Моя влада

 

 

З психологічної точки зору мені було дуже комфортно жити при радянській владі. Я виразно знав, що та влада – окупаційна, ворожа, насильницька, брехлива, брутальна і хамська. Я знав, що вона нічого доброго зробити не може і не хоче, а тому нічого сподіватися від неї не потрібно. Навіть безкоштовну освіту і дешеве шкільне молоко треба сприймати без жодної вдячності, бо і одне, і друге – не для мене, а заради плекання дешевої робочої сили. При цьому місцеві представники влади поводилися і навіть виглядали так, що не треба було бути антикомуністом, щоби бачити, що вони належать до якоїсь іншої породи, ніж люди мого оточення.

 

За таких розкладів чітко формувався світогляд: все, що проти тієї влади і, відповідно, тієї держави - добре. І ще – чим гірше тій державі, тим краще.

 

Потім було кілька щасливих років, коли здавалося, що ніякої влади взагалі нема і ніколи більше не буде. Мушу тепер визнати, що це були найкращі роки справжнього екзистенціалізму. (А ще потрібно усвідомити всім, хто пережив цей час, що такі історичні події трапляються раз на століття, або й рідше, а тому тим, хто таке пережив, вже не слід сподіватися дожити до ще якихось великих зрушень і змін).

 

А потім почалося державотворення. І перестало бути комфортно, бо головний ворог пропав. Окупація ніби закінчилася, і свої хлопці пішли у владу, а влада знову стала насильницькою, брехливою, брутальною і хамською. Більше того, вона вже мало що могла зробити не те що доброго, але й заради плекання дешевої робочої сили. Люди мого оточення потрапили у когнітивний дисонанс – держава українська, а влада злочинна. Бути в контакті з цією державою означає порушувати усі Божі заповіді. Ще трошки залишалося до висновку, що насправді свідомий громадянин і патріот - це той, який взагалі не зважає на існування держави і влади, обходячись без неї.

 

Але невдовзі, на щастя, проголосився режим, який знову можна вважати окупаційним без ніяких умовностей – все можна пояснити донецькими. Це означає, що мали би повернутися старі погляди і методи: чим гірше, тим краще, падає рейтинг - і на виборах переможуть якісь добрі люди, які хочуть щось зробити і для мене…

 

І в цьому місці стається просвітління. Я починаю розуміти, що навіть серед кандидатів (яких значно більше, ніж тих, які отримають владу) навряд чи є хтось, хто хоче щось зробити для мене, і є, може, один-два таких, які постараються щось зробити, якщо я буду дуже просити. Але не відомо, чи вдасться, чи достатньо буде можливостей. А до незнайомих навіть не варто звертатися.


 
Усвідомлення цього виводить на логічний висновок – наша держава бандитська і наше суспільство бандитське, яке суспільство, така й влада. Бандитська у тому сенсі, що основою суспільного життя українця є бандитизм, об’єднання у банди. Тобто банда – це той рівень суспільного устрою, на якому спинився український розвиток. Така особливість нашого шляху. Банда – це то більше чи менше стійке угрупування, належність до якого передбачає якусь довіру і відповідальність, що існує для взаємовигідної допомоги одне одному. Український бандитизм чимось нагадує феодалізм, але він набагато складніший і структурованіший. Бо крім феодальних великих бандитських формувань – довкола олігархів, високопосадовців, регіональних господарів, партійних лідерів, корпорацій – які настільки розгалужені, що охоплюють всі сфери життя, українське суспільство утворене з безлічі дрібних банд, які намагаються вижити на периферії масштабних комбінацій. Бандитський уклад настільки є нормою для української свідомості, що вже тисячу років визначає долю багатьох поколінь. Неспроможність вийти за межі банди залишається головною ознакою суспільного українського життя і тепер. У державному житті цей принцип виражається таким чином, що членів однієї банди цікавлять тільки власні інтереси і потреби та інтереси і потреби інших членів банди.


 
Добре, що банд достатньо багато. Цього вистачає, щоби участь у виборах завжди давала шанс на фарт.

 

 

Тарас Прохасько,

Галицький кореспондент

 


06.05.2012 Тарас Прохасько 1401 10
Коментарі (10)

Дзюньо 2012.05.06, 11:45
Віват Тарасе! Як завше суперово! Другу частину троха доповню: українці напротязі тисячоліть завше були селянами. А це значить що: 1) постійно недоїдали і 2) що виходить з першого - завше потребували помочі "своїх" щоби вижити (разом посадити поле чи скопати бульбу) І от тепер такий генетично і ментально тисячолітній селянин коли доривається влади і крісла то зразу починає 1) красти (дається взнаки вікове недоїдання) і 2) протягувати до влади "своїх" (кумів, сватів, дітей, зятів..) (Твоїми словами - "збиватися у банди") Тобто стає типовим хрунем і рагульом.. Шкода що інші касти з іншою ментальністю серед українців майже відсутні і ніякої ролі у формуванні суспільної моралі не відіграють.
степан 2012.05.06, 12:14
дядьку Тарасе. написано багато, але немає ніякої конкретики, майже так по радянському, все це говорилося на кухнях, а потім вийшло на люди. Плач Тараса по українськи, написано кілька занадто розумних слів, які більшість наших людей не зрозуміє.Писати треба просто,адже дешева робоча сила ,як ви написали,створює державний добробут і соціальну базу своїми податками як особисто так і через підприємства,але їхні діти без грошей не можуть здобути освіту бо наші українські навчальні заклади скоро майже будуть недоступними.Ви пане Тарасе живете десь далеко, у своєму світі-не серед нас, простих людей і мені здається вам байдуже,що буде дальше з народом.От поплачемо, поговоримо і поговоримо,щоб знали що я такий є-Тарас, ну і ще кілька наших франківських письменників які живуть у відірваному від людей світі. Може я не попав, але щось дуже ви солите багато на народ,який бідує тяжко і виживає.
Кук 2012.05.06, 16:42
Степанові треба конкретики: яке де насіння купити і коли посадити, аби не так тяжко давалося традиційне тупе виживання збідованому народу. Тебе тут, сарако, думати привчають, а ти далі - про свій куций жалісливий досвід дачника-виживальника.
al-kaddafi 2012.05.07, 00:47
))) Все влучно сказано автором, а хто вважає інакше, кому бракує простоти, чи вважає наш народ вічно-селянського походження, то Вам, шановні, треба ще раз народитися, щоб правильно клепки склалися !!!
Віктор 2012.05.07, 01:08
В кінці 90х здавалось що все погане позаду тепер заживем...одружився,діти народились ...малий в 2 роки співав разом нас багато...а тепер на горизонті небезпека що жити їм ще в гірших реаліях прийдеться чим нам в 90х,кругом брехня відкат обман...мені сподобався комент росіянина Серебрякова"В мене троє маленьких дітей і я не хочу щоб вони виросли моральними уродами тому і ємігрую"...шкода але і моїй родині нема місця в цій україні
Марія 2012.05.07, 11:26
Гірка пекуча правда або "мріялось, бажалось - не збулось". А народ і винен і не винен. А світ, виявляється, знає нас краще ніж ми самі, тому перспективи наші дуже туманні. Шкода онуків...
Тарасів читач 2012.05.07, 16:29
Тарасе, я давній прихильник Вашої творчості. Власне з Ваших оповідань дізнався про Вашу активну життєву позицію в юності і молодості. Поступово Ви мігруєте в сторону філософії і пасивного спостереження. Тут Вас чекає небезпека - Вам просто не буде про що писати. Ваші твори втратять безпосередність Ви втратите своїх читачів. Не знаю, наскільки багато таких як я, але я б підтримав Ваші спроби зробити владу ( і країну) не бандитською. Спроби активні, дієві а не через опуси на фіртці.
доктор 2012.05.07, 18:10
цікавий аналіз. Важко не погодитися. думаю що Украіна зараз є тією глиною з якоі чужаки зліплять страшного 40 мільйонного монстра. Або знайдеться лідер який пожертвує своім добробутом чи життям. обовязково на чолі патріотичноі команди-організаціі. виведе цих загалом нормальних людей з мертвого ПІКЕ іпомаленько почне будувати свою Украіну. Приклад-Грузія Прибалтика Польща і навіть Росія , не дай Бог нам такоі держави... І робиться це доволі швидко. тільки треба робити а не імітувати.
Кук 2012.05.07, 20:21
Словом, Тарасе, створюй свою банду - є охочі приєднатися :) А чому б і ні?
Я 2012.05.07, 21:24
І мене візьміть, а я ще кількох знаю. Це моє... Треба і робити і говорити, адже "перше було СЛОВО...". Тобто, спрощено, щоб щось робити, треба обговорити і вирішити що саме робити. Все так і повязано.
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

290 1
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1674
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1188
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6651
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1806
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2168

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

254

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

811

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

907

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1482
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

562
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1647
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1535
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

457
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3536
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3673
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7250
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

473
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

231
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

967
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

383
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

590