Арешт Тимошенко: початок кінця?

Наважилась… Арештували.

Рішення Родіона Кірєєва про заміну запобіжного заходу для Тимошенко стало неабиякою несподіванкою як для захисту, так і для мільйонів громадян по всій країні.

Хоча, як засвідчують очевидці, безпосередньо під час судового засідання на ймовірність арешту вказували як мінімум дві ознаки – лукавий й на диво спокійний вираз обличчя судді та клопотання про зміну запобіжного заходу прокурора Фролової, яке вона раптово заявила, перебивши Миколу Азарова.

Не очікували на такий розвиток подій і у вищих ешелонах "Батьківщини". Ще кілька днів тому прес-служба цієї політичної сили тріумфально поширювала по всій країні брошури із підсумками першого місяця цинічного політичного переслідування Юлії Тимошенко.

І ось, на початку другого, суд постановив те, заради чого усе й розпочиналося.

Поспішно, занадто радикально, однак цілком у стилі чинного режиму.

П’ятниця, кінець робочого дня, завершення трудового тижня… Якщо ж до цього додати ще й період відпусток та певну психологічну втому суспільства від кількамісячного мусування в інформаційному просторі попереднього розгляду судових справ супроти Луценка, Тимошенко та інших екс-урядовців, кращого моменту годі й шукати.

Й та кількість активістів, які того дня чатували під стінами "печерного", даруйте, Печерського районного суду, й які просто розчинилася в оточенні представників органів правопорядку, ще одне тому підтвердження.

В цьому контексті оголошення безстрокової акції протесту на Майдані – цілком очікувана, однак все ж таки реакція…

Нова одиниця вимірювання об’єктивності судочинства 1 родіон, яку Юлія Тимошенко придумала після чергових посиденьок у кампанії судді Кірєєва, цього разу "вдарила" розрядом одразу у 1000 родіонів, спричинивши свого роду параліч у потерпілого.

В результаті, Юлія Володимирівна опинилася там, звідки й розпочинався стрімкий кар’єрний злет екс-віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу часів олігархічно-кланової системи Леоніда Кучми.

Лук’янівський СІЗО, як і десять років тому, очікував на вже знайому підсудну. Навіть камера, в якій раніше утримували Юлію Тимошенко, виявилася вільною. Хоча камера 242 – чи не єдина, де здійснено євроремонт, є окремий санвузол, вікна з непрозорими склоблоками.

Такого дійства, як Юлію Тимошенко передислоковували до слідчого ізолятора, Україна за двадцять років Незалежності ще не бачила. Хоча в автозаці перебував не якийсь особливо небезпечний злочинець-убивця, а всього лише жінка-політик.

Хоча, як засвідчують реалії, для чинної влади саме особиста загроза і являється основоположним критерієм суспільної небезпеки.

Якщо ж є загроза – її слід усунути. Є бажання – підстава обов’язково знайдеться. Доволі знайома практика, не здається?

Родіон Кірєєв, мотивуючи своє рішення, зазначив, що Юлія Тимошенко "систематично порушує порядок судового засідання, не виконує розпоряджень головуючого, у висловах та поясненнях проявляла зневагу до учасників судового розгляду та суду, свідомо затягувала судовий розгляд даної справи, вчиняє дії в судовому засіданні, якими намагається перешкодити встановленню істини у справі, зокрема перешкоджає допиту свідків.

При встановленні даних про особу підсудної остання відмовилась відповідати на запитання щодо місця постійного проживання, зазначивши, що всі дані містяться в матеріалах кримінальної справи …відмовилась повідомити адресу свого проживання, відмовляється надати розписку про те, що вона повідомлена про дату, час і місце наступного судового засідання, не з’явилася в судове засідання в час, призначений судом та відмовилась повідомити причини неявки…".

Справедливості заради необхідно зауважити, що така поведінка будь-якого підсудного, незалежно від особи, почестей чи фінансового становища, в суді є неприпустимою й до правопорушника доцільно вжити відповідних заходів.

Включно до зміни запобіжного заходу на тимчасовий арешт. Однак, це у нормальній країні з адекватною судовою системою.

Судова система, на залежність й упередженість якої регулярно уповає Юлія Тимошенко та її оточення, – дітище не лише Віктора Януковича та уряду Азарова. Її наріжні камені були закладені набагато раніше. Й двічі перебуваючи на посаді прем’єра, Юлії Тимошенко ніхто не заважав здійснити комплексне реформування системи судочинства на якісно нових, загальновизнаних засадах.

Більше того, якщо особа вчинила правопорушення, злочин, – вона має нести за це повноцінну, передбачену законом відповідальність. Закон має бути єдиний для всіх.

Сьогодні ж очевидним є факт вибіркового судочинства. Як наслідок, дії Юлії Тимошенко цілком вкладаються у задану систему координат, є очікуваними і виправданими.

Юлія Тимошенко не вбачає у своїх діях правопорушення, не визнає своєї вини. Не визнає системи, яка вершить судилище над нею.

Її поведінка, риторика спрямовані на делегітимізацію цієї системи, висміювання влади як у цілому, так і її виконавця – Родіона Кірєєва.

Вірити ж у те, що зміна запобіжного заходу є рішенням виключно Родіона Кірєєва не доводиться. Надто великий резонанс справи, надто великі ставки на кону. Потенційно арешт Тимошенко здатен не лише дестабілізувати внутрішню ситуацію, але й призвести до значних негативних наслідків на міжнародній арені.

У зв’язку із цим й постає питання: що насправді переслідувала влада, йдучи на арешт Юлії Тимошенко?

За місяць розгляду справи супроти Юлії Тимошенко особливих приводів для оптимізму у обвинувачення не було. Бліцкригу не вдалося. Та й на нього вочевидь мало хто розраховував. Однак, й досягнень як таких не виявилось.

Час та резонанс справи працювали на Тимошенко. Завдяки судовому процесу вона отримала образ, майданчик для піару та послань суспільству. Прикутість уваги громадськості, співпереживання та звичайнісінький людський жаль поруч із абсурдністю обвинувачення забезпечили Тимошенко зростання рейтингу.

Обвинувачення у глухий кут заводили не лише Родіон Кірєєв, розумова та фізична неспроможність самого обвинувачення, ганебні поразки у словесних перепалках тощо.

За таких обставин арешт – це спроба переконати самого себе у власній силі (вседозволеності). Спроба приборкати Тимошенко, залякати її, оточення, змусити переглянути свою поведінку, позиції, перестати зловтішатися, зробити покірною.

Арешт – це показова демонстрація серйозності власних намірів. Спроба не вдарити лицем в бруд. Це боязнь визнання власної поразки.

Арешт Тимошенко, як вже встигли відзначити багато політиків, – це рубікон.

Втім, навряд чи його можна назвати рубіконом демократії. Справжньої демократії Україна за двадцять років Незалежності так і не пізнала.

Разом з тим, влада здійснила ще один вагомий крок назад у напрямку до авторитаризму, правління нетерпимої до інакомислення хунти. І в цьому контексті зміна запобіжного заходу у справі Тимошенко – це дійсно рубікон.

Щоправда, за ним, з якого боку не глянь, – поразка.

Виправдовуючий вирок суду – публічне визнання власної поразки, власного безсилля. Й хоча визнання власних помилок – властивість сильних, ця влада уже засвідчила, що цивілізовано програвати не вміє. Та й за таких умов втрачається сенс самого судового процесу.

З іншого боку, подальше утримання Тимошенко під вартою загрожує владі не лише поодинокими критичними заявами, що вже лунають з уст окремих представників міжнародного співтовариства, але й остаточно перетворить Україну в очах європейської спільноти на прокаженого сусіда, з яким попри те доведеться мати певні справи.

Влада ризикує отримати тавро, позбутися якого не скоро вдасться.

Попри те, арешт Тимошенко – це неабияке випробовування і для опозиції. На даний момент часу, зважаючи на достатньо прохолодні настрої у суспільстві, повторення нового Майдану на цьому етапі видається неймовірним.

Водночас, зміна запобіжного заходу у справі Тимошенко – свого роду тест на профпридатність. Й, як засвідчили події 5 серпня, – опозиційні лідери це прекрасно усвідомлюють.

В протилежному випадку єдине питання, яке хвилюватиме кожного, – хто наступний опиниться за гратами?

Побоювання Юлії Тимошенко, що її арештують ще до Дня незалежності, справдились. В той час як влада, всупереч рекомендаціям Заходу, продовжує копати яму під себе, ризикуючи так і не вибратись з неї, Юлія Тимошенко опинилася в тій же ямі, що й десять років тому.

В якій іпостасі вибереться Юлія Володимирівна із неї наразі невідомо. Однак, як писала, Ліна Костенко, кожен фініш – це по суті старт…

 

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП


10.08.2011 Ігор Дебенко 2082 5
Коментарі (5)

плохіш 2011.08.10, 13:03
Фініш - насправді старт - це Монтень писав,а Костенко лише повторила. Політологові треба бути освіченішим. Читати не лише поеток з шкільного курсу літератури, а й світових класиків.
марійка 2011.08.10, 16:37
погоджуюсь з автором. Юля сама наробила те, за що відповідає. Однак, ці ще гірші
кук 2011.08.10, 14:52
кому потрібен цей довжелезний реферат на рівні 2 курсу?
Мартин 2011.08.11, 12:36
Шкода її.
Я 2011.08.11, 16:56
В тому то й біда, що теперішні набагато гірші, а ми тішимось, що нарешті когось посадять. Як думаєте, після посадки ЮВТ, реальні вибори і зміна влади буде можлива?!
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

170
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2032 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3111
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5345

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

464

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

625

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10919
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

691
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

555
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5436
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1072
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635