"Хто їсть Моє тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне"

Ці слова сказав Христос своїм апостолам під час єврейської Пасхи, котра стала для нас, християн, основою Божественної Літургії.

 

У євреїв був встановлений для всіх однаковий ритуал Пасхальної вечері. За цим ритуалом, удома збиралися всі члени сім’ї. Їм роздавали чаші вина, розведеного водою. Кожен молився над чашею.

 


Дійство трапези звершувалось, коли голова сім’ї розламував афікоман і роздавав кожному по шматочку. Очевидно, що, маючи цей афікоман, Христос сказав: «Прийміть, їжте, це Тіло Моє». Наливалась третя «загальна» чаша.

 


Тож, за євангелістом Лукою і апостолом Павлом, «після вечері» Христос, вказуючи на неї, сказав: «Пийте, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Таку останню Пасху звершив зі своїми апостолами Ісус перед розп’яттям. Вона стала для християн першою святою Божественною Літургією, яка реально зцілює, омиває гріхи й відкриває двері до Царства Небесного.

 


З історії Церкви Христової відомо багато чудесних зцілень завдяки Св. Тайнам Тіла і Крові Христових. Приміром, св. Андрій Критський від народження був німим. Коли йому сповнилось сім років, він приступив зі своїми батьками до Св. Причастя. Прийнявши Св. Тіло і Кров Христові, він почав розмовляти.

 


Св. іван Постник, архієпископ Царгородський, поклав одному сліпому частинку Тіла Христового на око і сказав: «Той, що оздоровив сліпого від роду, нехай оздоровить і тебе». І сліпий враз прозрів.

 


А св. Григорій Назіянзенський, що жив  у IV ст., подав своїй помираючій матері Св. Причастя, і вона враз одужала.

 


Думаю, що чимало з нас зустрічалися з чудесними випадками. Якось, коли я виконував обов’язки пароха на Харківщині, до мене прийшла молода жінка і просила посповідати і причастити маму, яка вже три дні не говорила, не приймала ні їжі, ні води. Коли я прийшов до хати, то привітався християнським вітанням. І хвора відповіла: «Спаси Господи, батюшка, що прийшли. Оце ви тільки відкрили двері — і мені мову повернуло. Хоч прожила я вісімдесят літ, та хочеться ще хоч би це одне літо прожити». Я висповідав її, причастив Св. Христовими Тайнами, уділив св. Тайну Єлеопомазання і повернувся додому. Наступного дня зранку прийшла її донька дякувати: «Мама відразу ж піднялася, сама порається по хазяйству». Царство Небесне їй, прожила вона до пізньої осені і мирно з Богом спочила.

 


Приємно дивним був інший випадок з хлопчиком Олександром, який перелякався собаки. Він почав заїкатися, вночі не міг заснути, а якщо й засинав, то схоплювався і дуже плакав. У яких тільки лікарів не були батьки з ним! Відвідали і відомих у Харківській області «бабусь-шептух», так їх називають. Але й вони не допомогли. І тоді, як часто буває, прийшли до церкви. Три неділі я молився над ним і причащав Св. Тайнами. На четверту неділю безмежно щасливі батьки і я дякували Богові за Його ласку — зцілення Олександра.

 


Історичним феноменом стало  чудо 14 вересня 1730 р. в Італії у м. Сієна. Освячені Гостії (часточки Тіла Христового), викрадені з базиліки і підкинуті в одному храмі до скриньки для пожертв, і в наш час зберігають запах свіжоспеченого хліба.

 


Святі Тіло і Кров Христа безцінні. А яка їхня реальна вага на терезах? На це запитання відповідає надзвичайно  цікава історія, яка сталася в одному люксембурзькому містечку.

 


До м’ясної крамнички зайшла старенька бідна жінка і попросила шматочок м’яса, сказавши при цьому, що оскільки немає грошей, то пожертвує для продавця й охоронця Святу Літургію. Далекі від віри продавці почали підсміюватися з неї. Та жінку  це не збентежило. Тоді м’ясник сказав: «Добре, ідіть на Службу Божу, а я дам вам м’яса стільки, скільки важить ця Служба». З почуттям вдячності жінка вийшла з крамниці. Через якийсь час вона повернулася і подала м’ясникові маленький папірець, на якому було написано: «Я пожертвувала за вас Святу Літургію». Сміючись, продавець поклав папірець на одну шальку терезів, на другу — кісточку. Вага навіть не здригнулася. Він додав шматочок м’яса, та вага була нерухома. Нервуючись, м’ясник перевірив терези. Все добре.

 


Тоді він кинув на вагу шмат шинки. Але стрілка була нерухома. Постоявши трішки в задумі, м’ясник дав жінці шматочок м’яса. З того часу кожного разу, коли жінка приходила до цієї крамниці, він давав їй м’яса, проте щиро, з радісною усмішкою, і навіть з поклоном. Через неї Бог відкрив йому духовні очі. Цю чудесну історію своїй сім’ї розповів охоронець. Від побаченого він повністю змінився, став добрішим, лагіднішим, смиреннішим, почав відвідувати Божий храм і приймати Св. Тайни.

 


Свята Літургія... Богослови називають її життям Ісуса — історією спасіння. Центром і кульмінацією Літургії є Св. Євхаристія, коли звичайний хліб і вино стають спасенними Тілом і Кров’ю Христовими. Тоді Христос устами священика закликає: «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, пийте, це є Кров Моя».  Всі в храмі разом з хором відповідають: «Амінь».

 


Тобто так, ісусе, ми хочемо прийняти Тебе. Проте приймають одиниці. У перші часи християнства причащалися всі, хто був у храмі. «Зі страхом Божим і вірою... приступіть», — закликає до причастя священик. Дивно, що в цьому заклику немає слів «і з любов’ю». У грецькому оригінальному тексті Св. Літургії це слово є — його і сьогодні там виголошують. Шкода, що протягом ХIV—ХVII століть переписувачі богослужбових книг загубили ці заповідні слова. Дуже шкода, що сьогодні багато з нас лише під страхом церковного припису «хоч раз на рік перед Пасхою сповідатися і причащатися» роблять це. Втім, ми і цим інколи нехтуємо. Це не легковажність і байдужість, а, найімовірніше, брак правильного розуміння значення цієї Великої Тайни.

 


А коли посилаємося на негідність, недостойність, то грубо помиляємося. А хто гідний і достойний? Тому, щиро визнавши свої гріхи у сповіді, тобто свою негідність і недостойність, ми повинні причащатися, щоб освятитися.
Не лише з причини важкої хвороби, а й заради іспиту, далекої дороги, вибору стану, дня народження і т. д. Святе Причастя є найкращою допомогою і найдорожчим подарунком собі та іншим.

 


Святі Тіло і Кров Христові — обіцянка і гарантія вічного життя.

 

 

Отець Михайло Мельник

Галичина


Коментарі (0)

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

166
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2031 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3110
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5344

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

464

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

625

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10919
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

690
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

555
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5435
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1072
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635