Учора під час прес-туру в Городенківський район редакторів обласних і районних ЗМІ масмедійники були подивовані особливою новиною: місяць тому до городенківського храму Непорочного Зачаття Діви Марії повернулися мощі святого Павла та святого Раймунда де Пеньяфорта.
Відвідавши разом з керівниками району цей дійсно прекрасний костел, який потребує величезних коштів на реставрацію, і з часом, безперечно, стане місцем світового паломництва християн, журналісти вклонилися святим мощам і кожен дав собі слово якнайповніше і якнайдоступніше розповісти своїм читачам, слухачам, глядачам, аби про ці святині знали не лише краяни, а й уся Україна та світ.
Водночас представники ЗМІ риторично запитували: чому ця воістину всесвітньо значима подія повернення святинь, встановлення їх у храмі Непорочного Зачаття Діви Марії, звідки, як стало відомо, у часи войовничого атеїзму вони зникли, пройшла поза їхньою увагою, а, отже – без відома широкої громадськості. Мощі повернули в городенківський костел разом із супроводжуючими грамотами–оригіналами високодуховних осіб середини 18 ст.
Довідково. У одній із книг польського мистецтвознавця Горнунга Збігнєва значиться: «Закінчена остаточно в кінці 1750 р. монументальна місіонерська святиня в Городенці з двома вежами спереду була урочисто освячена 2 липня 1760 року єпископом Станіславом Раймундом Єзерським на честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, разом з п’ятьма вівтарями». Причому в головному вівтарі було вмуровано мощі святого Павла-апостола і святого Раймонда де Пеньяфорта, а в бокових – святих мучеників Пацієнса і Пуденціани, про що дізнаємося з протоколу канонічної візитації костелу в Городенці тодішнім Львівським архієпископом Вацлавом Сєраковським, яка відбулася 11 листопада 1775 року. Станіслав Раймунд Єзерський (1698-1782рр) - католицький Бакевський єпископ (Бакеєвська єпархія мала центр у м. Бакеу, що тепер у Румунії -ав.). Відроджував релігійне життя у єпархії, оскільки західна Морлдова на той час перебувала під Туреччиною.
Святий Павло з Тарсу (бл.5-10 рр. бл. 64-67рр) – апостол, найвизначніший християнський місіонер, один із перших богословів християнства. Народився у м. Тарсі в Малій Азії. Походив з глибокорелігійної іудейської родини, мав перше ім’я Саул. Успадкував від батька римське громадянство та друге латинське ім’я Павло (малий). Освіту здобув У Єрусалимі. Став ревним гонителем перших християн, оскільки був вихований у традиціях іудаїзму, очолив їх переслідування. Церква каже, що Павло причетний до засудження та побиття камінням первомученика Стефана. Під час подорожі до Дамаску з Павлом сталося видіння Христа.
Найбільшою заслугою святого Павла перед християнством стало те, що він, на відміну від інших апостолів, почав поширювати вчення Христове серед інших народів. Святий Павло особисто не знав Ісуса Христа, не належав до його перших 12-ти учнів-апостолів, але саме завдяки йому християнство стало великою світовою релігією. Зазнав мученицької смерті - його стратили, відрубавши голову, за часи правління імператора Нерона. На місці тому його учні залишили пам’ятний знак, який дозволив імператору Констянтину (4 ст.) збудувати там базиліку Сан Паоло Фуорі ле Мура (церква святого Павла за мурами).
Раймонд де Пеньяфорт (1175-1275) - іспанський католицький святий, богослов, каноніст. Народився поблизу Барселони. Доктор цивільного та канонічного права. Вступив до домініканського ордену, мав авторитет при дворі короля Хайме І, став королівським сповідником. Підтримував створений у Барселоні святим Петром Ноласко орден мерседаріїв, метою якого був викуп християнських невільників. Уклав перший Кодекс канонічного права католицької церкви у 1234 р «Декретії Григорія 9-го». Помер у віці 100 років, похований у соборі Барселони. Канонізований папою Климентом 8-им у 1601 році. День пам’яті -7 січня. Вважається покровителем каноністів та юристів.
