В умовах війни та енергетичних викликів Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу залишається одним із провідних технічних вишів України.
Заклад все ще продовжує відновлюватися після ворожого ракетного удару, який завдав значних збитків. Разом з тим університет розвивається та рухається в напрямку енергетики.
Про подолання наслідків обстрілу, відновлювальні джерела енергії, атомну генерацію та реновацію, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.
Востаннє ми з вами бачилися в січні цього року. Що з цього часу змінилося?
Змінилося чимало — в інфраструктурному плані, у питанні людських ресурсів, освітньої та наукової діяльності. Десь є позитиви, десь — не зовсім, якщо брати до уваги інфраструктурну складову, бо вона була найбільше під прицілом уваги.
Цікавились журналісти, влада, галузь, студенти та їхні батьки, що у нас і як відбувається, зокрема щодо відновлення після ракетної атаки 22 червня 2024 року.
За цей період зробили доволі багато. Найперше — оновили хол центрального корпусу, оформили його в брендових кольорах одного з наших стейкхолдерів — ДТЕК, який профінансував цей проєкт.
Розуміємо, що ми — середовище, куди повинні хотіти приходити студенти та молодь, навіть у складних умовах війни.
Які наступні кроки у відновленні університетської інфраструктури після руйнувань, і на що ще буде спрямовано увагу найближчим часом?
Усі об’єкти, які потрібно було осклити, ми вже осклили. Завершили ремонт чаші басейну та запустили його. Басейн безкоштовно надає послуги військовим, членам їхніх сімей, людям, які потребують фізичної реабілітації, пов’язаної з війною, дітям загиблих воїнів, дітям зниклих безвісти та іншим категоріям. Також змінили систему обліку відвідувачів шляхом електронної верифікації, відремонтували душові та роздягальні, активно продовжуємо удосконалюватися в цьому напрямку.
Також відкрили двері оновленого легкоатлетичного спортивного залу. На завершальному етапі — останній спортивний зал нашого спорткомплексу, футзальний. Крім того, змінили менеджмент у спорткомплексі, оптимізували процеси господарського обслуговування та обліку клієнтів, моніторимо заповненість тренувальної бази. Присвятили увагу розвитку персоналу та залученню більшої кількості дітей з спортивних шкіл, з якими тісно співпрацюємо.
Другий напрям інфраструктурної реновації — повне відновлення першого корпусу та його запуск. Все, що потрібно було відновити після удару, ми завершили.
Третє — відремонтували сходи четвертого і п’ятого корпусів, які фактично не ремонтували з моменту побудови, з урахуванням безбар’єрності.
До теми безбар’єрності — доступними стали відремонтовані вбиральні корпусу №4 та центрального корпусу. Аналогічні роботи проводимо в корпусі №5. Це сучасні та комфортні санітарні зони для студентів, працівників та гостей.
Центральний блок А ми накрили новим дахом, бо старий постраждав від вибухової хвилі та протікав. За літо все відремонтували.
Яка ситуація із відбудовою корпусу №7, який найбільше постраждав від ракетної атаки?
Наразі корпус №7 відбудовується. Провели велику підготовчу роботу: оформлення дозвільної та проєктно-кошторисної документації, проходження експертиз, отримання містобудівних умов, проведення тендеру на вибір компанії-підрядника, підписання договору та отримання частини державного фінансування.
Хочу подякувати Міністерству освіти і науки України, обласній державній адміністрації, обласній раді та міській владі за підтримку в цій роботі.
Як минула цьогорічна вступна кампанія? Скільки студентів прийняв університет у 2025 році?
Вважаю, що набір на перший курс бакалаврів цього року дуже успішний — майже півтори тисячі першокурсників, що на близько 250 більше, ніж торік. І це в умовах воєнного часу, з урахуванням релокацій та інших процесів. Ми завжди були університетом з широкою географією набору.
Щодо магістратури, цьогоріч відкрили кілька нових освітніх програм енергетичного спрямування: «Менеджмент енергетичної інженерії», «Економіка в енергетиці» та ще кілька інших.
Набір у магістратуру менший, ніж минулого року, але все одно достатній — близько 700 студентів. Таким чином, сумарно на 2025 рік ми прийняли понад 2 000 абітурієнтів.
Яка ситуація зараз з гуртожитками? Чи проводили ремонтні роботи та що потрібно зробити в першу чергу?
Звісно, над гуртожитками ми теж працюємо, як і над іншими інфраструктурними об’єктами в межах реновації. Найбільша проблема — це системи водопостачання, водовідведення та опалення, бо вони застарілі. У гуртожитках №1 та №2 ці системи вже добре відремонтовані.
Попри значну технічну підтримку від міжнародної організації «Червоний Хрест» та інших волонтерських організацій, це питання залишається для нас болючим. Проте було завезено багато обладнання за кошти партнерів — меблі, спортивний інвентар, тренажери, які встановили у гуртожитках №3, №5, №6 та №7.
Також виконано багато робіт із заміни вікон, зокрема цього року. У гуртожитку №7 провели ремонт підвальної частини водовідвідної системи. Ми акумулюємо кошти, аби зробити ще більше — у планах утеплення фасадів п’ятого гуртожитку та інших корпусів.
Що нового зробили в університеті у напрямку технологічного забезпечення? Зокрема, раніше ви згадували про сонячну електростанцію, яку встановлять на даху одного з корпусів.
Так, ми оснастилися новою сонячною електростанцією, яку встановили на центральному корпусі — її потужність становить 90 кВт. Вона складається з двох частин — 30 кВт гібридна, подарована компанією ДТЕК Нафтогаз, і 60 кВт мережева, яка є інвестицією Міністерства освіти і науки України — зокрема 50 кВт на Центр колективного користування науковим обладнанням «Техноекобезпека Карпат».
Ще один кейс, реалізований за підтримки групи компаній «Західнадрасервіс», зокрема ТОВ «Велл-Ко» — оновлення коворкінг-зони університетської секції спілки інженерів нафтовиків (Society of Petroleum Engineers — SPE).
Також із січня цього року стартував проєкт об’єднання університетів — Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Донбаської національної академії архітектури і будівництва.
У результаті завершується процес передачі матеріальних активів на баланс нашого університету — і це стало поштовхом для нового проєкту з закупівлі обладнання на суму 1,5 мільйона доларів.
А як в університеті налагоджена міжнародна співпраця? У яких проєктах берете участь?
У цьому році університет отримав фінансування по кількох міжнародних проєктах Interreg NEXT Румунія–Україна за стратегічного партнерства, зокрема з Технічним університетом Клуж-Напока та його Північним центром Бая-Маре. Один із них — 812 тисяч євро на створення найсучаснішого навчально-практичного центру управління засобами виробництва з облаштуванням станків із цифровим програмним керуванням.
Ми матимемо кілька сучасних станків-роботів, які повністю придатні для навчально-освітнього та наукового супроводу — із новим комп’ютерним класом та програмним забезпеченням для відпрацювання навичок, сертифікації та акредитації в межах нашого університету.
Ще один міжнародний проєкт — створення студентського простору, який зараз реалізується поруч з інноваційно-виставковим центром.
Окрім цього, розпочали створення «Центру освіти впродовж життя», як третього інфраструктурного проєкту, буквально місяць тому.
Четвертий інфраструктурний проєкт — закупівля програмного забезпечення, що також стане основою нашої освітньої діяльності.
Є ще один міжнародний проєкт, який перемігрував до нас з Донбаської національної академії архітектури і будівництва — він пов’язаний із навчанням викладачів для підсилення їхніх навичок.
Нещодавно дізналися, що ми виграли ще один проєкт за підтримки партнерів із Німеччини, який має освітньо-пізнавальну форму реалізації — для підсилення навичок оформлення сучасних освітніх силабусів для майбутніх акредитацій у міжнародних агенціях.
Ще один успіх — реєстрація університетом журналу «Мінеральні ресурси» за підтримки Державної служби геології та надр України, який індексується в базах Web of Science та Scopus. Очікуємо підтвердження індексації ще двох університетських журналів у цих відомих базах.
Буквально нещодавно ми отримали оцінку за результатами наукової атестації за двома основними напрямами: інженерно-технічним — рівень А, що відкриває додаткові фінансування та можливості, і природничо-математичним — рівень Б. Це величезне досягнення для університету та його колективу — підсумок п’ятирічної спільної праці.
Ми активно реалізуємо проєкти міжнародної сертифікації International Well Control Forum для нафтогазової сфери та короткотермінові сертифікатні програми для міжнародних компаній. Нещодавно реалізували перший кейс із новою програмою «Управління відходами» на кафедрі екології.
Продовжуємо розширювати міжнародну співпрацю — нові проєкти вже стартували з Краківською гірничо-металургійною академією та політехнікою, активно співпрацюємо з університетом Тренто та компанією RENOVUA, технічним університетом Мюнхена та МАГАТЕ, де створюємо центр технічної діагностики в будівельній сфері.
Також реалізуємо кейси співпраці з ветеранським середовищем за підтримки волонтерів із Німеччини, Великої Британії та Латвії — отримали автомобілі, сонячні панелі та інші засоби побуту.
Ви кажете про співпрацю з ветеранським середовищем. А розкажіть, будь ласка, детальніше про роботу університету з ветеранами.
Перше, що ми з командою зробили, — створили Центр ветеранського розвитку, його схвалили в Міністерстві у справах ветеранів. Він уже працює: провели кілька курсів для керівників у справах ветеранів у територіальних громадах. Але цього замало, бо це лише невеликий освітній кейс.
Маємо чудову інфраструктуру, яку потрібно використовувати, а в Івано-Франківській громаді є багато ветеранів. У нас є спортивний комплекс, манеж, спортзал, освітнє і наукове середовище, короткотермінові освітні програми.
Також маємо викладачів і контакти з галуззю, тому можемо займатися рекрутингом для ветеранів, зокрема у Нафтогаз. Як технічний університет ми маємо хорошу комунікацію з галузевими установами, яким не вистачає працівників. Тут розкривається ще одна наша функція — соціальна відповідальність.
До цієї сфери діяльності будуть долучені курси з навчання і перенавчання водіїв, професійно орієнтовані кейси для електриків, зварників, буровиків, видобувників та інших напрямків.
З італійськими партнерами зараз реалізуємо проєкт з підтримки ветеранів: разом із містом створюємо ветеранський хаб на базі одного з об’єктів університету.
За які кошти створюватиметься цей простір?
Об’єкт перебуває на балансі міста, і створення спільного хабу буде співфінансуватися з різних джерел: містом, університетом, партнерами, зокрема міжнародними.
Ви також згадували про утилізацію сміття. Можете детальніше про це розповісти?
Одним із трендів сьогодні в Європі є утилізація відходів. Ми також до цього дійдемо — папір, поліетилен, скло, органіка та інші види сміття. У кожному місті, великому чи маленькому, є сміттєзвалища, які вже переповнені.
Тому звідти потрібно вилучати ресурси й використовувати їх повторно. Планується проєкт, заснований на спільному баченні його реалізації між університетом і компанією RENOVUA.
Саме в освітньому середовищі потрібно формувати зародок екологічної свідомості — поширювати ці знання, масштабувати, розвивати і, зрештою, очищати власне середовище.
Крім того, це може приносити прибуток: наприклад, у Швеції вже давно закуповують сміття з інших країн і перетворюють його на енергію.
Чи є напрацьовані механізми дій у разі тривалих відключень світла, адже університетська спільнота досить велика?
Так, наша спільнота налічує близько семи з половиною тисяч людей. За час війни та пандемії ми вже відпрацювали кілька сценаріїв роботи — офлайн, онлайн і змішаний формат навчання. Зрозуміло, що попереду непростий період. Ворог не має здорового глузду і створюватиме різні складні умови, але ми тією чи іншою мірою готові, адже маємо власні джерела генерації.
У складних умовах намагатимемось забезпечити себе автономно — передусім зберегти системи опалення у випадку блекаутів чи сильних морозів. Ми розуміємо, що ситуація може бути непростою, тому закликаю всіх реагувати на ризики адекватно.
Навіть мінімально, але варто підготуватися до гірших сценаріїв і забезпечити себе енергогенеруючим, енергозберігаючим та енергодиверсифікуючим обладнанням.
Зважаючи на тенденції у світі, як університет планує розвиватися у сфері альтернативної енергетики?
Ми активно працюємо над цими питаннями. Щодо гідроенергетики — важливо розвивати енергетичну свідомість, показувати людям переваги альтернативних джерел та допомагати їм поліпшувати свої переконання.
Хороший приклад — Італія, Австрія, Словенія, де мала гідроенергетика ефективно функціонує без шкоди довкіллю і водночас допомагає населенню. Світ уже давно живе на таких джерелах електроенергії.
Ще один напрямок — вітроенергетика. Її популярність зростає і далі зростатиме. Скептики можуть подивитися на приклад міст Братислава та Відень — там встановлено багато вітряків, і птахи літають, а поля ростуть без шкоди для природи. Все працює, все живе.
А як щодо малої атомної генерації?
Це однозначно буде. І до цього треба бути готовим. До прикладу, Франція давним-давно працює на великій атомній генерації. До цього треба ставитися з безпекою і відповідальністю, адже воно повинно бути.
Я думаю, що настане період, коли ми будемо дуже активно рухатися в цьому напрямку як прогресивна країна, яка допомагатиме іншим вибудовувати свої позиції.
Але треба розуміти, що ми мусимо посилювати позиції громадян, які не вірять і не довіряють. Впевнений, більшість з них знають лише те, що електрика починається в розетці, але не знають, як вона туди потрапила.
Тому маємо говорити з населенням про це простою, але фаховою мовою.
Чи є в Україні якісь нові проєкти по малій атомній генерації?
Справа в тому, що в України є не найкращий досвід електрогенерації з використанням «великої» атомної енергетики і більше проєктів не було реалізовано. Та й мабуть в цей момент — не намічається.
Однак, є держави, які в цьому мають першість і успіх. Думаю, що нам не потрібно «вигадувати свій велосипед», а брати те, що є сьогодні вже готове — приклади Швеції, Франції і інших держав і просто їх тут адаптувати. І робити це потрібно негайно, а не чекати кращих часів.
Які найбільш реалістичні варіанти відновлюваної енергетики можуть бути в умовах області? Зокрема, нещодавно в соцмережах виникла хвиля обурення через встановлення вітряків у Карпатах.
Щодо цього випадку: є дві сторони медалі, і важливо зробити так, щоб обидві були корисними. Перша сторона — це бізнес, який хоче розвиватися, і їм не завжди хочеться йти по закону. Інша — люди та громади, які захищають свої права, одночасно відчуваючи дефіцит електроенергії.
Водночас усім потрібно пояснювати, де і як можна реалізовувати такі проєкти, щоб у нас збільшувалася частка енергогенерації з використанням відновлюваної енергетики. Ми плануємо стати центром комунікації між громадою та бізнесом, аби покращити результати для всіх.
Я вважаю, що наша область може стати майданчиком для атомної, водневої, геотермальної та біоенергогенерації — як це працює вже в Європі, США та інших країнах.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Вступна кампанія в ІФНТУНГ: кількість заяв зросла майже на 40% у порівнянні з минулим роком
ІФНТУНГ об’єднався з ДонНАБА: в Івано-Франківську презентували нову структуру інституту (ФОТО)
