Десантник із Калуша Віталій Маліборський 22 липня оголосив голодування і вимагає припинити переслідування за його пост у соціальній мережі у Facebook.
Нагадаємо, Віталій Маліборський на своїй сторінці у соціальній мережі написав, що у 80-ій аеромобільній бригаді не хочуть демобілізувати військових, бо їх немає ким замінити.
Відтак, калушанин вимагав припинити переслідування і повернути йому вилучені телефон та ноутбук. Також вимагав публічного вибачення від командира бригади щодо добровольців із Майдану, яких той ображав у розмові.
Упродовж кількох днів зв’язку із бійцем АТО — не було. Громадські активісти Калуша навіть планували акцію на захист військового під стінами управління 80-ї аеромобільної бригади у Львові.
Нині із Віталієм Маліборським знову відновлено зв’язок. Хоча ні телефон, ні ноутбук йому не віддали, однак, мобільний телефон, на його прохання, йому передали знайомі.
Засоби зв’язку, каже військовий, у нього вилучили згідно ст. 143 Статуту Збройних сил України (порядок зберігання і користування особистими фотоапаратами, магнітофонами, радіоприймачами, мобільними телефонами, іншими засобами мобільного зв’язку та передачі інформації, комп’ютерною та іншою побутовою радіоелектронною технікою для військовослужбовців, які виконують обов’язки військової служби, встановлюється командиром військової частини).
— Я би хотів, щоб цією статтею командири користувалися на так безтактно і грубо, — розповів Віталій Маліборський у коментарі ”Вікнам”.
Нині військовий перебуває у Вінницькому госпіталі, куди його перевели із Харкова. У госпіталі чоловікові лікують екзему рук. Через лікування чоловік припинив голодування, але обіцяє знову його відновити, коли повернеться у свою частину. Адже, жодна із його вимог — не виконана.
За словами Віталія Маліборського, тиск відчуває не тільки він, але і його товариші. Щодо нього — то, каже калушанин, були кроки, щоб визнати його неповносправним.
— Якщо людина оголосила голодування, її можуть відправити на психологічну експертизу, бо вона, нібито, схильна до суїциду. На таку експертизу хотіли спрямувати й мене. Хоча такої життєлюбивої людини, як я, годі й шукати. Однак, потім плани змінилися і мене направили до Вінницького госпіталю лікувати екзему, — каже Віталій Маліборський.
