Кажуть, тут, понад Дністром на Одещині, поховано великого письменника античності Овідія, колись вигнаного у ці края в заслання. Також говорять, що і зараз живуть під Дністровським лиманом нащадки тутешніх древніх мешканців - тірагетів, а на скелі над Тирасом (так ріку називали давні греки) нібито зберігся відбиток ноги Геракла… Усе це - легенди. Втім, і без них історія міста Білгород-Дністровського схожа на казку. А найбільш казковою є його фортеця!
Білгород-Дністровський, що на Одещині, є одним з найстаріших міст світу - поряд з Афінами, Римом та Константинополем. В 1998-му йому виповнилося 2500 років, протягом яких тут жили готи і римляни, скіфи і генуезці, угорці, молдавани, турки та поляки тощо. За свою довгу історію поселення змінило близько 20 назв: Офіус, Тира, Алба-Юлія, Левкополіс, Аспрокастрон, Фегер-Вар, Монкастро, Четатя-Албе, Аккерман… І майже в кожній фігурувало слово “білий”, адже будівлі традиційно зводили з місцевого світлого вапняку…
Колись тут карбували власні монети і навіть… запровадили власне літочислення! Звісно ж, таке “самостійне” місто на перетині торгівельних шляхів споконвіку приваблювало завойовників. Для Тому в XIII ст. на скелястому березі Дністровського лиману, на залишках античного міста Тира/ античної Тири, почали зводити високі фортечні мури та неприступні вежі. Будівництво тривало близько 200 років, зате місто отримало насправді надійного “захисника”: оборонні стіни завтовшки від 1,5 до 5 метрів, заввишки від 5 до 15 метрів і завдовжки майже 2,5 км з трьох боків оточував глибочезний, 22-метровий рів завширшки 14 метрів, а з північного - води лиману. Кожна з 34 веж (збереглося 20) мала своє стратегічне призначення. Деякі з башт мають свої назви (Овідія, Пушкіна, Темниця, Комендантська), які пов’язані з стародавніми легендами та переказами. І дотепер перекази бережуть розрізнені в часі назви деяких веж (башта Овідія, башта Пушкіна, Комендантська, Скарбниця, Темниця, в якій тримали небезпечних злочинців…), а сам фортечний комплекс, як і раніше, залишається найбільшим в Україні.
Аби по-справжньому відчути подих багатовікової історії фортеці, пройдімо підйомним мостом на її територію. Остання поділена на кілька дворів: у Південному в часи ворожих набігів переховувалося населення міста; в Північному, або Гарнізонному, розташовувались казарми, конюшні й арсенал; найменш збережене Господарське пояснень не потребує. На Південному подвір’ї вцілів мінарет турецького “походження”. Поруч із ним - фундамент християнського храму ХІІ-ХІІІ ст… Суміш релігій, мов, культур - власне, це і є сучасна візитка древнього Аккермана-Білгорода.
“Найфотогенічнішою” частиною комплексу є Цитадель - зведена генуезькими купцями неприступна фортеця у фортеці, де жив комендант, розташовувались військові штаби та гареми турецьких намісників. До речі, коли Аккерман належав туркам (1484-1812), запорізькі козаки на своїх славетних човнах - чайках не раз здійсняли походи під стіни форпосту, і саме Цитадель донині приховує оттоманські скарби. Принаймні, так говорять легенди…
Понад століття тому, в 1896 році, Білгород-Дністровську, або Аккерманську, фортецю проголосили історико-архітектурною пам’яткою. В радянські часи тут було знято близько 30 фільмів, серед яких “Отелло”, “Капітан Немо”, “Мушкетери 30 років потому”… Нині ж фортечний комплекс “налагоджує” туристичну інфраструктуру, отже в його історії вкотре починається нова епоха…
Свого часу в Аккермані побували “батько історії” Геродот, старокиївські князі Кий, Ігор і Олег, оперний співак Шаляпін, поети Пушкін, Леся Українка й Адам Міцкевич. А сьогодні головні ворота старовинної фортеці (Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ушакова, тел.: (04849) 249-36) гостинно розчинені для туристів з усіх куточків планети! Відвідати її можна щодня - з 8:00 до 20:00. Тож ласкаво просимо!
Як дістатися до Білгород-Дністровського?
З Одеси до Білгорода-Дністровського (80 км) курсують автобуси й електрички.
