"Хто їсть Моє тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне"

Ці слова сказав Христос своїм апостолам під час єврейської Пасхи, котра стала для нас, християн, основою Божественної Літургії.

 

У євреїв був встановлений для всіх однаковий ритуал Пасхальної вечері. За цим ритуалом, удома збиралися всі члени сім’ї. Їм роздавали чаші вина, розведеного водою. Кожен молився над чашею.

 


Дійство трапези звершувалось, коли голова сім’ї розламував афікоман і роздавав кожному по шматочку. Очевидно, що, маючи цей афікоман, Христос сказав: «Прийміть, їжте, це Тіло Моє». Наливалась третя «загальна» чаша.

 


Тож, за євангелістом Лукою і апостолом Павлом, «після вечері» Христос, вказуючи на неї, сказав: «Пийте, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Таку останню Пасху звершив зі своїми апостолами Ісус перед розп’яттям. Вона стала для християн першою святою Божественною Літургією, яка реально зцілює, омиває гріхи й відкриває двері до Царства Небесного.

 


З історії Церкви Христової відомо багато чудесних зцілень завдяки Св. Тайнам Тіла і Крові Христових. Приміром, св. Андрій Критський від народження був німим. Коли йому сповнилось сім років, він приступив зі своїми батьками до Св. Причастя. Прийнявши Св. Тіло і Кров Христові, він почав розмовляти.

 


Св. іван Постник, архієпископ Царгородський, поклав одному сліпому частинку Тіла Христового на око і сказав: «Той, що оздоровив сліпого від роду, нехай оздоровить і тебе». І сліпий враз прозрів.

 


А св. Григорій Назіянзенський, що жив  у IV ст., подав своїй помираючій матері Св. Причастя, і вона враз одужала.

 


Думаю, що чимало з нас зустрічалися з чудесними випадками. Якось, коли я виконував обов’язки пароха на Харківщині, до мене прийшла молода жінка і просила посповідати і причастити маму, яка вже три дні не говорила, не приймала ні їжі, ні води. Коли я прийшов до хати, то привітався християнським вітанням. І хвора відповіла: «Спаси Господи, батюшка, що прийшли. Оце ви тільки відкрили двері — і мені мову повернуло. Хоч прожила я вісімдесят літ, та хочеться ще хоч би це одне літо прожити». Я висповідав її, причастив Св. Христовими Тайнами, уділив св. Тайну Єлеопомазання і повернувся додому. Наступного дня зранку прийшла її донька дякувати: «Мама відразу ж піднялася, сама порається по хазяйству». Царство Небесне їй, прожила вона до пізньої осені і мирно з Богом спочила.

 


Приємно дивним був інший випадок з хлопчиком Олександром, який перелякався собаки. Він почав заїкатися, вночі не міг заснути, а якщо й засинав, то схоплювався і дуже плакав. У яких тільки лікарів не були батьки з ним! Відвідали і відомих у Харківській області «бабусь-шептух», так їх називають. Але й вони не допомогли. І тоді, як часто буває, прийшли до церкви. Три неділі я молився над ним і причащав Св. Тайнами. На четверту неділю безмежно щасливі батьки і я дякували Богові за Його ласку — зцілення Олександра.

 


Історичним феноменом стало  чудо 14 вересня 1730 р. в Італії у м. Сієна. Освячені Гостії (часточки Тіла Христового), викрадені з базиліки і підкинуті в одному храмі до скриньки для пожертв, і в наш час зберігають запах свіжоспеченого хліба.

 


Святі Тіло і Кров Христа безцінні. А яка їхня реальна вага на терезах? На це запитання відповідає надзвичайно  цікава історія, яка сталася в одному люксембурзькому містечку.

 


До м’ясної крамнички зайшла старенька бідна жінка і попросила шматочок м’яса, сказавши при цьому, що оскільки немає грошей, то пожертвує для продавця й охоронця Святу Літургію. Далекі від віри продавці почали підсміюватися з неї. Та жінку  це не збентежило. Тоді м’ясник сказав: «Добре, ідіть на Службу Божу, а я дам вам м’яса стільки, скільки важить ця Служба». З почуттям вдячності жінка вийшла з крамниці. Через якийсь час вона повернулася і подала м’ясникові маленький папірець, на якому було написано: «Я пожертвувала за вас Святу Літургію». Сміючись, продавець поклав папірець на одну шальку терезів, на другу — кісточку. Вага навіть не здригнулася. Він додав шматочок м’яса, та вага була нерухома. Нервуючись, м’ясник перевірив терези. Все добре.

 


Тоді він кинув на вагу шмат шинки. Але стрілка була нерухома. Постоявши трішки в задумі, м’ясник дав жінці шматочок м’яса. З того часу кожного разу, коли жінка приходила до цієї крамниці, він давав їй м’яса, проте щиро, з радісною усмішкою, і навіть з поклоном. Через неї Бог відкрив йому духовні очі. Цю чудесну історію своїй сім’ї розповів охоронець. Від побаченого він повністю змінився, став добрішим, лагіднішим, смиреннішим, почав відвідувати Божий храм і приймати Св. Тайни.

 


Свята Літургія... Богослови називають її життям Ісуса — історією спасіння. Центром і кульмінацією Літургії є Св. Євхаристія, коли звичайний хліб і вино стають спасенними Тілом і Кров’ю Христовими. Тоді Христос устами священика закликає: «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, пийте, це є Кров Моя».  Всі в храмі разом з хором відповідають: «Амінь».

 


Тобто так, ісусе, ми хочемо прийняти Тебе. Проте приймають одиниці. У перші часи християнства причащалися всі, хто був у храмі. «Зі страхом Божим і вірою... приступіть», — закликає до причастя священик. Дивно, що в цьому заклику немає слів «і з любов’ю». У грецькому оригінальному тексті Св. Літургії це слово є — його і сьогодні там виголошують. Шкода, що протягом ХIV—ХVII століть переписувачі богослужбових книг загубили ці заповідні слова. Дуже шкода, що сьогодні багато з нас лише під страхом церковного припису «хоч раз на рік перед Пасхою сповідатися і причащатися» роблять це. Втім, ми і цим інколи нехтуємо. Це не легковажність і байдужість, а, найімовірніше, брак правильного розуміння значення цієї Великої Тайни.

 


А коли посилаємося на негідність, недостойність, то грубо помиляємося. А хто гідний і достойний? Тому, щиро визнавши свої гріхи у сповіді, тобто свою негідність і недостойність, ми повинні причащатися, щоб освятитися.
Не лише з причини важкої хвороби, а й заради іспиту, далекої дороги, вибору стану, дня народження і т. д. Святе Причастя є найкращою допомогою і найдорожчим подарунком собі та іншим.

 


Святі Тіло і Кров Христові — обіцянка і гарантія вічного життя.

 

 

Отець Михайло Мельник

Галичина


Коментарі (0)

19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

178
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1618
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1165
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6568
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1787
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2123

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

246

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

798

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

897

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1469
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

550
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1635
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1527
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

436
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3532
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3656
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7235
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

443
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

197
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

947
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

373
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

581