Біохімія — на щодень

 

 

Âîëîäèìèð Ëóùàê: «Ìè — íå ìåíåäæåðè é íå á³çíåñìåíè, ìè — íàóêîâö³». (Ôîòî àâòîðà.)

Високий рейтинг Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника серед українських вишів (за останньою версією, створеною Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського на основі найбільшої наукометричної бази даних Scopus, — 12–те місце) значною мірою забезпечила молода, проте вже добре знана в науковому світі тутешня кафедра біохімії та біотехнології. Її десять років тому створив, повернувшись у рідні краї після «освоєння» Москви та Криму, доктор біологічних наук, професор Володимир Лущак. Короткого відрізку часу виявилося достатньо, аби провідні дослідницькі центри світу та престижні наукові видання зацікавилися працями прикарпатських біохіміків. Більше того, їх вшанували своєю присутністю і виступили з лекціями такі світила цієї галузі науки, як лауреати Нобелівської премії, професори Берт Сакман й Ервін Негер.

 

 

 

«Корупційні схеми не сприймаю апріорі»

 

— Володимире Івановичу, — звертаюся до завідувача кафедри біохімії та біотехнології, — як вам удалося заявити про себе на весь світ і не перебратися за кордон, адже багато колег вашого рівня вже сказали своїй нещасній Батьківщині «гуд бай». Приміром, уродженець Івано–Франківська Олексій Верхратський, нині професор Манчестерського університету й голова фізіологічної секції Європейської академії наук, в одному з інтерв’ю зізнався, що він уже «не бачить якихось реальних шляхів виходу української науки з цієї кризи».

— Не сипте сіль на рани. Ми в Івано–Франківську проводимо на кафедрі фундаментальні дослідження, результати яких (близько 70 відсотків) публікують у міжнародній науковій періодиці. Світовій спільноті це цікаво, а в Україні — майже ні. Я людина цивілізована й корупційні схеми не сприймаю апріорі. Мабуть, тому й сидимо на голодному пайку. Останніми роками в Україні не було підтримано жодний проект нашої кафедри. За кордоном — із дорогою душею. Наші співробітники та випускники нині працюють у лабораторіях Швеції, Фінляндії, США, Канади та Польщі. Щойно я особисто також виграв грант і збираюся півроку попрацювати в Німеччині.

 

— Мабуть, вітчизняний держбюджет нині не в змозі «потягнути» тривалі фундаментальні дослідження. Може, розпорядники державної скарбниці підтримали б більш «заземлені» проекти?

— Ми готуємо висококваліфікованих випускників, яких запрошують для співпраці у розвинуті країни Європи та Америки, а вдома не всі вони навіть можуть працевлаштуватися. Ми — не менеджери й не бізнесмени, ми — науковці, і, крім фундаментальних праць, пропонуємо ефективні прикладні розробки, скажімо, для підвищення врожайності бобових, для здешевлення виробництва харчових продуктів. Але ж попиту — немає.

 

— Як немає? Не так давно офіційний сайт облдержадміністрації повідомляв про те, що на засіданні робочої групи Регіонального комітету з економічних реформ в Івано–Франківській області вирішено запросити вас до співпраці як одного з найкращих учених України. Мета — втілити в життя ваші ідеі «щодо вирощування в області печериць, гливи, лікарських трав, айви, шовковиці та лохини».

— Моя ідея передусім полягає в тому, аби відкрити науково–практичний центр, який реально зв’язував би науку з виробництвом. Ще 20 років тому я бачив, як у Канаді при університетах створювали бізнес–інкубатори — своєрідні посередники між ученими й підприємцями. Вони мали цільову фінансову підтримку уряду. Їхня мета — запровадження у виробництво високих технологій. У нас же цікаві наукові напрацювання не просувають далі бюрократичних теревень. Коли я почав вивчати місцеві труднощі з вирощуванням грибів, то невдовзі знайшов найслабшу ланку — вирощування міцелію. Цю проблему ми вирішили, але попиту на такі розробки і близько не видно.

 

 

«Вільні радикали ми розгледіли лише крізь щілинку»

 

— Тема вашої докторської дисертації пов’язана з біохімічними механізмами адаптації риб до умов навколишнього середовища. Ви що, й рибоводам можете надати кваліфіковані поради?

— Як науковця мене передусім цікавить проблема впливу змін навколишнього середовища — температури, вмісту кисню у воді, збільшення токсикантів — на самопочуття риб не тільки на фізіологічному, а й біохімічному рівні. Зокрема, як і чому за таких умов відбувається регуляція вмісту білків, жирів і вуглеводів. Щодо практичних порад, то починаючи з 1991 року я і тут робив кілька спроб поєднати науку з практикою. Коли ще працював у Криму, то з колегами виконав кілька науково–пошукових проектів. Два з них були пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У чорноморських водоростях ми знайшли речовину, здатну «витягувати» стронцій, накопичений у кістках людини. Наша розробка викликала жвавий інтерес не лише серед учених, а й у заступника міністра з науки тодішнього Мінчорнобиля. А в підсумку — пшик. Як стало згодом відомо, сировину для виготовлення виявленої нами речовини комусь було вигідно завозити з російського Далекого Сходу. Чорне море в нас викидає на берег масу водоростей, і ми просто по них топчемося. По золоту топчемося.

 

— Коло ваших наукових інтересів, наскільки мені відомо, поширюється й на вивчення впливу вільних радикалів на людину, зокрема — на процеси старіння організму. Як можна захиститися від цих мініатюрних монстрів, котрі, на думку багатьох дослідників, спричиняють понад півсотні хвороб.

— Я справді давно займаюся цією проблематикою і, звісно ж, не на рівні косметики чи панацеї від старіння. Нині редагую три англомовні книги, присвячені проблемам оксидативного стресу — підвищеного вмісту вільних радикалів iз певними негативними наслідками для організмів. На жаль, ми знаємо про вільні радикали або про нестабільні молекулярні структури дуже мало, позаяк спромоглися подивитися на них, образно кажучи, лише крізь щілинку. Тому не будемо все стригти під одну гребінку. Візьмемо для прикладу буденну ситуацію: людина ненароком загнала в руку дрібненьку скалку. На тому місці невдовзі утворюється нарив. Про що це свідчить? Про те, що білі клітини крові почали атакувати бактерії. Чим? Вільними радикалами! Це — їхня зброя.

Вільні радикали оточують нас з усіх сторін і присутні в усіх організмах, але й організми щодо них мають спеціальні системи захисту. Назагал було встановлено, що сильний стрес — емоційний, фізичний, температурний — викликає в організмі підвищення рівня вільних радикалів. З одного боку — це негативна реакція, з іншого — якщо підвищення не надмірне, то це — плюс, позаяк усе, що не вбиває, робить нас сильнішими, підвищує захисний потенціал. Ми довели це на дослідах із бактеріями, грибами, рослинами й тваринами. І не тільки ми — багато хто з учених дійшов такого ж висновку.

Чи можна вплинути на ці процеси? Можна. Якщо діяти за системою поступового збільшення інтенсивності стресів. Якщо, наприклад, повільно підвищувати температуру, то організм стане менш чутливим і до її істотного підвищення чи навіть до зниження, тобто зростає його здатність адаптуватися до нових умов. Так само, пристосовуючись до збільшення фізичних навантажень, людина легше переносить емоційні перенапруги. Це так звані перехресні адаптації.

 

 

«Є розумний баланс, закладений у природі»

 

— Що може відсунути процес старіння на більш пізній вік: активний спосіб життя, спеціальна дієта чи успіхи сучасної фармакології?

— На сьогодні переважно йдеться не про збільшення тривалості життя (вона й так у цивілізованих країнах досить висока), а про поліпшення його якості в людей старшого віку, тобто їхньої здатності якомога довше зберігати бадьорість душі й тіла. Найдоступніший рецепт — суттєва перевага овочів і фруктів у щоденному харчуванні над рафінованою та термічно обробленою їжею, поєднана з активним способом життя. Але це — обширна тема для окремої розмови.

 

— І все ж людям так хочеться почути про якісь диво–ліки, приміром, резвератрол, прирівняний до еліксиру довголіття.

— Дехто з дослідників справді вважає цю речовину, що міститься в шкірці та зернятах темних сортів винограду й багатьох інших ягід, дуже сильним антиоксидантом. Ще можна в цьому контексті згадати витяжку з кори середземноморської сосни, плодів чорниці та лохини. Остання має непогані перспективи в Україні, i над цим ми теж активно працюємо. Проте панацеї, на жаль, немає. Є розумний баланс, закладений у природі. Відомо, що вітаміни E і D виконують безпосередню захисну функцію, та нещодавно з’ясувалося, що вони діють ще й опосередковано — регулюють багато клітинних процесів: біосинтез білка, нуклеїнових кислот тощо. І це, зрозуміло, лише невелика частка того, про що нам удалося поки що дізнатися. Складніше і цікавіше — попереду.

 

 

ДОСЬЄ «УМ»

Володимир Лущак

56 років. Народився в Івано–Франківську. Закінчив Московський державний університет ім. М. Ломоносова, тамтешню аспірантуру і там же захистив кандидатську дисертацію. До повернення в обласний центр Прикарпаття працював в Інституті біології південних морів АН України. Доктор біологічних наук, професор. За версією Scopus — входить до сотні найбільш цитованих в світі науковців України та до десятка науковців, які представляють у цьому списку вітчизняні ВНЗ.

Кілька років Володимир Лущак провів за кордоном, працюючи в університетських дослідницьких центрах Канади, Бразилії, Великобританії, Німеччини, Швеції, Фінляндії та Польщі.

Має дорослих сина і двох доньок, які теж стали біохіміками.

 

 

ЦІКАВО ЗНАТИ

Біохімія — наука про хімічний склад організмів та про хімічні процеси, що в них відбуваються. Вона вивчає структури й функції клітинних компонентів — білків, вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот та інших біомолекул. Крім того, біохімія «цікавиться» розкладанням органічних речовин, що пов’язано з виникненням ґрунтів, осадових гірських порід, покладів вугілля, нафти і горючих газів.

На базі фундаментальних досліджень біохімії створюють технології одержання важливих препаратів для медицини, сільського господарства й різних галузей промисловості.

 

Україна молода

 

ДО ТЕМИ:

Інтернет-сайт Кафедри біохімії та біотехнології ПНУ ім. В.Стефаника

 

 

 


21.02.2012 Іван КРАЙНІЙ 2352 4
Коментарі (4)

Уже давно не студентка 2012.02.22, 21:28
Проглянула сайт кафедри біохімії і біотехнології. Я в шоку! Щоби звичайна кафедра нестоличного ВУЗу зробила би такий сайт, та ще й на двух мовах і мала би що на ньому показати, ну просто молодці. ВУЗ може пишатись таким колективом.
Скептик 2012.02.23, 09:26
Доктор історичних наук Сергій Адамович в отанньому РЕПОРТЕРІ написав, що дукування однієї сторінки зі статті обходиться йому в 30 гривень і рідко друкують безкоштовно. За що друкуєтеся ви і скільки коштує ваш сучасний сайт?
Володимир Лущак 2012.02.23, 10:34
Шановні друзі! Мені щойно зателефонували колеги і попросили зайти на цю сторінку і відповісти на Ваші коментарі. Дякую за зацікавленість нашою скромною роботою. Сучаний сайт кафедри створив один з моїх учнів, кандидат біологічних наук, доцент Віктор Гусак з кількома помічниками. Всі вони досить добре володіють англійською мовою, працювали певний час у закордонних лабораторіях, є співавторами кількох публікацій у міжнародних (англомовних) журналах з високим імпакт-фактором. Тому й можуть готувати матеріали не тільки українською, а й англійською мовами. І це при тому, що всі вони викладають в середньому понад 800 годин на рік, самі активно проводять досліди і, маючи поряд своїх студентів, вчать їх робити високу науку. Стосовно публікацій у міжнародних журналах. Ми переважно публікуємо наші роботи у безкоштовних журналах з високим рейтингом (з імпакт-фактором понад 2, а середній десь біля 1). За мою тривалу кар'єру дослідника (біля 30 років) я маю лишень кілька публікацій, за які треба було платити. За першу заплатили бразильські!!! колеги, а решту три... Недавно я з колегами редагував три англомовні наукові книги, за друкування статей у яких треба було заплатити по 600 євро. Оскільки ми були редакторами цих книг, то "заробили" право безкоштовно надрукувати три статті (попри вступи і передмови). Можливо - все це дуже цікаво - але парадокс - кафедра тут непопулярна серед студентів і абітурієнтів. Мабуть, зникли справжні амбітні галичани, які хочуть прославляти свій край. А якщо такі й є, то вони їдуть до столичних унверситетів, бо не вірять, що у Івано-Франківську можуть чогось путнього навчити. "Погуляйте" по сайтах університетів України і подивіться самі. Дякую.
Андрій 2012.02.26, 21:20
Розумні люди і без грошей викрутяться...
10.04.2026
Павло Мінка

Як насправді виглядає ситуація з нелегальним гральним бізнесом в Івано-Франківській області? Фіртка отримала офіційну статистику від правоохоронних органів та регулятора азартних ігор ПлейСіті. Але перед цим — про проблему загалом, щоб на контрасті зрозуміти ситуацію в регіоні. 

2240 1
07.04.2026
Діана Струк

Як відновлюють Палац, навіщо місту фестивалі під час війни і яким стане цей культурний осередок через кілька років — про це Фіртці розповів директор Простору інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар.

895
03.04.2026
Олександр Мізін

Підроблені акти, незаконні рішення рад і чорні реєстратори — основні схеми захоплення державних лісів у 2025-2026 роках.

2249 1
31.03.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалися з ректором ІФНМУ Романом Яцишиним про те, як сьогодні мотивують молодь вступати до медичних закладів, які зміни відбулися у географії студентів, як університет працює над тим, щоб випускники залишалися працювати в Україні, а також про виклики, які стоятимуть перед українською медициною після завершення війни.

5260 1
27.03.2026
Павло Мінка

У публічних закупівлях за бюджетні кошти нерідко трапляються ситуації, коли тендери проводять лише формально. Компанії, які виглядають конкурентами, насправді можуть діяти за попередньою змовою.    

4080 1
23.03.2026
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю журналістці Фіртки Руслан Павлов розповів про перші бої та втрати побратимів, мотивацію добровольців і мобілізованих, розрив між фронтом і тилом, а також про те, як війна змінює сприйняття життя і плани на майбутнє.

5181

На програмній зустрічі на початку 2023 року Сєргєй Кірієнко виклав чотири цілі для російської когнітивної війни проти України - дискредитація військово-політичного керівництва України, розкол українців, розкол української еліти, деморалізація українських військ.

713

В євангельському описі останніх днів земного життя Ісуса Христа ми зустрічаємо імена постатей, які прямо або опосередковано мали відношення до Страстей Христових. 

609

Наближається пора, коли після зимової сплячки повилазять змії.

1434

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

4294
07.04.2026

Великдень цьогоріч відзначатимуть 12 квітня. Яким має бути традиційний великодній кошик і що не варто нести до церкви — пояснив священник.

9190 1
02.04.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

6057 1
27.03.2026

Перекуси між основними прийомами їжі потрібні не лише для втамування голоду, а й для підтримки енергії, концентрації та загального самопочуття.

6690
06.04.2026

В Івано-Франківській області відбулася перша екскурсійна поїздка для родин загиблих захисників та зниклих безвісти військових. Ініціативу організувала Івано-Франківська обласна військова адміністрація.  

979 1
04.04.2026

У неділю, п'ятого квітня, у храмах Івано-Франківська освячуватимуть вербові галузки.  

1937 1
30.03.2026

Розважання над кожною стацією Хресної дороги були глибоко пов’язані з сучасними подіями в Україні та особливо відчувалися у контексті війни.  

1558
28.03.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

8417
03.04.2026

Уже цих вихідних, 4–5 квітня, Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представить прем’єру вистави «Маруся Чурай» за однойменним романом у віршах Ліни Костенко.

1228
08.04.2026

Банальна приказка каже, що «безкоштовний сир буває лише в мишоловці». Тобто, що немає ніде, включно з економікою нічого безкоштовного. Завжди хтось буде змушений заплатити.

524
07.04.2026

ISW звертає увагу на те, що російські мілітарні блогери критикують неефективність російських систем протиповітряної оборони та наголошують на впливі українських ударів.

480
03.04.2026

Не лише Україну «здав» Росії Байден, як про це ширилися чутки в політичних залаштунках, на зустрічі з Путіним в Женеві влітку 2021 року, а й загалом НАТО готувало здачу Росії, окрім України, ще й під «сіру зону» країни Балтії, Польщу та інші постсоціалістичні країни сходу Європи!

1493 1
30.03.2026

Нещодавно керівник німецького оборонного концерну, глава Rheinmetall Армін Паппергер назвав виготовлення українських дронів «грою в Lego домогосподарок з 3D-принтерами».

1079