"Торгаші" з ЄС, наївний Обама та Путін з морською капустою

 

img

 

Реакція ЄС та США на введення регулярних російських частин в Україну показала, що Захід і Путін грають у принципово різну гру.

Якщо Захід розглядає „проект Новоросія” як авантюру з метою отримання політичних чи економічних дивідендів, то підстаркуватий Путін намагається реалізувати „мрію всього життя” – і за ціною не постоїть. 

Особливо якщо платитиме Росія, а не він особисто.

Реакція Заходу на перехід російської агресії з формату „грибники” на формат „ударна бронеколона” яскраво засвідчила, що демократичний світ вкотре підійшов до ескалації кризи неготовим.

Нічні дзвінки, заплановані суботні зборища, гарячковиті переговори і обурення, поєднане з обтічними формулюваннями – таким був вчорашні та нічні новини з ЄС та США.

При тому розгубленість європейців та американців була цілком щирою, і панічне "нас всі зливають", що встигло прокотитись вчора по українських секторах соціальних мереж, не співвідноситься з реальністю. Західний світ – не Росія, і якби нас направду зливали – нам би достатньо прозоро про це натякнули.

Показовою була реакція Євросоюзу, точніше – сума реакцій його членів. Від Польщі, яка на офіційному рівні достатньо чітко артикулювала, що потрібно починати прямі поставки зброї, і до Франції, яка назвала все, що відбувається, „просто неприпустимим”. Разом з нічними роздумами Ангели Меркель на тему того, які б іще придумати такі санкції, щоб Європі було недорого, а Росії – неприємно. Все це не кажучи про висловлювання структур неофіційних – але близьких до представницьких органів влади і достатньо впливових. На кшталт „Солідарності”, котра радить не розраховувати на Францію чи Німеччину, чи угорського Йоббіка, члени якого готуються поговорити в Криму зі Стрєлковим про глобальні цивілізаційні виклики для Новоросії.

Проте Бог з ним, з Євросоюзом. Він задумувався, як торгівельна спілка, головною ціллю якої було і є безперешкодне отримання прибутку. Тому і використання цього інструменту для занять прямо протилежних – як то впровадження санкцій чи будівництва торгівельних бар’єрів – цілком природно, йде зі скрипом. Може, логічніше було б запропонувати ЄС замість обмежувати ґешефти з Росією продати Україні в кредит велику партію сучасної зброї – і серце „купців” сприйняло б це легше, ніж безнадійно втрачений профіт. При тому і користі у справі стримування російських окупантів було б більше. Власне, польське Бюро нацбезпеки достатньо прозоро порадило Україні саме так і зробити.

Цікавіша ситуація з НАТО. Організація, яка задумувалась і створювалась як воєнний союз для противаги СРСР, на думку військових, втратила можливість протидіяти навіть куцій та обрізаній путінській Росії. Навіть тоді, коли мова, як у випадку з нинішнім конфліктом, йде не про самостійне протистояння з російською військовою машиною, а просто про надання адекватної допомоги Україні. Генерали, замість подумати над подальшими діями і чітко поінформувати про результати роздумів, займаються філологічними вправами, намагаючись охарактеризувати путінську агресію.

Ще неоднозначнішою, щоб не сказати – шизофренічнішою, була реакція США. З одного боку, Держдеп визнав факт російської воєнної агресії – яка відбулась, не зважаючи на санкції. З іншого, Обама заявив, що поставок зброї в Україну поки не планує. Не зважаючи на те, що санкції Путіна не зупиняють, а США позиціонує себе як дієвого союзника України. При тому Порошенко запрошений на 18 вересня до Вашингтону – на обговорення того, як США можуть „допомогти Україні захистити суверенітет і територіальну цілісність держави”. Якщо мова йде про чергове розширення санкцій – розмова з Порошенком для того абсолютно непотрібна. При тому привід для зустрічі явно виключає можливість того, що нас будуть знову „схиляти до миру”.

Можна, звичайно, припустити, що Обама дає Путіну „сотий останній шанс” до середини вересня притишити ситуацію, відмовившись, принаймні, від прямої військової агресії – проте тоді заява про відсутність поставок зброї мала б чіткіше артикулювати термін, на який ці поставки відкладені. Загалом складається враження, що в Білому домі хочуть підтримати Україну і зупинити Росію – але не знають, як це зробити.

І ЄС, і США чесно хочуть знайти відносно мирний вихід з ситуації – хоча вже й здогадуються, що це неможливо. Ціну за їхню наївність доводиться платити Україні.

Європейці та американці уявляють собі протистояння на Донбасі як результат раціонального, хай і протиправного, рішення Москви. Від воєнних авантюр Путін, гіпотетично, отримує якісь внутрішньополітичні, економічні та специфічні репутаційні блага, вважають на Заході. Але за умов наростання санкцій йому доводиться платити за отримані дивіденди економічними, і, як наслідок, репутаційними втратами – в тому числі,  всередині Росії. І по мірі того, як вони приймаючи нові санкції, „підіймають ціну” авантюри – рано чи пізно вдасться дійти до такої точки, вверх від якої Путін піти не відважиться.

В той час, як президент Росії – не голандський купець, що діє в системі раціональних координат вибору адекватної ціни. Він – підстаркуватий уламок мертвої імперії, який хоче зліпити докупи і вдихнути подобу життя у давно відгнилі шматки. Такий собі кремлівський некромант, якому, на додачу до ситого й безбідного особистого життя, захотілось приміряти на себе кітель генералісимуса. Який, проте, твердо розуміє, що платитиме за його історичні реконструкції не він сам, а Росія. Тому якщо російський президент твердо вирішив зробити на Сході України Дике поле – то він робитиме це і „за ценой не постоит”. Шалена чортопхайка російської військової машини буде повзти вперед, аж поки не закінчиться пальне, мастило і не відваляться колеса на битих степових дорогах – не зважаючи на курс рубля і запаси морської капусти для харчування населення.

Інша річ, що можна підвищити „ціну вторгнення” до небаченої висоти не для російської державної машини, яка керована в необмеженому ручному режимі одним конкретно взятим президентом, а для всієї Росії. Підвищити ту ціну, яку вже почали платити в Костромі і Пскові, в Дагестані і Богом забутих Вибутах.

Але для цього Заходу слід поспішити з поставками зброї. 

 

Тарас Паньо,

Еспресо.ТВ


29.08.2014 960 0
Коментарі (0)

10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10034 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7327
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

6707
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

3833
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

2914
14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

5842

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

180

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

799

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

9916 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1487
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

27652
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4189
04.05.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

3737
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20940
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9248 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

824
29.04.2026

У Пійлі відбудеться традиційна спільна молитва за повернення зниклих безвісти захисників України.  

2221
13.05.2026

Тур є продовженням проєкту «Вдома», який став однією з найпомітніших музичних подій початку 2026 року. Перша частина охопила 38 міст України, 30 із яких були з аншлагами, а завершальним етапом стали три великі концерти в київському Палаці спорту.

222
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

577
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1094
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1304
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

2481