Браття, ви не вповні розумієте роль церковної ієрархії.
Як звали Папу, який легалізував статут св. Франциска?
При якому Папі Готфрід Бульонський взяв Єрусалим і відмовився одягти корону там, де Христос носив терновий вінець?
За чийого понтифікату мати Терезія відправилася до Калькутти?
Не пам'ятаєте?
Не страшно! Церква – це мученики, а не чиновники.
Папа зрікся престолу? Це навіть не подія. Головне, щоб новий Франциск не зрікся бідності, Готфрід – меча, а юна чорниця – хворих дітей.
Церква ґрунтується не на престолі, а на бідності, зброї та дітях. На святості, а не на посадах.
Єпископи – доволі важлива інституція в Церкві, а Римський єпископ – найважливіший з усіх. Вони – консервативний елемент, забезпечують охоронну функцію, щоб Священний посуд не розтягли.
Завжди, коли Церкві треба щось здійснити, вийти з могили, повстати, вона діє не через єпископів, а через нові чи оновлені ордени. Це фронт. А Папа – навіть не замполіт, а лише зампотил. Не зважайте на Рим. Сумуйте за Єрусалимом!
"Дьйо ле во!" – таким було гасло Першого хрестового походу, так воно має звучати і в ХХХІ столітті, коли наші нащадки звільнятимуть від язичників галактику з поетичною назвою Велика Магелланова Хмара.
