До Вашої уваги інтерв'ю начальника ГУНП в Івано-Франківській області, кандидата юридичних наук Володимира Голубоша про те, якою повинна бути сучасна Національна поліція України на прикладі обласного територіального органу поліції.
Нещодавно правоохоронці відсвяткували День Національної поліції, по всій Україні відбулися випуски курсантів, які приступили до роботи у практичних підрозділах. Виникає необхідність обговорити наболілі питання сучасної поліції, а також етичні, моральні сторони діяльності очільника поліції.
Отже, Володимире Валентиновичу, чи завжди поліція дотримується «букви» Закону у своїй роботі? І що робити з прогалинами в законодавстві?
Поліція повинна стояти на сторожі Закону, власної Совісті та загальної Справедливості. Хороший чи поганий Закон – це проблема влади та парламентаріїв. Їхня прерогатива – правильно писати і приймати ті чи інші Закони, а нашим головним завданням є стежити, спостерігати, як їх дотримуються, як закони виконуються, реалізовуються на практиці, і, звичайно ж, активно втручатись туди, де існує реальна потреба та необхідність.
З іншого боку, поліція повинна об'єктивно оцінювати Закони, вносити власні пропозиції, побажання щодо вдосконалення чинного законодавства та перспективи його розвитку. Національна поліція має бути деполітизованою, кожному поліцейському не заборонено займатися науковою, творчою, викладацькою діяльністю.
Більше того, реалізуючи та втілюючи у життя принцип гласності, відкритості поліції до народу, поліцейський повинен бути активним учасником суспільних процесів наприклад, систематично брати участь у різноманітних заходах, спілкуватися з журналістами щодо запобігання правопорушенням і злочинам, цим самим відстоювати власні права, як державного службовця, права колег по роботі, інтереси відомства, якому він служить і патріотом якого він є, а також висвітлювати власне бачення тієї чи іншої проблеми з позицій того, як реалізуються закони на практиці і чи завжди поліція є винною у різного роду погрішностях.
З цього приводу процитую класика Ш.Л. Монтеск’є: «Коли я приїжджаю в країну, мене цікавлять не те, які там гарні закони, а чи вони виконуються». Тому нашим спільним завданням, як поліції, так і громадськості, без якої ми не зможемо ефективно і якісно виконувати поставлені завдання та функції, є неухильне дотримання та виконання чинного законодавства, бути активними учасниками суспільних процесів, адже від злагоджених дій та зусиль залежить стабільний та прогресивний розвиток держави.
Як Ви вважаєте, поліція на вулицях повинна бути помітною чи краще «не лякати» злочинців?
Залежить від того, про виконання яких функцій йде мова. Коли ми говоримо про оперативну роботу, то, безумовно, поліцейський повинен бути непомітним, а коли йдеться про загальну безпеку громадян, то поліція має бути на видноті. Інша справа, що нам необхідно ще багато потрудитись над завоюванням та зміцненням довіри громадськості, хоча велика робота вже зроблена, є досить хороші результати.
Варто також сказати, що ми обрали шлях до побудови сервісної моделі поліції, яка надає послуги громадянам на професійній основі, служить суспільству і захищає права та законні інтереси кожного громадянина, жертвуючи найціннішим – власним життям. Це означає, що нам слід працювати на превенцію, тобто на запобігання правопорушенням та боротьбу зі злочинністю. І насамкінець слід зауважити, що увесь цивілізований світ рухається шляхом встановлення сучасних систем відеонагляду, і це досить хороша тенденція у напрямку зменшення присутності поліції на вулицях, адже надмірна її «видимість» у суспільстві, по суті, обмежує найважливішу цінність людини – свободу. Ми, власне, і рухаємось у цьому напрямку.
Володимире Валентиновичу, після реформування поліції довіра людей до правоохоронців значно зросла, проте роботи ще багато. Якою бачите професійну етику поліцейського?
Питання поліцейської етики завжди пов'язані з правами людини. Виконання традиційних функцій поліції має змінюватися сервісним підходом у її роботі. Часто задля завоювання довіри громадян поліція змушена вдаватися до виконання неординарних соціальних функцій спільно з громадськими формуваннями, активістами чи просто небайдужими громадянами.
На різноманітних тренінгах іноземні колеги неодноразово наводять цікаві факти щодо функціонування поліції за кордоном. Приміром, вона допомагає знімати кішку з дерева, якщо є у цьому необхідність. Також поліція активно втручається у процеси озеленення прибудинкових територій, щоб кущі були необхідної висоти, територія добре оглядалася тощо. З поліцейськими погоджується проектування та забудова міст, аби будинки розташовувалися один від одного таким чином, щоб особа не могла втікти та сховатися після скоєння правопорушення.
Інтернет-мережею шириться багато відеоматеріалів про те, як громадські активісти, небайдужі громадяни втручаються у процеси, котрі відбуваються навколо нас, особливо у парках у нічну пору доби, коли громадяни розпивають спиртні напої, вживають наркотичні речовини, справляють природні потреби у невстановлених місцях тощо. Стоячи на заваді цим негативним явищам та проявляючи власну громадянську позицію, такі активісти суттєво допомагають поліції у реалізації покладених на неї функцій.
Інколи ставлю собі питання: скажімо, чи повинен поліцейський допомогти людині похилого віку, яка несе важкий тягар? Безумовно, повинен. Це своєрідний прояв доброї волі, акт милосердя, адже усі ми будемо у похилому віці і також постане питання доброго ставлення до нас. Переконаний, навіть щодо такого, на перший погляд непоказового, вчинку громадськість зробить свої висновки і оцінить його позитивно, навіть якщо наразі він здається неординарним. Саме такого поліцейського ми виховуємо, і суспільство хоче бачити його таким: освіченим, професійним, з високими моральними і людськими якостями.
Яким, на Вашу думку, має бути справжній поліцейський? Чи усі люди заслуговують на захист від правоохоронців?
Тут показовим є реальний випадок з лікарем. В одному з обласних центрів нашої держави до лікарні звернувся безхатько зі скаргами на здоров'я. Усі провідні хірурги оглянули його і відмовились робити невідкладне операційне втручання через неприємний запах, який розповсюджувався від пацієнта. І лише один хірург, який пропрацював понад 30 років у цій клініці, взявся за нього.
Молодому інтерну, з яким вони прооперували хворого він сказав: «Запам’ятай собі один раз і на все подальше життя: якщо ти хоча б один раз відмовишся від такої людини, це увійде у звичку і ти завжди будеш так вчиняти». Пацієнт безперечно вижив. Цей випадок мене особливо вразив. Ось де справжній дієвий патріотизм. У лікаря була можливість виїхати за кордон і отримувати у рази більшу заробітну плату, однак він залишився працювати в Україні, рятуючи людські життя. Доводячи реальними справами власний патріотизм.
Подібно і поліцейські, які щоденно перебувають на службі, не покладаючи власних сил, здоров'я і витраченого часу, роблять усе можливе у нелегкій боротьбі зі злочинністю, у всіх її проявах. Досить часто поліцейський має справу з надважкими суспільними обставинами та умовами проходження служби, однак обов'язок, вірність українському народові, прагнення до справедливості, зацікавленість у доведенні розпочатої справи до логічного завершення допомагають справлятися з поставленими завданнями.
Професія поліцейського надзвичайно непроста. Іноді молоді люди йдуть на службу і в реальних умовах стикаються з проблемами, які їх вибивають з колії і тут рятує старший досвідченіший товариш. Чи має сьогодні поліція інститут наставництва?
Питання надзвичайно складне і болюче для системи Національної поліції загалом, і для мене особисто. На превеликий жаль, молодь, яка приходить до нас на службу, вже не має тієї можливості навчатися у дільничного офіцера поліції, оперативного працівника чи слідчого з двадцятирічним, тридцятирічним досвідом практичної роботи, яка була, скажімо, у мене свого часу, і це велика прогалина.
З іншого боку, подібно, як у ВНЗ існують наукові школи, де трудяться як високоповажні професори, так і їхні достойні учні, продовжувачі славних традицій, так само і в нас, у практичних підрозділах поліції, є свої власні школи, де старші, досвідчені поліцейські-практики передають накопичений досвід боротьби зі злочинністю молодому поколінню. Безумовно, це школи не всеукраїнського масштабу, але вони є і засновані на досягненнях сучасної наукової думки.
Відверто кажучи, особливо складним був процес із прийняттям нового КПК, адже напрацьованого досвіду взагалі не було і доводилося все розпочинати з чистого аркуша. А взагалі, наша команда у зв'язку з проведенням реформування є здебільшого молодою, тож сама обстановка, атмосфера у територіальних підрозділах поліції спонукає випускників-офіцерів до боротьби зі злочинністю, надихає до роботи. Тим паче із сучасними засобами комп'ютерних та інформаційних технологій молоді поліцейські ефективно справляються з поставленими завданнями, можливо, краще, ніж ми свого часу. Тому головне – це бажання працювати, а досвід і професіоналізм з часом прийдуть.
Що ви можете сказати про взаємодію теорії та практики і роль наставників у цих процесах?
Як кажуть, теорія мертва, а дерево життя, тобто практика, вічно зеленіє. Зіштовхуючись із реальними життєвими проблемами, переконуюсь, що саме практика спонукає до рішучих кроків, сприяє всесторонньому розвитку особистості і допомагає стати фахівцем своєї справи, професіоналом.
На практиці у поліцейських структурах зазвичай йдеться про складні життєві ситуації і хитросплетіння злочинного світу, з якими поліцейському належить розібратися. Але, безумовно, і теорію не можна недооцінювати. Теорія без практики мертва, а практика без теорії сліпа. Ми робимо усе можливе, щоб подолати цю проблему та максимально наблизити теорію до практики.
Так, нещодавно у ГУНП в Івано-Франківській області проведений широкомасштабний захід, присвячений 100-річчю кримінального розшуку. До цієї дати вийшло у світ оригінальне ювілейне видання, що стане у пригоді молодому поколінню. Я постійно закликаю наших ветеранів, пенсіонерів ОВС і Національної поліції викладати свої напрацювання у книгах і таким чином поділитися здобутим досвідом із молодшим поколінням. Як кажуть, колишніх поліцейських не буває. У спілкуванні з ними постійно переконуєшся, що вони завжди «в строю», володіють необхідною інформацією, цікавляться нашими поліцейськими буднями. Все це викликає приємний подив, зацікавленість і, звичайно ж, велику повагу.
Ми вже частково зачепили питання довіри до поліції. Що потрібно зробити для того, щоб авторитет правоохоронців продовжував зростати?
Коли сіяч виходить сіяти зерно, він вірить у те, що воно виросте. Мореплавець виходячи в море, вірить, що допливе до поставленої цілі. Аналогічно кожен курсант та офіцер Національної поліції повинен ставити перед собою ціль – служити і захищати.
В житті я оптиміст і завжди вірю у краще. Як говорить відомий вислів: завжди треба сподіватися на краще, але бути готовим до гіршого. Тому довіра до поліції займає найважливіше місце в нашій діяльності, і її завоювати є досить складно. Як свідчить практика, одними показниками статистичної звітності її здобути неможливо.
В Україні найбільший рівень довіри до Церкви та Армії. За кордоном здобути найбільшу довіру вдалось саме поліції і нам теж необхідно прагнути до цього, адже коли виникає тривога, звертаємося до поліції або до Бога. Тому нашим основним завданням є завоювання довіри громадян, прагнення до налагодження партнерських відносин з громадою.
Однак будь-які слова потребують реальних дій. Віра без діл є мертвою, а реальним свідченням наших справ є кількісні та якісні показники роботи, а також щоб невинуваті люди не потрапляли під дію закону. Слова мають підкріплятися добрими справами, тоді нас чекає успіх і хороший результат. Іноді, можна довго і наполегливо працювати і перекреслити весь позитив одним негідним вчинком.
Що Ви можете сказати про поліцію, як публічну службу?
Майже щодня наші колеги заступають на охорону публічного порядку та безпеки громадян. Для прикладу, міністерства і відомства Великобританії є публічними юридичними особами, їх так і називають – публічні корпорації (Public corporation). Варто зауважити, що сама назва «Національна поліція України» задає так званий публічний почерк та основну мету – служіння народу та державі.
На завершення, давайте підіб’ємо підсумки розмови. На чому б Ви хотіли додатково наголосити?
Резюмуючи, можна сказати наступне:
- поліцейський, ризикуючи власним життям, завжди йде на допомогу людям;
- поліцейські повинні працювати, як одна злагоджена команда однодумців-професіоналів;
- поліція має бути більш відкритою до суспільства, основним її завданням є захист прав і свобод громадян;
- ми робимо все можливе аби підвищити кваліфікаційний рівень поліцейських.
І насамкінець: нам необхідно об'єднати спільні зусилля задля уникнення смертності на дорогах, працювати на випередження, запобігання правопорушенням та злочинам, а не боротися з їхніми наслідками. В цьому, власне, і полягає запорука ефективності функціонування поліції та завоювання довіри населення.
