«І казав Господь Каїнові: "Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає"»
400 днів… революція, майдан, розстріл мітингуючих, небесна сотня, анексія Криму, «АТО», «ДНР», «ЛНР», «Новоросія», «Град», гумконвой, Мінські домовленності...
400 днів нас вбивають, ріжуть, розстрілюють з градів , роздягають на морозі,палять живцем, забирають останнє…
400 днів спасіння «Рускава Міра»
400 днів що нас змінили…
800 років вони для нас точка відштовхування…
800 років ми для них точка постійного тяжіння, об’єкт ревнивої уваги...
Насправді поняття «братський народ» з російської точки зору, є лукавим випадом російського шовінізму. Саме слово «брат» у цьому понятті виступає в ролі аркана. При першій спробі нашого віддалення від «братського народу» в західному напрямку, «старшенький» затягує нас цим зашморгом, назад поближче до себе. Так звана загальноросійська ідея проголошує українців частиною російського народу та висуває кінцеву мету об’єднання українського і російського народів, в єдиний народ. Прихильники вищевказаної концепції, вперто не визнають право українського народу на окреме культурне та політичне існування. Кінцевим результатом реалізації "загальноросійської ідеї" мало б бути повне витіснення українських національних атрибутів і відмінностей-російськими відповідно. Українська мова вважається діалектом! російської мови, а самі українці - малоросами. З життєвого досвіду ми вже чули про бидлячу мову, а також «логічєскоє умозаключєніє» про те що Україна є всього лише «окраїною» великої Імперії. Цей великодержавний шовінізм нашого північного сусіда , не є нічим іншим, як пропагандою російської національної переваги над українською, що обгрунтовує їхнє право на дискримінацію та пригнічення «братів молодших».
Шовінізм не є різновидом націоналізму, як вважає дехто, а є лише прерогативою* панівної нації , що проявляється в першу чергу в презирстві до всіх інших народів та в прагненні якщо не фізичного знищення, то, як мінімум - асиміляції*. В той час як націоналізм притаманний народу, що бореться за незалежність нації проти іноземних поневолювачів, за збереження та розвиток національних традицій , культури, мови та літератури. Іншими словами: « великоруський» шовінізм впродовж вже декількох століть , стоїть одною ногою на горлі українського націоналізму. Десятки мільйонів кращих синів України загинули в царських катівнях та сталінських концентраційних таборах, під час штучних голодоморів і репресій , та продовжують сьогодні віддавати своє життя за право на існування нашої нації.
Політика імперіалізму за часів Московської держави та Російської Імперії, ніжно виплекала юний російський шовінізм такими ідеологічними кліше як: «обраності», «старшості», «вищості російської культури», «святості Русі», «захисту миру та знедолених», що були створені лише для обгрунтування права зверхності. Обмеження та ліквідація української державності , почались з Березневих статей, укладених згідно Переяславських домовленостей.
З історії відомо, що в кінці XV століття Московське царство виродило колоніальну монстр-імперію , яка шляхом загрози застосування сили або військової агресії, підминала під себе значні території, серед яких, зокрема, і ті , що були заселені українцями. Методи російського імперського колоніалізму нічим не відрізнялись від шаблонів загальної теорії , що мала на меті культурний, мовний і релігійний гніт поневоленої нації. Тому, відповідно, як реакція - поширення національно-визвольного руху.
Із завершенням ери комунізму та розпадом СССР, Російська Федерація змушенна була терміново розвивати нову доктрину політики неоколоніалізму. Теорія неоколоніалізму Росії по відношенню до України, це така собі стійка система нерівноправних стосунків, що нав’язує нам свою форму контролю у вигляді фінансово-економічної та енергетичної залежності ( окупації?). Маємо гіркий досвід з обіцяним дешевим газом напередодні підписання Харківських угод щодо перебування Чорноморського Флоту на території України. Яскравий приклад майстерності РФ в обіцянках доказує зайвий раз, що «старшому» брату не можна вірити на слово, а після порушення нею Будапештського меморандуму - й підпису на папері. До речі, у Будапешті також йшлося про утримання РФ від економічного тиску, спрямованого на підкорення власним інтересам здійснення Україною своїх прав, притаманних її суверенітету, щоб таким чином забезпечити собі переваги будь-якого роду. Тобто РФ протягом 20 років шантажувала Україну, плюючи на дані нею ж гарантії щодо невтручання в міжнародні відносини України. Тут буде лише доречним процитувати спірну* цитату «залізного канцлера» Отто фон Бісмарка: «Договір підписаний з Росією, не вартує навіть паперу, на якому він написаний».
Незалежність держави в міжнародних відносинах полягає в непідпорядкуванні будь-якій зовнішній владі, владі інших держав. А нам продовжують нав’язувати свої умови щодо вступу до Північноатлантичного Альянсу та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.
Руку на серце: попри всі біди і радості, яких ми зазнали від старшого брата, росіяни були нам братами. Але братами залишились лише ті, хто нам співчуває і засуджує зовнішню політику Росії щодо братньої України...
І сказав Господь: "Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене з землі"(4: 10). Страшною була кара Господня — кара безсмертям: нехай живе і мучиться. "І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його" (4: 15).
