Встановивши в одному будинку квартирні лічильники газу, а в другому — один, загальний, газовики поділили сусідів на дві категорії.
«Шановна редакціє! Від імені всіх мешканців багатоквартирного будинку, що на вул. Незалежності, 152-а, прошу опублікувати цю історію нашого звернення до керівництва Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» — можливо, таким чином вдасться переконати газовиків відповідально поставитися до нашої колективної скарги і таки встановити безплатно нам квартирні лічильники газу, як це передбачено чинними законодавчими і підзаконними актами, а не один, загальнобудинковий, як це зроблено. Водночас наша історія може стати й красномовною ілюстрацією того, як готуються і надаються відповіді-відписки на звернення з приводу безплатного встановлення власникам квартир індивідуальних приладів обліку газу. Та спочатку коротко опишу зміст нашої колективної скарги, а потім додам і деякі власні висновки, зроблені на основі листів, які ми отримали у відповідь.
У своїй скарзі до керівництва Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» мешканці нашого будинку написали, по-перше, про те, що у ст. 6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» чітко зазначено, що суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу. А ст. 3 цього закону передбачає, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу здійснюється за рахунок: а) коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл газу на відповідній території; б) коштів відповідного бюджету; в) інших джерел, не заборонених законодавством. Таким чином, закон чітко визначає, що саме Івано-Франківське відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» повинно забезпечити встановлення приладів обліку природного газу і те, що для мешканців будинку це має бути безоплатно.
По-друге, ми нагадали про те, що Кодекс газорозподільних мереж, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., встановлює, що визначення фактичного обсягу споживання (розподілу, постачання) природного газу «здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРП і побутовим споживачем на підставі лічильника газу з урахуванням вимог цього кодексу та договору». Звідси випливає висновок, що визначати обсяг спожитого газу і проводити справедливі розрахунки за нього можна на підставі показників квартирного лічильника газу. і тільки!
Також мешканці будинку наголосили на тому, що, відповідно до вимог ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», у нашому випадку вбачаються ознаки порушення прав споживачів. Встановивши загальнобудинковий лічильник газу, «Івано-Франківськгаз» цим самим, по суті, поставив їх у гірші та несправедливі умови у питанні обліку блакитного палива порівняно з мешканцями інших будинків міста.
А насамкінець ми акцентували, що у згаданих законних і підзаконних актах ані слова не мовиться про схвалення встановлення загальнобудинкових, а не квартирних приладів обліку газу, вони не містять конкретного припису газовикам, наприклад, «рекомендуємо» встановлювати загальнобудинкові лічильники, як і немає будь-якого обгрунтування їхніх переваг над квартирними, зокрема, що стосується заощадження газу. Бо насправді таких переваг і немає. Загальнобудинкові лічильники не стимулюють мешканців економно використовувати газ, бо так чи інакше в підсумку їм доведеться платити і за себе, і за сусідів, якщо ті неощадливі. Для наочності подам інформацію про виставлені Івано-Франківським відділенням ПАТ «Івано-Франківськгаз» рахунки на оплату начебто спожитого газу моїй сім’ї (у квартирі проживає 4 особи): за квітень — 57,8 кубометра, або 14,5 кубометра на особу; за липень — 31,03 кубометра, тобто 7,5 кубометра на кожного при тому, що у будинку централізована система опалення. За вересень, згідно з виставленим рахунком, моя сім’я спожила 46,96 кубометра газу, а за жовтень — 65,26 кубометра газу, тобто 16,31 кубометра на особу. Але для себе я зробив ще такий аналіз: згідно з даними загальнобудинкового лічильника, всі мешканці будинку на вул. Незалежності, 152-а у жовтні використали 2 173,67 кубометра газу. і якщо цей обсяг поділити на 16,31 кубометра, то виходить, що у майже 100 квартирах зареєстровано 133-135 людей. Хоча насправді їх у будинку мешкає значно більше. Отож припускаю, що Івано-Франківське відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» загальний обсяг спожитого за загальнобудинковим лічильником газу «розкидає» не на всіх мешканців, а лише на тих, хто в ньому прописаний. і останні платять і за себе, і за тих, які живуть постійно, але не внесені у списки мешканців. То звідки візьметься за такої системи мотивація до заощадливості?!
Керівники Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» дали мешканцям будинку відповідь, яка, на наш погляд, є відпискою. Чому? У ній, наприклад, стверджується, що аби встановити квартирні лічильники, необхідно будувати окремий (фасадний) газопровід від існуючого вводу, що для компанії економічно невигідно. Як нам видається, це маніпуляція, бо насправді існуючий фасадний газопровід — ровесник нашого будинку, якому в 2018-му буде 50 років. Тобто практично зношений — труба поіржавіла, до того ж не пофарбована. Тим паче, він не із суцільної сталевої труби, а зі зварених шматків труб і до того ж ще й різного діаметра. і з огляду на безпеку та запобігання втратам газу, його так чи інакше потрібно міняти. Принаймні у найближчі роки.
Ще керівники Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» написали нам у відповіді, що власникам квартир не заборонено індивідуально, за власні кошти, встановлювати квартирні лічильники газу (при цьому про необхідність будівництва нового фасадного газопроводу вже нібито й не йдеться). Але річ у тому, що в нашому будинку мешкають здебільшого люди похилого віку, яким знайти гроші для придбання і встановлення індивідуальних лічильників газу не під силу, бо ці прилади дорогі».
Леонід МЕЛЬНИК.
Пенсіонер.
м. Івано-Франківськ.
Зі зверненням — до міського голови
Отримавши відповідь з Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз», яку люди вважають відпискою, вони звернулися з колективною скаргою ще до низки інстанцій, а Л. Мельник побував на прийомі у міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа. У переданому йому зверненні він теж привернув увагу чільника міста до того, що, відповідно до ч. 1 Кодексу газорозподільних мереж, визначення фактичного обсягу споживання природного газу проводиться на межі балансової належності між оператором газорозподільної мережі і побутовим споживачем. Тому лічильники мали б встановлювати лише квартирні. «Це по закону! — написав він у своєму зверненні до мера. — А Івано-Франківське відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз», користуючись своїм монопольним становищем на ринку постачання газу та порушивши принципи добросовісної конкуренції, поставило мешканців будинку №152-а в гірші, дискримінаційні, умови щодо обліку спожитого ними газу. Тоді як у будинку №152, що примикає до будинку №152-а, мешканцям безплатно встановили якраз квартирні лічильники».
Водночас Л. Мельник у письмовому зверненні до міського голови виклав і додаткові факти, які, на його переконання, свідчать, що ставлення до потреб мешканців двох сусідніх будинків вже віддавна є таким, ніби в одному живуть люди, так би мовити, першого сорту, а в другому — другого.
«Коротко інформую вас про деякі дискримінаційні моменти у ставленні до мешканців будинку на вул. Незалежності, 152-а, що мали місце впродовж тривалого часу, бо проживаю у ньому понад 30 років і є їх свідком, — написав Л. Мельник у зверненні до Р. Марцінківа. — По-перше, капітальний ремонт (зовнішній) будинку №152 зроблено, а нашого — ні. Свого часу, коли ставили шатрові дахи, то першим накрили сусідній будинок, а відтак — наш. Та ж історія повторилася і з встановленням вхідних дверей у під’їздах. І насамкінець, мешканців будинку №152-а принизили і, по суті, віднесли до, так би мовити, другої категорії, встановивши загальнобудинковий лічильник газу, а сусідам — квартирні. При цьому з нами ніхто не радився і не погоджував встановлення одного лічильника на весь дім.
Хочу ще нагадати про переваги квартирних лічильників над загальнобудинковим. По-перше, маючи можливість вести індивідуальний облік спожитого газу, кожен власник квартири намагатиметься його економно використовувати. А по-друге, якщо газ економитиме кожна сім’я, то і витрати його загалом в державі зменшаться. А ось при такому недолугому способі обліку, як за допомогою загальнобудинкового лічильника, не буде не лише економії газу, а й зростатимуть борги мешканців за спожитий-неспожитий газ. У першому випадку гасло «Сплачуйте лише за спожитий газ», яке надруковане на зворотньому боці рахунків на оплату, буде підтримане і виконуватиметься. Бо воно має переконливу перевагу над гаслом «Сусід краде газ, платиш за нього ти», яке взагалі є некоректним, недолугим і образливим для чесних людей.
У відповіді на колективну скаргу мешканців будинку №152-а керівники Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» написали, що для встановлення квартирних лічильників необхідно влаштувати окремий ввід на газопроводі. Це правда, але не вся. Бо нагадаю, що відповідає за стан і безпеку на газопроводах саме ПАТ «Івано-Франківськгаз», а не мешканці будинку. Тому хочеться привернути увагу газовиків до зовнішнього вигляду існуючого фасадного газопроводу.
А правда, мабуть, у тому, що встановлення загальнобудинкових лічильників є вигідним тільки ПАТ «Івано-Франківськгаз». Та якщо виходити з вимог Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» і ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», то мешканці не повинні терпіти і страждати через те, що компанії-монополісту зручніше встановити один лічильник на будинок, ніж у кожній квартирі.
А загалом занедбаний стан та руйнування будинку №152-а змушують письмово інформувати про це вас. Буде правильно і справедливо утворити комісію для обстеження і оцінки стану багатоповерхівки. Особливу увагу при обстеженні слід приділити підвальним приміщенням, де якраз і прокладені всі комунікації — холодної і гарячої води, опалення та каналізації, які дуже старі і, по суті, вже аварійні».
Суд став на бік квартировласниці
Разом із цим листом Л. Мельник приніс до редакції й інформацію, виписану з публікації «Ще й 10 тис. компенсації», надрукованої у газеті «Експрес» (№65 за 7.09.-14.09.2017 р.). У ній йдеться, по суті, про прецедент — квартировласниця з Нікополя виграла суд за позовом до Нікопольського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз».
Суддя, який розглядав справу, ррунтуючись на тому, що, як визначено Кодексом газорозподільних систем, прилад комерційного обліку газу встановлюється «на межі балансової належності об’єкта споживача», а «Правила постачання природного газу» визначають, що «об’єктом споживача є майно, яке перебуває у власності споживача (квартира, будинок тощо)», тобто в точці, де відбувається приєднання і передача газу, ухвалив, що трактувати багатоквартирний будинок, як одного споживача, не можна. і в судовій справі ухвалив рішення, яким, по-перше, заборонив встановлення загальнобудинкового лічильника, а по-друге — зобов’язав Нікопольське відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановити квартировласниці індивідуальний лічильник газу та ще й відшкодувати моральні збитки у розмірі 10 тис. грн.
На переконання Л. Мельника, цей прецедент, хоч він і стався в іншій області, «надихає і підштовхує всіх чесних людей на позитивне вирішення їхньої проблеми у судах».
Збалансованість нікому не потрібна
Зазначимо, що про цю справді серйозну проблему, яка зачіпає тисячі прикарпатських сімей, котрі живуть у багатоповерхівках, де газовики замість квартирних лічильників встановили загальнобудинкові, «Галичина» вже писала у статті під промовистою назвою «Споживачі — однакові, лічильники — різні» (№82 за 9 листопада). і поки ми готували до друку цю публікацію, на попередню статтю відгукнулася наша читачка Раїса Богайчук, котра також проживає у будинку на вул. Незалежності, 152-а.
Зазначивши, що сам заголовок статті влучно і правдиво відображає суть проблеми, Р. Богайчук дорікнула редакції за те, що, готуючи її, ми хоча й акцентували на тому, що газовики в останні роки часто ігнорували зверненнями мешканців про безоплатне встановлення лічильників, а нині через виставлення рахунків за показниками будинкових приладів обліку значну частину споживачів зробили заручниками «колективної відповідальності», та водночас використали і матеріали прес-служби ПАТ «Івано-Франківськгаз», представивши таким чином позицію компанії з цих питань. Попри те, що виклад аргументів, так би мовити, обох сторін є одним із стандартів журналістики, чимало читачів «Галичини», особливо люди старшого покоління, як Р. Богайчук, такої збалансованості при поданні інформації не сприймають. Вони вважають, що повідомлення прес-служби ПАТ «Івано-Франківськгаз» відображає інтереси лише компанії, а не людей і держави. Раїса Богайчук так і пише: «В інформації ПАТ «Івано-Франківськгаз» вказано, що встановлення загальнобудинкових лічильників, а не квартирних, проводилося з огляду на те, що це потребує набагато менших фінансових витрат. Однак така недолуга ощадливість на боці інтересів не мешканців, а монополіста. Переконливо просимо вивчити громадську проблему усіх мешканців міста щодо економії та справедливої оплати за спожитий газ». Втім, це останнє звернення нашої читачки адресоване не так до редакції, як до чільників територіальних органів центральної виконавчої влади — Головного управління Держпродспоживслужби в області та Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а також до мерів міст і депутатів місцевих рад, жителі яких стикнулися з цією проблемою.
Підготував Микола ПЕТРИЧУК, Галичина
