Впав у вічі свіжий бігборд "Свободи" з багатьма руками, які тягнуться вверх. Ніби як до сонця. А насправді їх там, наверху, чекав лише черговий слоган "Свободи".
Але я не про відоме політичне об’єднання. Бо й не збираюся його критикувати – нема вже кого.
Просто цей плакат є символом нашого народу. Народу без Мойсея.
Кілька років тому я згадував відвідини у 1913 році І. Франком у Відні Теодора Герцеля. Він на той час очолював сіоністський світовий конгрес, мета якого була – відновлення Ізраїлю.
-Теодоре, - звернувся до нього наш мислитель, - історія нашого народу нагадує мені Вашу. Однак, на відміну від євреїв, у нас нема Мойсея.
-Зачекайте, - заспокоїв його головний сіоніст планети, буде і у Вас, під впливом зовнішніх обставин, свій Мойсей…
І з того часу зовнішніх обставин для виникнення свого Мойсея у нас було достатньо…
Проте, лише останні події підказали мені, що не буде у нас Мойсея. І з простої причини. Нам не потрібен поводир.
Майдан 2004-2005 року був без Мойсея. Майдан 2013-2014 року був без Мойсея. Почалася війна з кацапами, і у нас далі нема Поводиря. Ми вибрали Президента, якому до Мойсея як до неба рачки. Ми далі воюємо добровольцями і армією без справжнього полководця. Програємо – виграємо, але йдемо вперед…
І знову ж таки без свого Мойсея. Через те, напевно, що нас за руку веде сам Бог! І я вірю – до щасливого майбутнього.
