Хвости епохи, сліди епохи

З легкої руки поета минуле століття назавжди залишиться "століттям-вовкодавом". Серед істориків-метафізиків побутує небезпідставна думка, що кожна епоха може бути описана як звірище. Я підозрюю, що ми вже йдемо поміж зубів і смакових рецепторів монстра-ХХІ, але всіма думками й забобонами ще перебуваємо на (в) хвості вовкодава-ХХ. Ми - Люди Хвоста. Наші діти стануть першими Людьми Пащі і, певно, зневажатимуть нас за позадництво і колекціонування симпатичних дрібничок. Ми ж будемо вважати їхні проекти безглуздо-провокативними та жорстокими, жити сьогоденням й тішитися принагідними визначеностями історії. Себто найцікавішими з наших обісраних хвостових іграшок.

Ніцше, Хейден Уайт і, здається, Соллерс трималися того переконання, що кожна епоха має декілька хвостових відгалужень, найважливішими з яких є "критичне" та "антикварне". Не будемо сперечатися з цими достойними мислителями, адже недавня історія вчить нас недосконалості. От і довгий тулуб нашого вікорозмірного звіра закінчився некрасиво і немонументально. На хвості ХХ століття пишно розтлущилися нарости пустопорожніх суперечок і дискусій, понабрякали пухирі постмодерну та інших способів антикварного мислення. Відповідно, розплодилися тлумачі, перекладачі, гуманісти, техношамани, карлоси кастанеди, оборонці традицій, оглядачі, колекціонери і коментатори - звична ще з XVIII століття хвостова фауна. Ми спостерігаємо поїдання хвоста.

Захопливе видовище. Тріщить під щелепами фауни товста шкіра. Хвостові герої перетворюються на блазнів. Самовпевнений лідер народу закінчує кар'єру мітинговим копняком, відставкою і маразматичними шуканнями сметани на купі політичного гівна. Останній правитель імперії заробляє на хліб в другорядних телешоу. Партизанські ватажки стають добропорядними бізнесменами, консультантами спецслужб і телекоментаторами, політв'язні - чиновниками, королі сцени - педофілами, а принцеси крові Савойського Дому демонструють купальники. "Головний текст буття" зависає, не витримавши тотального перепризначення понять, ієрархій, понтів і сенсів. Одночасно з глибин пам'яті випливають позначки і сліди, давніші за істину. Позначки і сліди Порожнечі. Тієї самої, яка не дає прочитати жодний "головний текст" у формі присутності, а тільки у формі Музею. Профани відчувають це як поглиблення прірви між висловлюваннями авторитетів і побутовою дійсністю.

Простіші Люди Хвоста починають шукати Антихриста, всесвітню змову і таємних маґістрів. Розумніші відкорковують пляшку віскі (горілки, бренді, коньяку) і намагаються втопити маґістра внутрішнього, побудованого з шкільних правил: "не виходь з уроку до дзвінка", "не жуй ґумку", "не дрочи на сусідку зліва". А найрозумніші розривають текстові ланцюжки і шукають випадкових слідів звіра. Адже існує ще одне припущення: епохи, немов ящірки, залишають свої хвости на поталу коментаторам і тишком-нишком відповзають у таємні печери. Прихоплюючи туди найголовніші свої надбання. Свої "ребра". Несмачні і нестильні. Знайти їх там можна лише Неправильним Викликанням. Себто розумовою технікою, яка спрямовує ерекцію не до сусідки зліва, а до заспиртованої жаби на вчительському столі. "Нє всєм дано!", - саркастично усміхнеться читач. "Отож бо!", - відповімо читачеві.

Не відкидаємо, що "ребрами" вовкодава-ХХ були матеріалістичні вчення та настрої. Атеїзм, як не парадоксально, тримав у купі (структурував) минулу епоху, і з його крахом вона відкинула копита. "Науковий" атеїзм означав для нас більше, аніж ми тепер готові визнати. Наші уявлення про свободу і відповідальність густо замішані на добре впорядкованому безвір'ї. Більшість із нас і досі сприймає релігію не як містичний зв'язок із Богом, а просто як важливий атрибут культурної традиції. Тобто, коли корисність посту коментує дієтолог. Саме тому нас не нудить від "свяченої ковбаси" і ми не сміємося з марновірного припущення, що шматок перемеленого з жиром і прокопченого м'яса є носієм відчуженої від Абсолюту Його благодаті. Може, ключ до нової епохи сховано у нових типах релігійності, у небачених досі "техніках розрізнення" ковбаси і святості? А може, це тільки поверхневий шар проблематики переходу з Хвоста до Пащі?

Випадковий слід звіра десь поряд.


11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

170
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2032 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3111
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5345

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

464

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

626

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10919
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

691
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

555
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5436
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1072
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635