***
242 дні героїчної оборони і битви за аеропорт в Донецьку українських військових і добровольців. Путін отримав лише руїни і численні жертви, яких не рахує. Україна – теж, але які рахує. Найкращі, добірні сили окупантів так і не спромоглися взяти під контроль цей дуже важливий , без перебільшення, стратегічний об’єкт. Втрати російських сил - спецназу - сягли рекордного числа, плюс кілька полонених військових віпів.
Багато знову ллється сліз за вбитими і полоненими та критики про недолугість, продажність і байдужість українських генералів, полковників, всіх цих безпечних кураторів театру воєнних дій.
Напевно, якщо би нашими збройними силами аеропорт був би одразу знищений, то не було б цих жертв і завислого стану між поразкою і перемогою, який скоро пройде, так чи інакше.
З іншого боку, народилася чергова легенда, в доброму сенсі легенда, і реальна воля – не здавати і не здаватися. Це може стати поворотним моментом у цій війні, за яким грядуть, чергуючись з прикрими втратами і поразками, яких, на жаль, неможливо уникнути, значні перемоги.
До останньої, вирішальної, найважливішої.
