На відміну від усталеної практики, коли сільські храми оббивають так званою пластиковою вагонкою начебто для краси, громада старолисецької церкви Святого Миколая прийняла рішення зняти пластик.
Дерев'яну церкву, якій більше ста років, було вирішено замість штучних матеріалів оздобити натуральним деревом, повідомив настоятель храму отець Микола Варцаб'юк.
Таким чином храму продовжують вік, переконані віряни. «Пластмасову вагонку, якою була повністю оббита будівля, добряче пошкодив град під час двох останніх буревіїв, - розповіла старша сестра храму Євдокія. - Ми побачили, що під неї починає затікати дощова вода.
Можна було просто поміняти вагонку. Але ми знаємо, що пластик шкодить таким давнім спорудам - під ним дерево псується. Дякувати Богу, що знайшовся благодійник, який запропонував «полікувати» церкву і поміняти пластмасову вагонку на дерев'яну. Своїми силами, збираючи гроші по дворах, ми навряд чи змогли би це зробити».
Ім'я благодійника не розголошується. Відомо тільки, що це місцевий мешканець, підприємець, пов'язаний із будівництвом. Наразі виконана тільки частина робіт. Відновлення споруди продовжиться навесні.
Коментар:
Ігор Панчишин, архітектор, спеціаліст з охорони культурних пам'яток Івано-Франківського міськвиконкому:
«Це приклад класичної сакральної галицької архітектури: центрально-купольна церква, в плані - хрест. Таких церков на Прикарпатті є кілька десятків. Вони всі дерев'яні, більше чи менше подібні, зведені 100-150 років тому. Ці храми здебільшого не занесені до переліку пам'яток, хоч, на мою думку, це варто було би зробити. Цінність цих давніх споруд у їхній архітектурній гармонійності - матеріал, з якого вони будувалися, давав змогу втілити саме такі форми й оздоблення. Первісно дерев'яні церкви шалювалися. Шалівка - так правильно звучить назва того, що тепер означують як дерев'яну вагонку.
Пластиковий матеріал, або сайдинг, допускається в сучасному будівництві при індивідуальній забудові - для виконання зовнішнього шару у двошарових кам'яних будинках на один-два поверхи. Але ним справді не можна оббивати дерев'яні споруди. Ота вагонка плюс металеві куполи та зашиті бляхою карнизи - виходить така собі консервна банка. Під таким «вбранням» дерево пріє. Пройде якихось три-чотири десятиліття, і «пластикові» храми просто зогниють - ми їх безповоротно втратимо. Так, власне, і відбувається зараз із багатьма сакральними пам'ятками.
Те, що робить громада Старого Лисця, - це дуже правильно. Це рідкісний приклад, гідний наслідування. Дерев'яна церква має бути дерев'яна - обшальована довкола, з дерев'яними карнизами під банею. Треба пам'ятати, що такий стиль тепер - найбільш рідкісний. Зараз уже так не будують. А в ньому кожен елемент має своє місце, кожна дощечка має свою назву. Тому варто зберігати такі храми для наступних поколінь. Треба дотримуватися наших споконвічних традицій. А все решта - то від лукавого", пише "ГК".
