У суботу 13 квітня в м. Надвірна проходив відкритий турнір з таеквондо ВТФ «Кубок Карпат» присвячений такій благородній справі як дню захисту дітей.
На турнір з’їхалися спортсмени не тільки із нашої області але і з сусідніх областей. Одною з найбільших команд була команда центру підготовки чемпіонів «Золотий дракон» тренер Ігор Ігорович Йосипів. Який до речі два тижні тому встанови рекорд України і пробіг босоніж по снігу 12 км. і в результаті травмував стопи. Але це не стало йому на заваді і тренер виставив 80 своїх спортсменів, яких щодня плідно готував до поєдинків.
Ранок 9.00 змагання розпочалися, як і розпочалися перші бої. І з перших хвилин настрій в гостей спортивного свята починав потрошки пригнічуватися. Адже судді працювали під впливом господаря свята Олександра Корсака, який вже не перший рік перевищує свої повноваження на турнірі. Про це йому не одноразово скаржилися тренера команд і особисто Ігор Йосипів. Ще минулого року на цьому турнірі Ігор Ігорович мав розмову і висловлював своє незадоволення стосовно суддівства, але на превеликий жаль він до слів колег не дослухається.
Напевно усе мало закінчитися, як завжди спокійно. Але Президент федерації таеквондо ВТФ в Івано-Франківській області Олександр Корсак відчув себе Богом на цих змаганнях. Він вносив зміни під час бою, відкрито впливав на хід поєдинків, сам знімав, сам прибавляв бали. Усе так, як хоче він – організатор турніру.
Поспілкувавшись із спортсменами мені вдалося почути від них жахливу інформацію, що нібито вихованці Олександра Корсака на 100 відсотків переконані в своїй перемозі, адже турнір їх, тренер їх і як завжди своїм балів добавить. Та це ще не все. Останньою краплею для 80 спортсменів і їх батьків виявилося те, що коли суддя турніру Томін Каміла зробила помилку і записала дитину в іншу вагову категорію замість 19 кг, в 24 кг. Тренер Ігор Ігорович вихованцем якого є цей спортсмен звернувся до суддів, до організатора Корсака Олександра розібратися і усунути недоліки. На що Ігору Ігоровичу було повідомлено наступне: « Нічого вже не зміниш, дитина участі у змаганнях просто не буде брати.»
Організатор не звертав уваги ні на сльози мами ні дитини, які подолали 60 км. аби привести починаючого таеквондиста. Мало того він не звернув увагу навіть на те, що в нього на даянгу могло статися непоправиме, адже маленькі діти з таким відривом у вазі, які вже навчені бити в голову могли б просто залишитися каліками на все життя і винуватого б взагалі не було б. Отак у нас видно прийнято, як все пройшло гарно то є кому і відзнаки з преміями отримувати, а якщо щось стається то винного не має…
Світлана Ільїна
