Одного разу чоловік сидів в оазисі, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов
юнак і запитав:
- Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
- А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
- Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
- Тут ти зустрінеш таких самих, – відповів йому старий. Трохи згодом, інша людина
наблизився до цього місця і задав те ж питання:
- Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів тим же:
- А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?
- О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.
- Ти знайдеш таких само і тут, – відповів старий.
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалогу. І як тільки друга людина
відійшов, він звернувся до старого з докором:
- Як ти можеш двом людям дати два абсолютно різних відповіді на один і той же питання?
- Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих
краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі
в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бач, що оточують
нас люди стають тим, що ми знаходимо в них.
