubini Global Economic, професор економіки в Школі бізнесу Стерн при Нью-Йоркському університеті):
Перспективи світової економіки в 2012 р. ясні, хоча аж ніяк не райдужні: рецесія в Європі, в кращому випадку анемічне зростання в Сполучених Штатах і різкий спад в Китаї і в більшості країн з ринковою економікою.
Азіатські країни схильні до впливу Китаю. На Латинську Америку вплине падіння цін на сировинні товари (які знизяться внаслідок уповільнення економіки розвинених країн і Китаю). Центральна і Східна Європа схильні до впливу єврозони. А потрясіння на Близькому Сході, що провокують високі ціни на нафту, викличуть серйозні економічні ризики і будуть стримувати зростання світової економіки.
Рецесія в єврозоні не викликає сумнівів. Найближчим часом варто чекати продовження кредитної кризи, проблем суверенного боргу, відсутність конкурентоспроможності і жорсткої економії бюджетних коштів. Всі ці проблеми припускають серйозний спад, хоча глибину рецесії і її тривалість передбачити складно. Криза єврозони торкнеться і США, темпи зростання яких останні 2 роки і так "черепашачі".
США будуть продовжувати боротися з істотними фінансовими обмеженнями. Головні проблеми США - скорочення кредитування поряд з дефіцитом нових робочих місць, відсутність зростання доходів і зниження цін на нерухомість, збільшення нерівності в суспільстві і політичний глухий кут.
Британія переживає W-подібний економічний спад, у міру того як бюджетна консолідація з ЄС на початковому етапі і нинішні проблеми єврозони підривають економічне зростання.
У Японії темпи відновлення після землетрусу сповільняться, у міру того як уряд буде не в змозі провести структурні реформи. Недоліки моделі економічного зростання Китаю стають очевидними. Падіння цін на нерухомість викличе ланцюгову реакцію, яка торкнеться забудовників, викличе зниження рівня інвестицій та урядових доходів. Крім проблем у будівельній галузі, найсильніший удар економіці завдасть зниження експорту, викликане ослабленням попиту з боку єврозони і США.
Спроба влади охолодити ринок нерухомості шляхом приборкання цін має свої негативні наслідки - тепер китайським лідерам буде важко відновити зростання.
Що стосується помилок у політиці, Китай не самотній. США, Європа і Японія також відкладали серйозні економічні, фіскальні та фінансові реформи, необхідні для відновлення стійкого і збалансованого зростання. Ми бачимо, що скорочення заборгованості як приватного, так і державного секторів у країнах з розвиненою економікою тільки-тільки починається. Баланси домашніх господарств, банків і фінансових установ, а також місцевих і центральних органів влади як і раніше зводяться зі скрипом.
Ситуація покращилася лише в високорівневому корпоративному секторі. Втім, враховуючи масу постійних побічних ризиків, невизначеність щодо світового попиту, надлишкові потужності внаслідок надмірно високих інвестицій в нерухомість, а також сплеску інвестицій у виробництво Китаю в останні роки, потенціал інвестицій цих компаній невеликий, а наймання нових співробітників дуже стриманий.
Зростання нерівності в суспільстві, почасти спровокований скороченням робочих місць в процесі корпоративної реструктуризації, скорочує сукупний попит в економіці, оскільки малозабезпечені сім'ї та одержувачі трудових доходів в сумі більш схильні до витрат, ніж корпорації, багаті домогосподарства і акціонери. Більше того, у міру того як нерівність підігріває акції протесту в усьому світі, соціальна і політична нестабільність може створити додатковий ризик для економічної діяльності.
Дисбаланс поточних рахунків між США і Китаєм (і іншими країнами з ринковою економікою), а також у межах єврозони між центром і периферією, як і раніше великий.
Адаптація вимагає меншого внутрішнього попиту в країнах з великим дефіцитом бюджету і нижчого торгового профіциту в країнах з надмірними накопиченнями, що може бути здійснене за допомогою номінального та реального зміцнення валютного курсу.
Для відновлення зростання країни, що мають великий бюджетний дефіцит, потребують номінального і реального здешевлення. У той час як країни з позитивним сальдо потребують стимулювання внутрішнього попиту, особливо споживання. Втім, коректування відносних цін за допомогою рухів валют зайшло в глухий кут, оскільки країни з позитивним сальдо чинять опір зміцненню валютного курсу, що призводить до рецесійної дефляції в країнах з дефіцитом.
В результаті, валютні битви ведуться за декількома напрямками: валютні інтервенції, кількісні послаблення і управління притоками капіталу.
У міру подальшого ослаблення зростання світової економіки в 2012 р., ці бої можуть перерости в торговельні війни. Варіантів вірної політики не так багато. Девальвація валюти є грою з нульовою сумою, оскільки процес збільшення експорту займає певний час і не може відбутися одночасно зі зниженням курсу.
Грошово-кредитна політика буде пом'якшуватися, у міру того як інфляція перестане загрожувати розвиненим країнам (і тим, що реально розвиваються). Втім, дана політика втрачає всякий сенс у тих розвинених країнах, де головні проблеми виникають через банкрутства - і, отже, кредитоспроможність, а не ліквідність. Між тим, фіскальна політика стримується зростанням дефіцитів і боргів, політикою регуляторів, а також новими бюджетними правилами в Європі. Підтримка та порятунок банків політично непопулярні, крім того, в урядів немає на це грошей.
Обіцянки "Великої двадцятки" поступилися місцем "Великому нулю": слабким урядам все важче здійснювати міжнародну координацію політики, оскільки світогляд, цілі та інтереси країн з розвиненою економікою, що розвивається і конфліктують між собою.
В результаті, маючи справу з дисбалансами ринків (значними боргами приватного й державного секторів), усунення проблем платоспроможності за допомогою короткострокових заходів: фінансування і ліквідності, - в кінцевому підсумку може призвести до болючої і, цілком ймовірно, безладної реструктуризації боргів. Крім того, підвищення конкурентоспроможності та зниження торгових дисбалансів вимагають коректування валют, які, зрештою, можуть призвести до виходу деяких країн з єврозони.
Відновлення стійкого зростання складно здійснити без горезвісного скорочення боргу і політичної волі. Це завдання, яке належить вирішити крихкій і незбалансованій світовій економіці в 2012 р. Перефразовуючи Бетт Девіс у фільмі "Все про Єву": "Пристебніть ремені, цей рік буде вибоїстим!"
