"Торгаші" з ЄС, наївний Обама та Путін з морською капустою

 

img

 

Реакція ЄС та США на введення регулярних російських частин в Україну показала, що Захід і Путін грають у принципово різну гру.

Якщо Захід розглядає „проект Новоросія” як авантюру з метою отримання політичних чи економічних дивідендів, то підстаркуватий Путін намагається реалізувати „мрію всього життя” – і за ціною не постоїть. 

Особливо якщо платитиме Росія, а не він особисто.

Реакція Заходу на перехід російської агресії з формату „грибники” на формат „ударна бронеколона” яскраво засвідчила, що демократичний світ вкотре підійшов до ескалації кризи неготовим.

Нічні дзвінки, заплановані суботні зборища, гарячковиті переговори і обурення, поєднане з обтічними формулюваннями – таким був вчорашні та нічні новини з ЄС та США.

При тому розгубленість європейців та американців була цілком щирою, і панічне "нас всі зливають", що встигло прокотитись вчора по українських секторах соціальних мереж, не співвідноситься з реальністю. Західний світ – не Росія, і якби нас направду зливали – нам би достатньо прозоро про це натякнули.

Показовою була реакція Євросоюзу, точніше – сума реакцій його членів. Від Польщі, яка на офіційному рівні достатньо чітко артикулювала, що потрібно починати прямі поставки зброї, і до Франції, яка назвала все, що відбувається, „просто неприпустимим”. Разом з нічними роздумами Ангели Меркель на тему того, які б іще придумати такі санкції, щоб Європі було недорого, а Росії – неприємно. Все це не кажучи про висловлювання структур неофіційних – але близьких до представницьких органів влади і достатньо впливових. На кшталт „Солідарності”, котра радить не розраховувати на Францію чи Німеччину, чи угорського Йоббіка, члени якого готуються поговорити в Криму зі Стрєлковим про глобальні цивілізаційні виклики для Новоросії.

Проте Бог з ним, з Євросоюзом. Він задумувався, як торгівельна спілка, головною ціллю якої було і є безперешкодне отримання прибутку. Тому і використання цього інструменту для занять прямо протилежних – як то впровадження санкцій чи будівництва торгівельних бар’єрів – цілком природно, йде зі скрипом. Може, логічніше було б запропонувати ЄС замість обмежувати ґешефти з Росією продати Україні в кредит велику партію сучасної зброї – і серце „купців” сприйняло б це легше, ніж безнадійно втрачений профіт. При тому і користі у справі стримування російських окупантів було б більше. Власне, польське Бюро нацбезпеки достатньо прозоро порадило Україні саме так і зробити.

Цікавіша ситуація з НАТО. Організація, яка задумувалась і створювалась як воєнний союз для противаги СРСР, на думку військових, втратила можливість протидіяти навіть куцій та обрізаній путінській Росії. Навіть тоді, коли мова, як у випадку з нинішнім конфліктом, йде не про самостійне протистояння з російською військовою машиною, а просто про надання адекватної допомоги Україні. Генерали, замість подумати над подальшими діями і чітко поінформувати про результати роздумів, займаються філологічними вправами, намагаючись охарактеризувати путінську агресію.

Ще неоднозначнішою, щоб не сказати – шизофренічнішою, була реакція США. З одного боку, Держдеп визнав факт російської воєнної агресії – яка відбулась, не зважаючи на санкції. З іншого, Обама заявив, що поставок зброї в Україну поки не планує. Не зважаючи на те, що санкції Путіна не зупиняють, а США позиціонує себе як дієвого союзника України. При тому Порошенко запрошений на 18 вересня до Вашингтону – на обговорення того, як США можуть „допомогти Україні захистити суверенітет і територіальну цілісність держави”. Якщо мова йде про чергове розширення санкцій – розмова з Порошенком для того абсолютно непотрібна. При тому привід для зустрічі явно виключає можливість того, що нас будуть знову „схиляти до миру”.

Можна, звичайно, припустити, що Обама дає Путіну „сотий останній шанс” до середини вересня притишити ситуацію, відмовившись, принаймні, від прямої військової агресії – проте тоді заява про відсутність поставок зброї мала б чіткіше артикулювати термін, на який ці поставки відкладені. Загалом складається враження, що в Білому домі хочуть підтримати Україну і зупинити Росію – але не знають, як це зробити.

І ЄС, і США чесно хочуть знайти відносно мирний вихід з ситуації – хоча вже й здогадуються, що це неможливо. Ціну за їхню наївність доводиться платити Україні.

Європейці та американці уявляють собі протистояння на Донбасі як результат раціонального, хай і протиправного, рішення Москви. Від воєнних авантюр Путін, гіпотетично, отримує якісь внутрішньополітичні, економічні та специфічні репутаційні блага, вважають на Заході. Але за умов наростання санкцій йому доводиться платити за отримані дивіденди економічними, і, як наслідок, репутаційними втратами – в тому числі,  всередині Росії. І по мірі того, як вони приймаючи нові санкції, „підіймають ціну” авантюри – рано чи пізно вдасться дійти до такої точки, вверх від якої Путін піти не відважиться.

В той час, як президент Росії – не голандський купець, що діє в системі раціональних координат вибору адекватної ціни. Він – підстаркуватий уламок мертвої імперії, який хоче зліпити докупи і вдихнути подобу життя у давно відгнилі шматки. Такий собі кремлівський некромант, якому, на додачу до ситого й безбідного особистого життя, захотілось приміряти на себе кітель генералісимуса. Який, проте, твердо розуміє, що платитиме за його історичні реконструкції не він сам, а Росія. Тому якщо російський президент твердо вирішив зробити на Сході України Дике поле – то він робитиме це і „за ценой не постоит”. Шалена чортопхайка російської військової машини буде повзти вперед, аж поки не закінчиться пальне, мастило і не відваляться колеса на битих степових дорогах – не зважаючи на курс рубля і запаси морської капусти для харчування населення.

Інша річ, що можна підвищити „ціну вторгнення” до небаченої висоти не для російської державної машини, яка керована в необмеженому ручному режимі одним конкретно взятим президентом, а для всієї Росії. Підвищити ту ціну, яку вже почали платити в Костромі і Пскові, в Дагестані і Богом забутих Вибутах.

Але для цього Заходу слід поспішити з поставками зброї. 

 

Тарас Паньо,

Еспресо.ТВ


29.08.2014 930 0
Коментарі (0)

23.03.2026
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю журналістці Фіртки Руслан Павлов розповів про перші бої та втрати побратимів, мотивацію добровольців і мобілізованих, розрив між фронтом і тилом, а також про те, як війна змінює сприйняття життя і плани на майбутнє.

3803
18.03.2026
Тетяна Ткаченко

Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало в рідному місті Мирноград, що на Донеччині. Сьогодні дівчина проживає в Івано-Франківську та активно допомагає війську.  

2091
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

3386 1
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1613
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1945 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2802

У 50-60-х рр. з’являється багато фільмів про Христа  як спроба протистояти секуляризації, а також як відповідь на запит надії людства у післявоєнний період. Зараз також хочеться відволіктися і подивитись щось дійсно важливе, що спонукає до роздумів.  

636

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

1679

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

3371

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1409
22.03.2026

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

3132
17.03.2026

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

3600
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

9361
21.03.2026

На недійсність впливає не те, що сталося після вінчання, а те, що було до складання шлюбу.    

10195
19.03.2026

До спільної молитви запрошують, зокрема, родини захисників і захисниць, молодь та всіх небайдужих.

1185
17.03.2026

У питаннях одягу вірян в церкві різні релігійні традиції мають свої підходи та вимоги.  

4524
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

10424
23.03.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

40856 1
23.03.2026

Минулої неділі в німецькій Баварії пройшов другий тур муніципальних виборів, на яких обирали мерів міст та громад.

830
18.03.2026

ВООЗ проводить інструктаж для своїх співробітників щодо дій у разі ядерного інциденту, зокрема надає консультації посадовцям щодо ризиків для громадського здоров'я та заходів, які люди повинні вживати для самозахисту.   

574
17.03.2026

Оскар вироджується. Про це можна було зробити висновок лише з того факту, коли чесна і жорстка документалка «2000 метрів до Андріївки» не проходить навіть в шорт-лист, а перемагає «Містер Ніхто проти Путіна».

895
13.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

2646