Прикарпатський грузин – особистий охоронець комбата Семенченка

 

/data/blog/59536/f0b73cb525089d00a80951feaac1462e.jpg 

 

INSIDER зустрівся з мешканцем Калуського району, котрий вже кілька місяців воює в батальйоні Донбас. 53-річний Мераб К. (позивний «Шах») з 1995 року жив у Кам'янці-Подільському, а з 2000-го живе в Калуському районі Івано-Франківської області.

 

Раніше воював в Грузії, Південній Осетії.

 

У «Донбас» пішов разом з десятком інших калушан, з котрими разом відстояли ввесь Майдан Гідності. В зоні АТО, каже, як і на Майдані, бореться за краще майбутнє своєї родини.

 

ВОЇН-СИРОВАР

Розумієте, мужчина все своє життя должен быть воином. Я и в Грузии в начале 1990-х участвовал в военных событиях. В Абхазии, в Южной Осетии.

Доля веде тебе туда, куда написано. В Калуше живут грузины, и по делу мы приехали до них. Тут я зустрів Олю, мы начали зустрічатися. Мы уже сім років живемо в официальном браке, маємо двох діток – ви бачите їх, они мои красавцы, мои ангелы.

В мирное время я технолог по сыроварению. Делал сулугуни и брынзу. Мы даже на Киев возили. Мне и сейчас иногда в АТО звонят, заказы делать. Я говорю: “Если жив останусь, нет проблем”. - “А где ты?”

Жили красиво, нормально. А потім, когда Янукович прийшов до влади, начались проблемы. Даже не то, что у мене, а по всей Украине. Так как я по национальности грузин, деколи мене притримують. Я в Грузії більше можу собі дозволити. З деким на гарячу тему поговорити. Я тут я стримував себе.

Но в 2013-м, коли я побачив, що творилось на Майдані, это меня возмутило, и с 3 грудня я записался в Самооборону, а с 8-го уже пішов на Майдан. А там знаете, что было.

До конца травня я со своими ребятами был на Майдане. Потом пришли представники от батальона “Донбасс”, и нас 10 человек из калушской палатки – мы все пішли в “Донбасс”. Меня по возрасту не хотели взять, но фізично я потім показав себе на полігоні.

Я грузин и горжусь своим происхождением. Хотя мои предки были не из князів, простые люди были – но они были воинами.

У меня есть икона моего Бога Христа, в которого я дуже верю, и есть икона семьи, за которую я молюсь. Розумієте, за их будущее я и пошел на Майдан. И если я своє життя отдам за это, они оценят в первую очередь. По-моему, это правильно. Я так рахую. Это другая батьківщина моих детей.


«СПАСИБІ РОСІЙСЬКІЙ АРМІЇ»

Я был водителем-штурмовиком первое время. И разведку, и минометчиков возил. Откровенно скажу, вооружение у нас было дуже погане. Ни тяжелой техники, ни... Как говорится, с вилами. Партизанская война.

Мы когда в город заходили, то инициативу не проявляли ни в чем. Не насиловали никого, не заставляли никого. Мы только тех людей, которые мешали целостности Украины, или мешали мирному життю – с ними проводили беседу. А те, кто щось зробив, с ними беседа была совсем другая.

Местные ставились до нас по-різному. Были и люди, которым важко було, но они из дому что-то приносили. Люди увидели, кто мы такие и как относимся к ним. Мы куском хлеба делились с местным населением. Ліками. И трохи час пройшов, вони начали до нас ходити и предлагали помогти.
Уже в Лисичанске мы отбили и склады с оружием, и склады продуктов и лекарств. Наш батальон отдал столько лекарств в больницу! Инсулина сколько было.

Продукты в двух городах раздавали. Люди с сумками стояли в чергах. Было даже такое, что Семен на своем сайте написал: спасибо русской армии, что оставила такую гуманитарную помощь (смеется).

Спасибо волонтерам, что очень нам помогают. Мне когда звонят, чем помогти, я говорю: лично мне нужны ваши молитвы. А если чем-то поможете – то моей семье. Просто внимание уделите, чтобы они чувствовали, що їх не забули.


БІЙ З ЧОТИРЬОХ МЕТРІВ

Все вспоминается с болью. Есть одна операция, мне дуже обидно за пацана. Мы не смогли забрать убитого солдата. “Донбасс” никогда не бросал убитого на поле боя. Потому что эти уроды, блин, наших убитых забирали и на своих живых меняли у нас. Или даже деньги просили.

Его позываной был “Самолет”, розвідник из Львова. На задании в Илловайске этого парня убили. Двух ранили. Группа вышла назад. Против нас были наемники – осетины и чеченцы. Это не кавказцы, это уроды. Я рахую себя кавказцем. Но я за деньги не воюю. Мы за три месяца лишнего слова не произносили.

Мені дуже важко вспоминать. Когда наши минометы прекратили обстрел, мы пошли, чтобы забрать нашего побратима. Я имею опыт и розташував людей так, что мы не шли одной толпой. Пулеметчика, его позывной был “Чуб”, я поставил метров за двести от нас на крышу.

А получилось, что батальон “Донбасс” пошел тем временем вперед, мы дошли до Иловайска, а те, кто нас прикрывали справа, приняли бой и ушли назад. Не знаю, почему. Я не оспариваю такі питання. Я бачив, як Семен потом возмущался.

И правый фланг у нас остался не закрыт. Когда я пришел, трупа уже не было. Я увидел кровь на стене. А когда подошел, в четырех метрах столкнулся с ними.

Можете себе представить ближний бой на расстоянии в четыре метра? С автоматами, гранатами. Нет, вы не можете этого себе представить, потому что вы человек не военный.

Меня и моего друга спасло то, что третий человек, которому я сказал, где стоять, не растерялся. Когда по нас открыли огонь и мы крутились, уходя от пуль, он открыл огонь по них, они отвлеклись от нас, перевели огонь на него. И мы ушли. Пулеметчик с крыши получил координаты по рации. Так что они нас ждали, но мы дали им прочуханки.

Но побратима мы не смогли забрать.

Когда с четырех метров в ближнем бою смотришь человеку в глаза... я его даже если сейчас на улице увижу – я этого человека узнаю без проблем.


”ТАК НАПОКАЗ НЕ ДЕЙСТВУЮТ”

Потом сталось так, что я оказался в личной охране Семена. Я был первым номером. По номерам: первый исполняет одни обязанности, второй другие, третий совсем другие.

18 августа мы взяли півгорода. Закрепились вместе с батальоном “Днепр”. Кто там спав? Всю ночь минометы по нас стреляли. Вы можете спать, когда мины взываются в 20-30 метрах от вас? Это не сон. Просто голову прислонили.

Иловайск разделяет напополам железнодорожный узел. Мы заняли половину – и утром 19 августа комбат решил сам на передовой посмотреть, что происходит. Я тогда уже несколько суток охранял Семена. Очень удивляет – многие думают, что это пиар, но это мужество. Так люди напоказ не действуют. Я уже в житті немного побачив и трохи розуміюся.

Кто именно из батальона критикует Семена? Покажите мне этих людей. Мой позываной в батальйоне “Донбасс” – “Шах”. Просто дайте їм мій телефон и скажите, хай сядут за один стол со мной. И я с ними поговорю.

Так вот 19-го утром комбат сам хотел проверить передовую. Я не знаю, какой командир піде в пекло подивитися, что происходит. А Семен не сумасшедший.

Когда мы вышли на передовую, я как телохранитель запретил ему ити дальше определенного места. При мне были два случая, когда он не послушался. И второй чуть не стал катастрофическим.

Он вышел туда с командиром “Днепра”, Березой. Раскрыли карту, поставили задачи, договорились. И тут начался минометный обстрел. Мы отдали приказ “Уходим”. Хотя они командиры, но бывают случаи, когда мы им отдаем приказы.

Командир “Днепра” чуть быстрее убежал, а Семен пошел шагом. Я прикрывал его с той стороны, откуда была больше опасность. В этот момент я ему хотел крикнуть “Команда бегом!”, но нас накрыла минометная мина.

Расстояние между нами было три метра. Больше получил Семен, потому что ударная волна пошла в его сторону. Меня ранило в ноги, у Семена – весь левый бок. Слава Богу, живы остались.

В больнице я мог ходить на костылях, а Семен лежал. Я подошел и попросил: “Комбат, отпусти домой долікуватись”. Больше всего контузия мучила.

Он меня отпустил домой, 24-го утром я был дома, посмотрел даже парад. А 25-го начались звонки из Иловайска от моих друзей. И 26-го я уже не мог дома сидеть, когда знал, что там происходит. Потому что когда на войне найдешь друга – это совсем другой друг. Это брат.

Я сел в поезд и поехал. Возил раненых в Днепр.


”Я ВТРАТИВ БРАТА”

Нас предал Генштаб. Потому что когда надо было нам помогти... когда обговорюється операция, согласовывается, хто кого підтримує, кто кому поможет. А тыл всегда остается.

Когда мы с “Днепром” вошли в Иловайск, нам тыл прикрывал генерал – знаєте кто? Да, генерал Литвин. Они все бросили и ушли. Из-за этого нас и замкнули. Они не то, что просто отошли. Они вообще ушли.

Наши батальоны слово дали. Если Литвина не будут судить – мы придем и в центре Киева его... Да, можете цитировать. Мы сделаем это. Чего нам уже бояться?

В “иловайском котле” я потерял такого брата... Пока я дыхаю, и пока хожу – я за него воевать буду. Он у меня каждый день стоит перед глазами.

Нас было трое. Леня из Черновцов. Он погиб. Тарас из Полтавы. Он раненый дома. Мы с Тарасом дали клятву, что выздоровеем, станем в строй и будем воевать за Леню дальше.

Остальные тоже сказали, что если предателей не накажут... Сколько там было ребят ліпше меня! Я это не можу рассказать. Дійсно патриоты, дійсно цвет нации. Они состоялись, у них все було в житті. Гарні сім’ї. Но они пошли туда.

А я пішов вместе с ними, потому что в этой країні моя сім’я, я поважаю цю країну, люблю цю країну, обожнюю цю мову...

Возьмите “Тара”. Тараса из Полтавы. А “Артист” позывной? Который сам видел, как его комбата разорвало, одна нога осталась. Знаете, какой был комбат? Мы с ним, как братья, обнимались.

А знаете, сколько таких людей было? Я не могу всех перечислить, я начну плакать.

Вы должны мене зрозуміти. Я просто очень давно никому ничего на рассказывал. Сейчас обо всем и не расскажешь. Как-то потом...

Це я дуже коротко вам рассказываю. Вот, видете, вышел с детьми погулять. Набагато легше стає.


21.09.2014 797 0
Коментарі (0)

22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

613
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3194
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21316
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

2103
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1593 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2470

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

400

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

273

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

861

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2264
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

285
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

559
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1107
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

267
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

884
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

852
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

766
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8344
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

427
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1240 6
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2284 4
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

975