На посаду ректора Прикарпатського університету претендуватиме чотири кандидати (документ)

«Ми мусили залишити дім двічі»: історія донеччанки, яка стала волонтеркою на Прикарпатті (ФОТО)

21.11.2025
Тетяна Ткаченко

Волонтерка Вікторія Сакун двічі змушена була залишати дім через російську агресію. Вперше — у 2014 році з окупованого Донецька, вдруге — після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му.

489

«Мушу йти. Коли донька спитає, де був її тато, що я скажу?». Історія загиблого прикарпатського захисника Володимира Петрука

18.11.2025
Вікторія Матіїв

«Володя був справжнім українцем, гордився своєю кров’ю і ніколи не кидав слів на вітер», — згадує Вікторія Петрук свого чоловіка, полеглого захисника Володимира Петрука.

4426

Як Івано-Франківськ став центром тіньового ринку авто

14.11.2025
Анастасія Батюк

У серці системи обліку транспортних засобів України таїться вразливість, яка може паралізувати життя тисяч автовласників.

6617 9

Судові баталії за ліси Прикарпаття: битва за землю, гроші й вплив після децентралізації

07.11.2025
Павло Мінка

На Франківщині ситуація гостра: регіон — один із найлісистіших в Україні, з Карпатськими лісами, які є частиною заповідників.

2666

Зміни в оповіщенні, виплати та загроза аферистів: що варто знати родинам безвісти зниклих воїнів

02.11.2025
Діана Струк

В інтерв'ю Фіртці представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий розповів, як родини безвісти зниклих можуть діяти за особливих обставин, як громади допомагають їм і що змінилося в системі сповіщення.

1513

Останні роки останнього гетьмана України: Cлідами українців в Баварії, частина третя

29.10.2025
Лука Головенський

Це розповідь про останні роки в Німеччині та загибель гетьмана України Павла Скоропадського.

2824 1

Коментарі (2)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Небайдужий 2012.04.17, 15:14

Головна проблема наших вишів - корумпованість. Саме тому їдуть у чужі світи наші кращі діти, їх викидають з України, бо вони можуть у перспективі створити проблеми теперішній і наступній владі, яка буде клонована з теперішньої. Хоча за рівнем цього зла ПНУ посідає почесне останнє місце в Івано-Франківську, хабарництво таки суттєво виросло за останні кілька років - попри стверджування ректора стосовно активної боротьби з ним. Цікаво, як планують боротися з хабарництвом претенденти? Адже не секрет, що найвище хабарництво у ПНУ - у підрозділах юридичному, економічному (керує Романюк М.Д.) і туристичному (керує Великочий В.С.). Від вирішення цього питання залежатиме, чи буде ПНУ продукувати українську еліту і середній клас, чи працюватиме на вал - примітивне заробляння грошей способом доїння батьків студентів. Останні потім працюватимуть почесними продавцями у магазинах теперішньої "еліти".

Гість 2012.04.18, 08:34

Болото - так можна прокоментувати цю сторінку. Співробітники Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника або: зовсім байдужі до своєї роботи і всього, що твориться навкруги і стосується їх безпосередньо чи опосередковано (що малоймовірно), або затяті пристосуванці і боягузи, бо бояться висловити свою думку навіть на цьому форумі. Що він не цікавий - не скажу - бо "Кількість переглядів - 533" про щось таки говорить і у коментарях до окремих претендентів на крісло ректора можна було явно впізнати деяких пристосуванців, які і при двох попередніх ректорах були у їхній великій пошані. Одне скажу - всі претенденти молодці, бо не бояться вслух висловлювати свої претензії на це високе крісло. Чому така "пасивність" співробітників ПНУ? У мене є просте пояснення, можливо, навіть занадто спрощене - бо за століття бездержав'я НА Україні вирубали практично всіх сильних духом людей, а трохи слабші- зрусифікувалися чи ополячилися. Ось і залишились В Україні гірші - боягузи і пристосуванці. Нагорі ж - зайди, чужинці, абсолютно байдужі до України чи її майбутнього, а правда про минуле України їх навіть ображає. Отже, ЛЮДИ, думаймо - чи дійсно хочемо збудувати рідну домівку такою, про яку мріяли і віддавали життя наші великі патріоти, чи лишень будемо пускати шмарки і тихенько плакати, щоб ніхто не бачив, щоб ніхто не чув.