Не вірте тим, хто каже, що на війні немає місця для гарних і цілком земних почуттів. Це вигадали ті, хто просто чув розповіді, про свист мін, але не знає якою твердою стає земля коли ти хочеш вкритись нею від рваного гарячого заліза.
Хто хоч і бачив сірі від вітру та пилюки обличчя воїнів, та не жив з ними на броні. Не потрібно вірити в те, що від співу куль та від тривалих походів, під камуфляжем черствіє серце. Не сприймайте за правду, те що від постійної можливості загинути, душа перетворюється з живого джерела на камінь. Просто не вірте.
Найкращим доказом зворотного - є весілля двох чудових людей Іллі та Юлії Федоренків. Вони розписались вчора у РАГСі тепер вже відомого на весь світ Донбаського міста Слов’янськ.
Познайомились молодята ще рік тому під час служби в одній з військових частин високо мобільних десантних військ. Їх поєднало небо десанту. Разом служили, разом наповнювали блакиттю парашути. Разом пішли боронити свою Вітчизну у годину негоди. А тепер разом ітимуть по життю.
Тарас Грень
