Інша цивілізація

 

 

6 березня 2012 року німецький політолог Олександр Рар заявив, що «Європейський союз як організація втрачає інтерес до Білорусії, України і Росії. Й ці три країни вважає недемократичними. Вони сприймаються як країни, котрі належать до якоїсь іншої цивілізації».

 

Таке сприйняття має сенс. Три названі країни, як виглядає, дійсно належать до окремого цивілізаційного масиву, який сформувався між Європейською та азійською цивілізаціями. Різні дослідники дають йому різні найменування. Дехто називає його «православним» (явний архаїзм). Дехто «пострадянським» і «євразійським», що також залишає присмак штучності та упередженості в називанні.

 

Цей масив виник на уламках гігантського імперського організму, історія якого не вичерпується ані періодом СРСР, ані епохою Романових. Для повноти картини, напевно, починати треба з династії Ашинів і древньої Хазарії. А, можливо, й з давніших часів. Перелік та аналіз «суверенних ознак» цього масиву потребує окремого дослідження, більш розлогого, аніж стаття. Тут я спробую окреслити лише деякі, яскраво проявлені культурно-ментальні «сіболети» цієї цивілізації в сучасній Україні.

 

Перший із цих «сіболетів» я умовно називаю «комплексом мегасирітства». Мегасирітство українців географічно розділилося на два великі масиви сирітської свідомості, кожний з яких має свої стиль і світогляд. Східняки  сприймають сучасний світ через все ще не до кінця оплакану й невідомщену смерть батька-СРСР. Їхня схема сучасного світу проста: пострадянські країни, включно з Україною, це такі беззахисні і життєво наївні поросятка-сироти, яких хоче з’їсти хижий імперіалістичний атлантичний вовк.

 

При тому на українському Сході підозрюють, що саме цей вовк колись, одної глупої горбачовської ночі, згамав того доброго товстого татка-хряка (того самого, невідомщеного), за життя якого ковбаса була «по два двадцять». І от цього нічного злочину сироти Лівобережжя злому вовкові ніколи не подарують. На зло вовкові вони навіть можуть підтримати реставрацію нової імперії. Себто воскресіння татка.

 

Складнішою виглядає картина світу, популярна в західноукраїнському ментальному сиротинці. Тутешня схема така: в сирітки-України є зла старша сестра Росія, а також прихильний, але жадібний і загрузлий у боргах всьому світові зоряно-смугастий вуйко. Європейське чиновництво у цій світоглядній схемі виступає в ролі впертої власниці елітного будинку терпимості. Ця дама не приймає сирітку-Україну до свого закладу. Попри те, що кілька прийнятих і вже допущених до обслуговування клієнтів країн-«дівчат» складають нам щиру протекцію й принагідно бажають щастя.

 

Історія триває, світ працює, творить і змінюється, а ми й далі співаємо сирітські пісні та наближаємося до статусу failed state – аварійної держави. Держави, що не склалася. Дехто в перервах між гундосним виттям «мама, мама, шо я буду дєлать…» починає чухатися і вишукувати, але не вошу, а національну ідею. Твердо вірячи, що національна ідея виникає не у процесі суспільної праці, а у вигляді вторинного продукту мітингової діяльності нероб, яким одної цікавої ночі наснився модний сон, буцім-то вони нащадки давніх арійців.

 

Що стосується нового покоління сиріт, то йому, як виглядає, глибоко начхати на те, де вони мешкають – на аварійному смітнику, що «не склався», чи на перспективному майданчику, частково розчищеному для європейського футболу. Нові покоління живуть теперішнім днем. Всі запропоновані «дорослими» сиротами моделі майбутнього більш або менш дискредитовані. Тому сироти next-генерації обрали для себе найпримітивнішу (й, одночасно, тактично безпрограшну) модель поведінки: бити бомки, якнайдовше залишатися дітьми, не брати на себе жодної відповідальності, не мкнутися на напряги, і не читати нічого такого, що складається з великої кількості букофф.

 

Другий «сіболет» - це настанова «позитивної бідності». Народна традиція стверджує: багатство не має праведної основи. Цю істину стверджують дитячі казки, де багатій обов’язково є товстим негативним персонажем. Цю істину підкріплює класична література з її сентиментальною «народністю для бідних».

 

На цій істині успішно паразитують політики – від крайніх правих і лівих у Верховній Раді до дворових лідерів з кухонними портретами Сталіна. Ця істина колискова, всмоктана з молоком і першим словом. Можна піддати її сумніву. Її можна системно критикувати. Але «вишкрябати» її зі свідомості неможливо. Якщо її вбити, разом із нею помре віковічний дух народної традиції. Адже ким був з точки зору сучасної «теорії успіху» Тарас Шевченко? Звичайнісіньким невдахою з безнадійно домодерним мисленням.

 

Західні культурологи вважають, що «культ бідності» базується на теоріях і практиках колективного виживання. В народній пам’яті зберігаються спогади про війни, епідемії і голодомори (колективні травми). Спогади про те, що всі ці катастрофи долалися виключно солідарним колективним напруженням етносу. Окремі особистості відмовлялися (або їх «відмовляли») від заможності і комфорту в ім’я виживання роду.

 

Західні культурологи кажуть, що подібні «колективні інстинкти» втратили свою актуальність у технічно розвинутому глобалізованому світі. Що у сучасних умовах жодний общинний колективізм не врятує від катастрофи на штиб Чорнобильської. Що при подоланні подібних катастроф важливішими є принципи професіоналізму, корпоративної дисципліни та особистої відповідальності. Можна сперечатися, але щось у тому є.

 

Народ, який за свою історію пережив безліч «колективних травм», замикається на хворобливому самоспогляданні, на ідеалізації своїх нещасть і поразок. Тому жодному «культурницькому Мічуріну» не вдасться  органічно схрестити «Кобзар» з принципами Карнегі. Переможе або традиція, або гуманітарні технології самоствердження західного типу.

 

Варто зауважити, що «великий діалог» між сьогоденними українськими елітами можливий лише в рамках «розімкнутості», забування про історичні травми. Натомість, у рамках традиції все може закінчитися керованою ззовні (й зовсім не дружніми Україні силами) такою собі «постмодерністською гайдамаччиною», яку Українська суб-цивілізація у державній формі пережити, радше за все, не зможе.

 

Суспільства із сільською домінантою вмирають по всій планеті. Вмирають з різною швидкістю. Завдяки колективістській анти-ринковій ідеології, яка панувала в СРСР, Українська суб-цивілізація не змогла подолати інерції сільської домінанти, яка в нас розкладалася повільніше. Тепер ми опинилися в оточенні більш модернових (відповідно, багатших та успішніших) соціумів. Наслідком цього, на жаль, стало не бажання прогресу і «великого діалогу», а тотальний суспільний переляк. 

 

Замість конструктиву, наша «перелякана» суб-цивілізація почала звично продукувати нові міфи, що перебували в межах домінування сільського світогляду. Найвідомішим із них, в силу певних обставин, став міф про «ясноокого Месію», приналежного до давньої козацької традиції і з «руками які нічого не крали». Згідно міфу, він мав прийти до Києва з глухого села рятувати Вітчизну.

 

Міф про Месію (третій «сіболет», проявлений у сусідній Росії в більш успішному «месіанстві» Путіна Реставратора) національно свідомі представники нашої суб-цивілізації у 2001-2004 роках запропонували російськомовним «торгово-пролетарським» містам Центру, Сходу і Півдня у якості замінника «великого діалогу». Історія занадто свіжа, щоби знову її переповідати. Проте, треба зазначити, що політичний крах «міфу про Месію» промислові міста сприйняли вже не як поразку чергової минущої ідеологеми, а як яскравий «знак безнадійності» на чолі базового («помаранчевого») національного проекту.

 

Тим не менше, міф про Месію в Україні не вмер. Тепер тривають пошуки нового кандидата на роль спасителя нації. Частина еліти вже домовилась про те, від чого і кого треба спасати Україну. Ніяк не виходить домовитись щодо виконавця ролі Месії.

 

Одні готують на цю роль знаних «мучеників», інші шукають екзотичних овочів з мистецького поля. Більшість з «месієробів» називають себе демократами. В нашій «іншій цивілізації» демократи є далекими від нудної протокольності законників, заповіданої прихильникам народоправства Марком Порцієм Катоном-онуком. Вони скоріше подібні до зграї східних оракулів, які віщують прихід мстивого Посланця (якщо не від небес, то від прогресивного людства). При неповороткості та недалекоглядності теперішньої влади проект «Месія-2» може бути зреалізованим. Як і наступні у черзі проекти «месій» із третім, четвертим та наступними номерами.

 

Адже «інша цивілізація» має ще один «сіболет»: вона циклічна. Й не факт, що нові цикли (від приходу Месії до повного розчарування в ньому і його діяльності) базуються на досвіді попередніх. Адже сам досвід потребує принаймні узагальнення і класифікації. А «ментальним сиротам» з травмованою історичною пам’яттю вдаються далеко не всі розумові вправи.

 

Володимир Єшкілєв,

Фіртка


 


Коментарі (10)

НИК 2012.03.11, 21:19
А ЗМІ ЯКРАЗ НАВЯЗУЮТ НАМ ІНШУ МОДЕЛЬ (СПОЖИВАЧ-ЗОМБІ). В СТАТІ СЕ ВИДНО ШО Є ДЛЯ МОЛОДІ. І ТО ЖОРСТОКА ДІЙСНІСТЬ ШВИДКО ЇХ ПОВЕРТАЄ ДО "СИРІТСТВА" І В НАСЛІДОК, ДО ЧЕКАНЯ НОВОГО БАНДЕРИ. ТО Я НЕ ЗРОЗУМІВ - ЧОМУ ПЛАЧЕ "ДРУГ" УКРІВ ЄШКІЛЬ. РАРА ПОВАЖАЮ. АЛЕ ТУТ ВІН ЗАТУПИВ. БО НАЦІЯ З ЯКОЇ В РІК ВИТєГАЮТ ЄС-ДЕРЬМОКРАТИ ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ. І ЩЕ Й ЯКОСЬ ПЛАТИТ ПЕНСІЇ БАБАМ, НИ ЬИ СПЛЯЧА І ТУПА. А ТО ЩО НЕ ДЕМ?!! ЄШКІЛЬ РОЗТОВМАЧ НАМ: СЕ ЗНАЧИТ ДОЛЯРІВ З НАС ЩЕ ЗАМАЛО ВІВЕЗЛИ?!! І ТРЕБА ЩЕ БІЛЬШЕ РОБИТИ НА ОФШОРИ? 1. СИРІТСТВО У НАС ЗА ТУГОЮ ПРО СВОЮ ЕЛІТУ. 2. ЄШКІЛЬ, ВИ СВОЮ! ЛІВУ КОЛОНКУ ЧИТАЄТЕ? ЯКРАЗ МЕНТАЛЬНІ БІДНЯКИ ЯКРАЗ І ВИЖИВУТ У ТОМУ ПЕРЕХОДІ, ЩО ОТ ПРИ ДВЕРИХ. 3. БАНДЕРА- ЯК МЕСІЯ БУДЕ, І СЕ ПРИЗНАК РОЗВИНЕНОСТИ І КЕРОВАНОСТИ НАЦІЇ. ЇЇ ГОТОВНІСТЬ ПІТИ ЯК АРМІЯ. А ОТ У ЮДЕЇВ І ЄС ВОЖДІ ЬИ, АЛЕ КЕРУЮТ З-ЗА ШТОРИ, І ЯК НАСТАНЕ КРИЗА, А МИ ВИДІЛИ ШО РОБИЛОСІ В НЕВ-ОРЛЕАНІ, ХТО НАТОВПУ, ЯКИЙ УСПІШНО ВАМ СТВОРИЛА МАСОВА КУЛЬТУРА, КРИКНЕ "СТАЯТЬ! БАЯЦЦА!" 4. ТО ЗНОВ "2в1" ПУТАЄ ОТАРУ З ПАСТУХАМИ. А НАША БІДА, ШО НАМИ КЕРУЄ ЧУЖА І ПСЕВДО-ЕЛІТА, ВОВКИ В ШКІРАХ ОВЕЧИХ. ПРИЙДЕ АРМАГЕДОН, ПРИЙДЕСІ ВАС ЧИСТИТИ ХІРУРГІЧНО, БО ЧІСУ НА ВИБОРИ ВЖЕ НЕ БУДЕ. ТО ПУСТІТ ВЖЕ ХОТЬ ТАКИХ ГНИЛІКІВ ЯК СВОБОДА.
Андрій 2012.03.11, 22:37
Слоню, ти вже задовбав! Пиши малими літерами - не потрібно кричати
н-12 2012.03.11, 23:02
НИК - прикольний вуйко. най сі викричить, більше ліків залишиться сусідам по палаті. А сирітство в нас культивоване. В школах як вчать: козаки були - тепер не є, Пророк Шевченко був - тепер не є. Люди теж бачать: вчені люди були - тепер одні тільки кандидати, вчених не є. лікарі були - тепер лише бакси давай, Бандера був - тепер ющенки. звідси й сирітство. долати його треба всиновленням. але ж хто тепер захоче.
Галя 2012.03.11, 23:25
проект "Лідер-2" (а не "месія-2",стане вже люди з нас тих месійок) вже діє. це не "мучениця Юля", не ВОНА а Олег Тягнибок. мучениця на третій місяць свого президенсва побіжить до московського царя просити гроші. бо налякані юлею олігархи вивезуть з держави усі гроші і лишать сиріт без штанів. Тягнибок для грошей є сильним захистом, на нього понадіються, а на юлю ні. а ще згадайте що починається ще один цикл. магнітні бурі насуваються на наш світ і в кінці року вони зруйнують інформаційну павутину якою нас зомбують. мізки вивільняться з туману і тоді люди проголосують як треба. сВобода матиме в парламенті половину місць. і нічого страшного, як лякають, не відбудеться. В Угорщині Орбан такий самий якТягнибок, протистоїть юдеям і циганам, але все добре і гроші з Угорщини не тікають.
888 2012.03.11, 23:36
"Західні культурологи вважають... західні культурологи кажуть..." Автор перебуває під гіпнотичним впливом західних проповідників лібералізму. насправді нація встала з колін і готова завдати рішучого удару по окупантах.
НИК 2012.03.12, 00:22
АНДРІЮ, ТИ ЄШКІЛЬ? 1. ВІДПОВІДАЙТЕ ПО СУТІ. 2. МЕНІ ТАК КРАЩЕ ЧИТАТИ, БО Я В ГРУБИХ ОКУЛЯРАХ. 3. МИ НА САЙТІ У ЯВНІ МЕНШОСТИ, ТОМУ ТРЕБА ЯКОСЬ ВИДІЛЯТИСІ. 4. ЯКЩО МОЇМ ОБ"ЄКТАМ НЕ ПОДОБАЄСІ капс-локк І МОЯ СІЛЬСКА МОВА, ТО Я ТИМ БІЛЬШЕ БУДУ ЇХ ВЖИВАТИ, АБИ З ВАС БІЛЬШЕ ЖОВЧИ ВІТЕКЛО! А ЩО РАЗ, ТО РІДЧЕ ТРЕБА МЕНІ ВМІШУВАТИСІ. ПОЯВИЛИСІ НОВІ ЛЮДИ, НЕ КАНТЮЖЕНІ ЛІБЕРАЛІЗМОМ. ОН ВЖЕ ВИЩЕ ЄШКІЛЯ БЛУД ЛЕГКО РОЗКУСИЛИ. В МЕНЕ ДРУГА РОБОТА, АЛЕ Я ТУ ЖИЮ, ТОМУ ДЕКОЛИ ВСТУПАЮСІ, ЯК СВОЇ ДЕСЬ ПРОСПАЛИ.
Кук 2012.03.12, 14:24
Дотепно і влучно. І нєпапрьош
пеха 2012.03.13, 14:00
Хто там кричав МИ НЕ КАЗЛИ!?
н-12 2012.03.13, 14:03
Казли й кричали
тарас 2012.03.13, 15:23
Автор вибрав для ілюстрації своїх думок не найкращі приклади (до речі, чому "сіболет", а не "шіболет", здається гебрейською так). мені більше муляє комплекс меншовартості, в першу чергу релігійний. Галичани особливо гуцули поставали християнами реально 200-300 років тому. до Австрії в горах всюду ходили до джерел і каменів. а тепер всі поставали такими ревними католиками і православними що нема серед них права сказати про віру прадідів. відразу затикають рота. це також наслідок сорвдепії бо ж навчили знати лише одну ідею а інші затоптувати. поки вклонятимося чужинським дошкам не матимемо благословення від предкової землі!
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

180
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

703
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2036 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3114
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2588 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5354

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

468

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

631

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1105
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8450
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10923
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5309
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

699
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

558
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22622
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

918
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5442
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1078
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1076
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1349
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1638