Наприкінці минулого тижня практично непоміченим пройшов ювілей підписання Будапештського меморандуму.
Цей документ гарантував Україні ненапад з боку низки інших ядерних держав, в тому числі Росії, в обмін на відмову Києва від радянського ядерного арсеналу – третього у світі за кількістю боєголовок.
Україна виконала свої зобов'язання. А Росія за 20 років напала на Україну...
У далекому 1994 році відповідальною за переговори про ядерне роззброєння України в американському уряді була представниця Радбезу США Роуз Готмюллер.
Нині пані Готмюллер працює заступником Державного секретаря США з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки. Наприкінці минулого тижня вона відвідала Україну, де взяла участь у запуску експериментального реактора у Харкові, побудованого коштом США, а перед відльотом з Києва – в суботу пізно ввечері – зустрілася з кореспондентом "Європейської правди".
Її ключовий сигнал такий: зруйнована Москвою будапештська домовленість все ж зіграла свою позитивну роль, а нині Україні не варто й думати про відновлення ядерного потенціалу.
Висновок про те, чи переконливими є її аргументи, пропонуємо читачеві "Європейської правди" зробити самостійно.
"помилково фокусуватися
саме на Будапештському меморандумі"
– 5 грудня 1994 року було підписано Будапештський меморандум. Минуло 20 років. Чи можете ви сказати, що Україна виграла від цієї угоди?
– Звичайно! І не лише Україна, а й увесь світ виграв від того факту, що ми того дня погодили Будапештський меморандум. І я поясню, чому я кажу про виграш.
Якби ядерна зброя, успадкована від СРСР, лишалася в Україні, вона 20 років продовжувала би бути джерелом нестабільності та конфліктів на всьому євразійському просторі.
І тому відповідальні дії України стали початком подальшого прогресу в ядерному роззброєнні. Це відкрило дорогу подальшому процесу – Білорусь та Казахстан теж стали неядерними державами, приєднавшись до угоди про нерозповсюдження ядерної зброї.
Якби Україна не підтримала Будапештський меморандум, то я не вірю, що ми змогли би погодити Російсько-американський договір щодо скорочення наступального озброєння New START. І, до слова, до останнього часу Росія виконувала цю угоду.
– Отже, Сполучені Штати виграли від підписання Будапештського меморандуму; виграла і світова безпека. А як щодо України? З вашого опису я не бачу, де наша перемога.
– Дозвольте мені поставити запитання у відповідь. Як могла виграти Україна, якби у неї лишилася ядерна зброя?
– Є така думка, що Росія навряд чи атакувала б ядерну Україну.
– Я не погоджуюся з вами.
Я вже згадувала про те, що ядерна зброя, якби вона лишилася в Україні, була б джерелом нестабільності. Протягом останніх 20 років ви жили у досить стабільній безпековій ситуації. Маючи ядерну зброю, ви не дістали би такого привілею.
В цьому разі Росія загнала б вашу державу у кризовий стан значно раніше, аніж це сталося зараз.
Не забувайте також те, що Київ повною мірою отримав компенсацію за збагачений уран, який було вивезено з вашої території за будапештською домовленістю. В частині "монетизації" ядерної зброї держава отримала все.
І, нарешті, я хочу зазначити: помилкою є фокусуватися саме на Будапештському меморандумі.
Зважайте на те, що Росія порушила не тільки цей документ, вона рознесла вщент всю систему міжнародної безпеки. Порушено також хартію ООН, ключові принципи ОБСЄ, принципи непорушності кордонів, цілу низку міжнародних угод та документів.
– Але все ж таки, ядерна зброя має потенціал стримування. Через це Росія не атакуватиме, приміром, Китай, адже той має можливість нанести удар у відповідь.
– Але 1969 рік довів нам, що це правило не працює! Тоді світ підійшов неймовірно близько до атомної війни між СРСР та Китаєм!
Розумієте, люди схильні сприймати ядерну зброю як гарантію стабільності та безпеки. Але в нинішню еру її вплив протилежний – ядерний арсенал лише створює потенціал для більшої небезпеки, оскільки може потрапити до рук терористів.
А тепер повернемося до українських реалій сьогодення.
Як би ви поставилися до того, що ядерна зброя та радіоактивні матеріали лишилися б в Україні і сьогодні опинилися у Донецьку та Луганську?
Замисліться над цим, і ви зрозумієте, що Україна опинилася би у гіршій безпековій ситуації, зберігши ядерну зброю.
"чи хоче Україна опинитися
в компанії Північної Кореї чи Ірану?"
– Є думка, що нам варто замислитися над відновленням ядерного потенціалу. Адже Україна має уранові копальні, у нас є інженери-ядерники, не вистачає лише повного циклу збагачення урану.
– По-перше, Україна в цьому разі втратить лідерську роль у світі в питанні нерозповсюдження ядерної зброю. Втратить статус надійного партнера і відповідні переваги, які чекатимуть вас – нинішнього лідера у питанні нерозповсюдження – на конференції з цього питання вже навесні 2015 року.
По-друге, ви не отримаєте більшої безпеки, як я вже пояснила раніше.
І, врешті-решт, у разі продовження цього шляху (виготовлення ядерної бомби. – ЄвроПравда) на вас чекає статус країни-ізгоя – як Північної Кореї чи Ірану. Чи хоче Україна опинитися в такій компанії?
– Ви брали участь у підготовці тексту Будапештського меморандуму у 1993-1994 роках. Чи була можливість прописати в ньому чіткіші гарантії військового захисту нашої держави у разі нападу? Адже цей документ не містить таких гарантій.
– Найбільшою гарантією було те, що Україна входить до цивілізованої світової спільноти. Саме цього хотіла ваша держава під час переговорів того часу.
Україна хотіла, щоб їй відкрилися двері до світового політичного, економічного та безпекового простору.
Тоді було ясно, що Київ не шукав можливості членства в НАТО, тому це питання не обговорювалося при підготовці до Будапешту.
Зараз, як я розумію, думка українців потроху змінюється. І позиція США полягає в тому, що в НАТО діє політика відкритих дверей. І зараз питання можливості членства України в НАТО – це питання, на яке мають дати відповідь лише Україна та альянс.
– То які додаткові гарантії отримала Україна за цим документом?
– Я можу лише повторити, що Україна увійшла до світової спільноти стабільною та захищеною. Були створені умови, за яких Україна мала розвивати добрі політичні та економічні зв’язки з країнами всього світу.
Розумієте, я просто не сприймаю гіпотезу про те, що порушення Росією Будапештського меморандуму хоч якимось чином нівелює цінність рішення, ухваленого Україною 1994 року.
Я не розумію аргументу про те, що Україна, якщо вирішить повернути собі ядерний статус, отримає хоча б мінімальну додану вартість до своєї безпеки.
Рівно навпаки. Наслідки таких змін для України стануть просто катастрофічними.
"ми продовжуємо розглядати
запити Києва щодо всіх типів зброї"
– Давайте визначимося з термінологією: що відбувається в Україні? Це війна чи щось інше?
– Я думаю, що йдеться про поєднання терористичних дій, російського вторгнення на територію України, ввезення російського важкого озброєння, танків і певної кількості російських військовослужбовців, і ми маємо докази цього факту. Тобто це – поєднання різних дій, яке, на жаль, спричинило серйозний конфлікт на сході України.
– Отже, ви визнаєте факт агресії РФ проти України. Водночас, як я розумію, не розглядаєте можливості військової допомоги Україні. А санкції діють не так швидко, як хотілося б. То яким ви бачите політичний шлях виходу з кризи?
– Перш за все, у мене дещо інший погляд на поточні події. Я вважаю, що щира солідарність США та країн ЄС, які наклали економічні санкції на Росію, вже впливає на ситуацію. Ми бачимо, що навіть на найвищому рівні уряд РФ визнає проблеми в економіці. Звісно, ці проблеми не лише від санкцій, але й від стрімкого падіння ціни нафти.
Та дуже важливо враховувати, що санкції вже зараз мають дуже сильний вплив на Росію.
Щодо військової підтримки, то я нагадаю, що США протягом декількох місяців перейшли від дуже скромного рівня підтримки в сфері безпеки до нинішнього рівня, коли йдеться про військову допомогу на суму більше ніж $118 млн.
І не лише США, але й декілька країн ЄС допомагають українській армії і обладнанням, і тренуваннями.
І цю допомогу буде продовжено. Президент Обама пропонує Конгресу вже на 2015 рік зробити Україну частиною нової ініціативи, Європейської програми впевненості (European Reassurance Initiative).
Це нова ініціатива, про яку було оголошено лише 3 місяці тому. Її сенс – надання партнерам з НАТО з Центральної та Східної Європи додаткової допомоги, військового патрулювання, проведення тренувань. Зараз йдеться про те, аби поширити дану програму на Україну. Ми ще не маємо остаточної відповіді Конгресу щодо цього, але пропонується, щоби Україні у 2015 році буде виділено $45 млн додатково до інших інструментів, які вже є.
Фокусом цієї допомоги буде надання обладнання, а також проведення тренувань.
Ви можете розраховувати на підтримку безпекового сектору України з нашого боку.
Менше з тим, Вашингтон переконаний, що нинішня криза не може бути вирішена військовим шляхом. Повинне бути політичне вирішення. І я маю надію, що переговори протягом найближчих тижнів допоможуть у цьому.
– А як щодо летальної зброї? Чи можемо ми очікувати на її надання з боку США?
– Я ще раз підкреслюю, ми не розглядаємо можливість військового вирішення конфлікту. Має бути політичне вирішення, через переговорний процес. Але
ми продовжуємо розглядати запити щодо всіх типів зброї, які надходять з Києва.
Наразі ми надаємо військове обладнання у сфері зв’язку, транспорту та персонального захисту солдат – бронежилети, шоломи, прилади нічного бачення.
– Чи є шлях уникнути постачання "Містралів" до Росії?
– Франція чула від багатьох країн НАТО, в тому числі від США, про нашу занепокоєність можливим постачанням "Містралів". Особливо – в нинішній час, коли ми накладаємо санкції на Росію.
Та, наскільки я розумію, президент Франції вже ухвалив рішення не постачати "Містралі" Росії в осяжному майбутньому. Це рішення Франції, і мені немає що до нього додати.
– Росія підвищує свої військові бюджети. Чи не чекаєте нової гонки озброєнь від Росії та США?
– Ми хочемо цього уникнути. Ми вже мали такий досвід у минулому, і чудово розуміємо, що це – лише пусте витрачання грошей "в нікуди". І, звичайно, це зменшує рівень безпеки у світі.
Тому ми робимо все, щоб уникнути такого розвитку, але водночас ми маємо бути готовими захистити себе та наших союзників (цей термін зазвичай означає "країни-члени НАТО". – ЄвроПравда).
– Ви вважаєте, що існує військова загроза країнам НАТО з боку Росії?
– Це питання, яке варто поставити Росії. Я маю надію, що її немає. Принаймні, її не повинно бути, виходячи з того, що від країн НАТО не виходить військової загрози на адресу Росії.
